Справа № 947/22059/20
Провадження № 2/947/3555/20
14.12.2020 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі - Кириковій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО та СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплової енергії,
06.08.2020 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО та СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з теплової енергії у розмірі 40563 гривні 98 копійок, інфляційних витрат у розмірі 3618 гривень 32 копійки, трьох відсотків річних в сумі 1849 гривень 65 копійок та судові витрати.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 18.08.2020 року прийнято вказану заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено дату, час і місце проведення судового засідання, з повідомленням сторін по справі.
У судове засідання призначене на 24.11.2020 року представник позивача не з'явився, дата, час і місце проведення якого узгоджувалась особисто з представником в минулому судовому засіданні 28.10.2020 року, за наслідком чого представник повідомлений належним чином, що підтверджується довідковим листом про сповіщення від 28.10.2020 року. Про причини неявки представник позивача суд не повідомив, як і не надав заяви про розгляд справи за його відсутності.
За наслідком чого, судом було ухвалено відкласти судове засідання на 14.12.2020 року о 11 годині 00 хвилин.
У судове засідання призначене на 14.12.2020 року представник позивача знов повторно не з'явився, про дату, час і місце проведення якого представник повідомлений належним чином, що підтверджується довідковим листом про особове сповіщення від 24.11.2020 року.
Однак, 10.12.2020 року на електронну скриньку суду надійшла заява від представника позивача про відкладення судового засідання, через перебування представника на самоізоляції через захворювання на гостру респіраторну інфекцію «COVID-19».
Відповідач та його представник в судовому засіданні, заперечували проти задоволення вказаного клопотання, вважали неявку представника позивача до судового засідання без поважних причин, наполягали на залишенні позову без розгляду, з підстав неналежного виконання представником позивача своїх процесуальних обов'язків.
Так, вказане клопотання подане стороною позивача, належить до заяв (клопотань) з процесуальних питань.
Відповідно до статті 182 ЦПК України, при розгляді справи судом, учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.183 ЦПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити зокрема:
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення).
Однак, в супереч вказаним нормам процесуального законодавства представником позивача, якім є адвокат, а від так фахівець в галузі права, який обізнаний про процесуальні права та обов'язки, не надано жодного доказу на підтвердження викладених в ній обставин, якими можуть бути відповідні медичні документи на підтвердження результатів тестування, діагнозу та лікарняного.
За наслідком викладеного, суд вважає клопотання представника позивача необґрунтованим, у зв'язку з чим суд вважає клопотання підлягаючим залишенню без задоволення, а неявку представника позивача до судового засідання 14.12.2020 року повторною без поважних причин.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1-3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 43 ЦПК України, закріплює права та обов'язки учасників процесу.
Відповідно до вказаної статті учасники справи (яким є позивач) мають право:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Учасники справи зобов'язані:
1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи;
3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;
4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.
Також суд звертає увагу, що провадження в цій справі відрито 18.08.2020 року в порядку спрощеного позовного провадження.
Статтею 275 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Так, у пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Позивач (заявник) зобов'язаний проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див., наприклад, ухвалу щодо прийнятності у справі «Тойшлер проти Німеччини» ('tag3:14.0pt;tag2:"Roboto Condensed"'>Teuschler v. Germany), заява № 47636/99, від 04 жовтня 2001 року; рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвалу щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року; та рішення у справі «Мускат проти Мальти» (Muscat v. Malta), заява № 24197/10, пункт 44, від 17 липня 2012 року).
Отже, позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Суд зазначає, що з урахуванням відкриття провадження по справі 18.08.2020 року, в порядку спрощеного позовного провадження, на розгляд в якому законодавством передбачено шести десятиденний строк з дня відкриття провадження по справі, який вже сплив, натомість, постійні необґрунтовані неявки представника позивача до судових засідань, призводить до неможливості розгляду справи, порушення судом строків розгляду справи, а також може призвести до порушення прав та інтересів інших учасників процесу, з урахуванням того, що в даному випадку дії позивача виключають його зацікавленість в розгляді справи та підтриманні заявленого позову.
В порушення зазначених норм процесуального права та не зважаючи на прийняті судом заходи для сприяння здійсненню позивачем та його представниками своїх прав, останні не виконали покладені не них процесуальні обов'язки та поспіль двічі у судові засідання не з'являються.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, вказані положення процесуального закону мають імперативну норму щодо залишення позову без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 22.05.2019 року по справі №310/12817/13, також дійшов висновку, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.
Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Під час вирішення питання про залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою, судом також враховується, що відповідно до п.3 ч.1 ст.157 ЦПК України, суд залишає позовну заяву без розгляду,у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд враховує складність справи, стадію розгляду, готовність сторони до самостійного захисту своїх інтересів, добросовісність дій позивача, який не з'явився, за наслідком чого вважає за неможливе здійснювати розгляд справи за відсутності позивача, про що також було наголошено представником відповідачів в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, з урахуванням того, що позивач та його представники вдруге поспіль не з'явились до судового засідання, без поважних причин, про дату, час і місце проведення якого були належним чином повідомленими, обізнаними, не подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності, у відповідності до норм Цивільного Процесуального Кодексу України, Конвенції та практики Європейського суду, суд дійшов висновку та вважає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО та СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплової енергії, підлягає залишенню без розгляду.
Також дії суду не порушують права позивача, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Отже, залишення позову без розгляду не порушує право позивача на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежних виконань позивачем своїх процесуальних обов'язків та певною мірою заходом суду для протидіяння здійсненим перепонам для руху справи створюваними недобросовісними учасниками справи, оскільки недієздатність суду протидіяти такім діям є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції, а також оскільки залишення позову без розгляду, не перешкоджає позивачеві для повторного звернення до суду з таким позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення його заяви без розгляду.
Керуючись ст. п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО та СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплової енергії - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено - 14.12.2020 року.
Головуючий Калініченко Л. В.