11 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 500/988/19
провадження № К/9901/33824/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Большакової О.О., суддів Багрія В.М., Курильця А.Р.)
у справі № 500/988/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України,
третя особа: Ліквідаційна комісія МВС України в Тернопільській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Ліквідаційна комісія МВС України в Тернопільській області, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 ;
зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України.
2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.
4. У поданій касаційній скарзі МВС України із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач згідно наказу УМВС України в Тернопільській області від 06.03.2000 №92 о/с був звільнений з органів внутрішніх справ України у відставку у званні підполковника внутрішньої служби (зі зняттям з обліку) з посади помічника начальника штабу пожежогасіння Держаної пожежної охорони м. Тернопіль з 27.02.2000 .
6. 12.10.2018 ОСОБА_2 вперше встановлена ІІІ група інвалідності (довічно), причина інвалідності "захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ", про що свідчить виписка з акта огляду МСЕК.
7. Позивач звернувся із відповідною заявою до УМВС України в Тернопільській області, в якій просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції.
8. Листом від 18.01.2019 № 15/2-К-971 МВС України повідомило позивача про те, що Законом України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" від 13.02.2015 № 208-VIII (далі - Закон № 208-VIII) внесено зміни до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII (далі - Закон № 565-XII), згідно з якими частину десяту, якою право на отримання ОГД поширювалося на пенсіонерів міліції та осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю, виключено, а тому права на ОГД пенсіонери міліції та особи, залучені до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю, не мають. Таким чином, оскільки позивач, як підполковник внутрішньої служби, належав до категорій осіб начальницького складу державної пожежної охорони, то норми Закону № 565-XII на останнього не поширюються, як наслідок відсутні правові підстави для призначення та виплати позивачу ОГД.
9. Не погодившись з цим рішенням МВС України, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач не проходив службу у підрозділах міліції, які визначені статтею 7 Закону № 565-XII та йому не присвоювалося спеціальне звання міліції. Тобто, в силу положень статті 16 Закону № 565-XII, позивач не може бути визнаний працівником міліції.
11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), однак у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі позивач зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції. На думку скаржника, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в силу положень статті 16 Закону № 565-XII позивач не може бути визнаний працівником міліції, а відтак і не має права на отримання ОГД.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
14. Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
15. Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок №850) визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
16. Відповідно до пункту 9 Порядку №850 Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
17. Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, Порядком №850 не передбачено, а тому повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить вимогам законодавства.
18. Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що надання оцінки доводам сторін щодо наявності/відсутності у позивача права на отримання ОГД допомоги в цьому випадку є передчасним, оскільки відповідачем не приймалося рішення про відмову позивачу у виплаті ОГД, а як вже вказувалося вище, документи йому повернуто без реалізації.
19. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
20. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
21. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 350, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №500/988/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб