01 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.007065 пров. № А/857/11181/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.007065 (головуюча суддя Сподарик Н.І., час ухвалення 10:27 год., м. Львів, повний текст складений 25 лютого 2020 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування вимог та рішення,-
26 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: а) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3149-51У Головного управління ДПС у Львівській області від 16.05.2019;
б) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3149-51 Головного управління ДПС у Львівській області від 05.11.2019;
в) визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0103235405 Головного управління ДПС у Львівській області від 29.11.2019.
Рішенням від 18 лютого 2020 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.
Визнав протиправними та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3149-51У Головного управління ДФС у Львівській області від 16.05.2019, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3149-51 Головного управління ДФС у Львівській області від 05.11.2019, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0103235405 Головного управління ДПС у Львівській області від 29.11.2019.
Також суд стягнув з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн..
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не врахував усі обставини справи.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в обліковій картці позивача станом на 30.04.2019 року існувала недоїмка по сплаті єдиного соціального внеску (ККДБ 71040000) для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Оскільки ОСОБА_1 не нараховував та не сплачував суму ЄСВ, контролюючий орган самостійно нарахував позивачу суми ЄСВ, а також сформував та направив на адресу позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 на суму 22500,72 грн. та від 05.11.2019 також на суму 22500,72 грн..
Незважаючи на те, що суми боргу в оскаржуваних вимогах є однаковими, вони не дублюють одна одну. З облікової картки позивача долученої до відзиву на позовну заяву чітко вбачається, що позивач здійснював сплату ЄСВ протягом 2019 року. Відтак, недоїмка протягом часу винесення першої та другої вимоги змінювалась на суму погашених платежів та збільшувалась на суму несплачених платежів.
З огляду на викладене відповідач вважає правомірними оскаржені вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального та процесуального права.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Позивач заперечив вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 27.05.1998 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 21450170000013924. Перебуває на спрощеній системі оподаткування, ставка платника єдиного податку 5% (3-тя група), з основним видом господарської діяльності - 69.10 діяльність у сфері права.
Крім того, ОСОБА_1 працює в ТзОВ ,,Аудиторська компанія ,,Універсальний консалтинг” юрисконсультом з 01.03.2005 та отримує там заробітну плату як найманий працівник.
10.03.2010 позивач отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1640 підставі рішення Львівської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури .
16.05.2019 Головне управління ДФС у Львівській області сформувало та направило позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3149-51, відповідно до якої позивачу визначена недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальну суму 22 500,72 грн..
Позивач стверджує, що про існування вимоги довідався лише в серпні 2019 року з постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 59758213 від 09.08.2019.
23.08.2019 ОСОБА_1 надіслав відповідачу скаргу на вимогу від 16.05.2019 № Ф-3149-51, на яку отримав відповідь від 25.09.2019 за № 3181/10/10.3-09, де зазначено, що ГУ ДФС у Львівській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-3149-51, яку помилково скеровано не за місцезнаходженням платника. За неналежне виконання функціональних обов'язків притягнуто до відповідальності посадову особу ГУ ДПС у Львівській області.
05.11.2019 Головне управління ДПС у Львівській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-3149-51, відповідно до якої позивачу визначена недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальну суму 22 500,72 грн., а 29 листопада 2019 року відповідач виніс рішення № 0103235405 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 9256,97 грн. ( штраф 4040,65 грн. та пеня 5216,32 грн.).
Вважаючи спірні вимоги та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у спірний період не перебував на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, а тому дійшов висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464- VI ).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464- VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464- VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464- VI установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464- VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI ).
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330.
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV ,,Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 р. за № 785/25562 (далі - Положення № 10-1).
З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).
Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).
За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2015 року зв № 460/26905 (далі - Порядок № 435).
Пунктом 16 розділу ІV Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).
Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 грудня 2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 520/3939/19.
З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що позивач не подавав заяви за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу.
Відповідач, на якого в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, не надав суду доказів подання позивачем відповідної заяви про взяття його на облік як платника єдиного внеску в якості особи, яка провадить незалежну професійну діяльність та документів, які б підтверджували взяття позивача на облік як особу, що здійснює незалежну професійну діяльність (судовий експерт).
Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що 27 травня 1998 року ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем; 10 березня 2010 року він отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. З 01 липня 2017 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку за ставкою 5 % з основним видом діяльності згідно КВЕД - 69.10 ,,Діяльність у сфері права”. Адвокатської діяльності в 2017-2019 роках позивач не здійснював, доходів від неї не отримував. В першому та другому кварталах 2017 року, перебуваючи на загальній системі оподаткування, позивач також не здійснював і підприємницької діяльності та не отримував від неї доходів. З 01 липня 2017 року по 27 грудня 2019 року (під час перебування на спрощеній системі оподаткування) позивач регулярно нараховував та сплачував єдиний соціальний внесок у повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями (а.с. 97-103).
З 01 серпня 2005 року і на даний час ОСОБА_1 працює за основним місцем роботи в ТзОВ ,,Аудиторська компанія ,,Універсальний консалтинг” на посаді юрисконсульта. З цього періоду роботодавець сплачує за нього єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується індивідуальною відомістю Пенсійного фонду України про застраховану особу за формою ОК-5 (а.с.105-107).
Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо безпідставності встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску в сумі в розмірі 22500,72 грн..
При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що подвійне оподаткування діяльності позивача як фізичної особи - підприємця та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвоката) без отримання доходу чинним законодавством не передбачено.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов переконливих висновків щодо протиправності нарахування єдиного внеску та, відповідно, протиправності оскаржених вимог про сплату боргу (недоїмки), а також рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яке є похідним від зазначених вимог.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.007065 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
У зв'язку з перебуванням судді Довгополова О.М. у відпустці з 9 по 11 грудня включно постанова в повному обсязі складена 14 грудня 2019 року.