01 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/352/20 пров. № А/857/10691/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Голден Фруіт” на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року у справі № 260/352/20 (головуючий суддя Іванчулинець Д.В., час ухвалення 15:45 год., м. Ужгород, повний текст рішення складений 27 липня 2020 року) за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Голден Фруіт” до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -
10 лютого 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Голден Фруіт” звернулось до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, в якому просило: 1) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2019/201817/1 від 23 листопада 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209140/2019/02491; 2) стягнути із Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по справі у сумі 4204,00 грн. шляхом їх списання із рахунків відповідача.
Ухвалою суду від 05 червня 2020 року Закарпатський окружний адміністративний суд залучив до участі у справі Галицьку митницю Держмитслужби в якості відповідача 2.
Рішенням від 17 липня 2020 року Закарпатський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Голден Фруіт” подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте без з'ясування усіх обставин справи, повноти та об'єктивності дослідження доказів та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що згідно відомостей митної декларації (МД) UA209140/2019/206052 від 23.11.2019 року, ТзОВ ,,Голден Фруіт” здійснювала митне оформлення товару: хурми свіжої, врожаю 2019 року, запакованої у картонні коробки з нанесеним маркуванням державною мовою, призначених для громадського харчування, вагою брутто 12379 кг. Митна вартість товару (без витрат на транспортування) зазначалась у розмірі 7135,20 Євро за весь товар.
Разом з митною декларацією товариство подало усі необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту документи, які з врахуванням ст. 53 МК України підтверджують митну вартість товару та числові складові митної декларації.
Надані митниці документи в повній мірі підтверджують який товар був завантажений в країні відправлення, його ціна та характеристики. Також підтверджують, що товар пройшов митне очищення в країні відправлення по ціні інвойса. Окрім цього доведено, що товар переміщувався в одному і тому ж причепі по маршруту слідування та в якому товар подавався до митного оформлення, як в країні відправлення, так і в уповноваженому органі України. Також надані документи, які беззастережно підтверджують вартість транспортування.
У вказаних документах не виявлено реальних розбіжностей, які впливають на підтвердження числових показників митної вартості.
Таким чином, на думку позивача, надані докази та доводи повністю підтверджують законність обрання першого методу визначення митної вартості та, відповідно, свідчать про незаконність рішення відповідача.
З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Галицька митниця Держмитслужби подала відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 24 листопада 2017 року ТзОВ ,,Голден Фруіт” (покупець) та компанія Anecoop S.Coop (постачальник) уклали контракт № 12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати товар свіжі фрукти покупцю, а покупець зобов'язався прийняти цей товар відповідно до умов і положень контракту. Загальний обсяг товару, який поставляється, складається з сум, вказаних в інвойсах, які виставляються на кожну партію товару.
23 листопада 2019 року з метою митною оформлення товару: хурми свіжої, врожаю 2019 року, запакованої у картонні коробки з нанесеним маркуванням державною мовою, призначених для громадського харчування, вагою брутто 12379 кг, всього 2560 картонних коробок, торгівельної марки Roscardi, ТзОВ ,,Голден Фруіт” подало до митного органу митну декларацію № UA 209140/2019/206052. Митна вартість товару (без витрат на транспортування) зазначалась у розмірі 7135,2 євро за весь товар або 0,6 євро за 1 кг.
На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: контракт № 12 від 24.11.2017; інвойс № 19/025017 від 18.11.2019; автотранспортну накладну (CMR) від 15.11.2019; фітосанітарний сертифікат CE/ES/0722309 5 B від 19.11.2019; сертифікат з перевезення EUR.1 від 19.11.2019; договір від 17.11.2019 про транспортне експедирування та перевезення вантажу; рахунок про надання транспортно-експедиторських послуг № 123 від 19.11.2019 ; довідку про вартість перевезення від 21.11.2019; митну декларацію країни відправлення 19 ES00464710066029 від 19.11.2019.
Однак, 23 листопада 2019 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2019/201817/1 та у зв'язку з цим відмовив в оформленні товару шляхом прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209140/2019/02491.
З метою недопущення псування товару, позивач подав для митного оформлення митну декларацію № UA 209140/2019/206125, задекларувавши митну вартість за визначеною відповідачем методом та ціною.
У графі 33 вищевказаного оспорюваного рішення ,,Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій третій статті 53 Митного кодексу України.
При вивченні поданих до митного оформлення документів була встановлена наступна інформація, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості: в інвойсі від 18.11.2019 № 19/025017 вказано замовленнями GO 19002, проте, даний документ не наданий до митного оформлення; у графі CMR вказано місце та дата завантаження: 15.11.2019 Valencia, а в договорі замовлення на перевезення № 05/12 17.11.2019 - дата завантаження 18.11.2019 (різні дати); у контракті від 24.11.2017 № 12 у п.5 Умови оплати у п. 6.1 вказано, що покупець здійснює платежі згідно рахунку-фактури, виставленої продавцем за поставлену партію товару (у наказі Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201 вказано, що пункт даного договору визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки розрахунків). У рахунку-фактурі відсутні будь-які відомості про строки розрахунків; пунктом 4.5 даного договору перебачено, що покупцю направляються інші необхідні документи (прайс-лист), котрі відсутні. Декларант надав прайс-лист, датований 11-17.11.2019, в якому вказані позиції товару згідно даного листа становлять 0,65 євро за кг, а відповідно до фактури 06, євро за кг; прайс-лист, датований 28.10.2019 - 03.11.2019, не може взятий митницею до уваги, оскільки фактура від відправника виставлена 25.10.2019, а тому дані в цьому прайс-листі не можуть бути актуальними. У проформі-інвойс від 18.11.2019 № 19/025017 вказано замовленнями GO 19002, проте, даний документ не наданий до митного оформлення. Виписка з бухгалтерської документації від 13.11.2019 № 268 на суму 6652,80 євро (в якій зазначена проформа-інвойс від 18.11.2019 № 19/025017, сума по якій становить 7372,80).
У рішенні відповідач також зазначає, що неможливо застосувати наступні методи визначенні митної вартості, по тов. № 1, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2Б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходу і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості тов. № 1 слугували МД UA 20180/2019/77003 від 19.11.2019, з урахуванням (торгівельної маркитовару) в наближений час.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару: ,,хурма свіжа, врожаю 2019 року, призначена для громадською харчування. Вага нетто: 11892 (кг.). Торговельна марка: Roscardi”.
При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору, оскільки під час розгляду документів було встановлені наведені вище порушення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що неможливо було застосувати наступні методи визначення митної вартості, по тов. № 1, а саме методу 2-а (ст. 59 МК України) та методу 2-б (ст. 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2-в (ст. 62 МК України) та методу 2-г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що Львівська митниця ДФС з достатніх на те підстав винесла рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2019/201817/1 від 23.11.2019 року.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 49 Митного кодексу (МК) України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 МК України передбачає, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1 ).
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2)
За змістом ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України ).
Відповідно до приписів ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 ).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 53 цього Кодексу (частина 2).
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 ).
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 ).
Частина 1 статті 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів .
За змістом частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 МК України).
При цьому стаття 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 3).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 ).
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 ).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Оскільки надані до митного оформлення документи містили неточності та суперечності, митний орган у відповідності до вимог ч. 3 ст. 53 МК України виставив декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявку) ; специфікації, прейскуранти (прайс-листи); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МК України. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На виконання цих вимог декларант надав: прайс-лист на період 17.11.2019 - 19.11.2019; банківський платіжний документ про попередню оплату; проформу-інвойс від 15.11.2019 № 19/025017.
Дослідивши вказані документи, суд першої інстанції встановив, що рівень ціни у прайс-листі на товари, що постачаються, становить 0,65 євро/кг, що не відповідає рівню ціни у фактурі - 0,6 євро за кг.
У проформі-інвойсі дані щодо вагових показників не відповідають даним, вказаним у інвойсі (при цьому кількість палет та коробок не однакова): проформа-вага брутто/нетто -13312/12288 кг., інвойс 12379/11892 відповідно.
Крім того, платіжне доручення від 13.11.2019 р. № 268 на суму 6652,80 євро, проте, зазначений документ містить посилання на проформу-інвойс від 18.11.2019 р. № 19/025017, сума оплати згідно якої становить 7372,80 євро.
Наведені обставини свідчать про неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, а саме - за ціною контракту, а тому митний орган правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості та картку відмови.
При цьому Львівська митниця використала джерело інформації для коригування митної вартості - митну декларацію (МД) № UA20180/2019/77003 від 19.11.2019 р., з урахуванням (торгівельної марки - Roscardi товару) в наближений час.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови відповідача є правомірними та такими, що не підлягають до скасування.
Викладене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Голден Фруіт” залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року у справі № 260/352/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
У зв'язку з перебуванням судді Довгополова О.М. у відпустці з 9 по 11 грудня включно постанова в повному обсязі складена 14 грудня 2019 року.