14 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/17652/20
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Житомирській області від 04.08.2020р. №Ф-1255-55 У в сумі 11016,72 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що він помилково подав за себе звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019 рік; як фізична особа-підприємець, звільняється від сплати єдиного соціального внеску, оскільки є особою з інвалідністю; посилаючись на ст. 10 Закон № 2464-VI, вказує, що не має права на добровільну сплату єдиного внеску, оскільки ним не підписано жодних договорів/угод про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також ним не подано до податкового органу заяви з приводу вищезгаданого.
Ухвалою від 13.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та відкрито провадження у справі.
Відповідач подав відзив на позов (а.с.32-42), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що позивач подав звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019 рік, де самостійно визначив собі суму єдиного внеску 11016,72 грн., яка не була сплачена.
Подану позивачем відповідь на відзив (а.с.47-50) суд не приймає до уваги, оскільки вона подана з порушеннями ч.3, п.2 ч.4 ст.162, ч.2 ст. 163 КАС України.
Позивач в судові засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.49).
В судовому засіданні 07.12.2020 представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову та не заперечував щодо подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.
Враховуючи думку представника відповідача суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.
Проаналізувавши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є Фізичною особою-підприємцем, перебуває на обліку, як платник єдиного внеску (а.с.12), та інвалідом 2 групи (а.с.11).
24.01.2020 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області був поданий Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019 рік, в якому позивач нарахував собі єдиний внесок в сумі 11016,72 грн. (а.с.4-5).
Відповідачем, у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені законом строки самостійно визначеного розміру єдиного внеску, була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 № Ф-1255-55 в сумі 11016,72 грн. (а.с.40) та рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с.41-42) направлена за адресою позивача.
Оскільки позивач у встановлені законом строки не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку та не сплатив узгоджену суму недоїмки, відповідач надсилав до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки (боргу) від 04.08.2020 № Ф-1255-55-У в сумі 11016,72 грн. (а.с.6, 39).
Позивач, вважаючи, що спірна вимога сформована протиправно, оскільки він, як інвалід, звільнений від сплати єдиного внеску та не укладав договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закон № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 ст. 4 Закон № 2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу; такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто позивач належить до платників єдиного внеску, якій звільнений, як інвалід, від сплати за себе єдиного внеску, але може бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому суд звертає увагу, що в ст. 10 Закону № 2464-VI зазначено:
"Стаття 10. Добровільна сплата єдиного внеску
1. Платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:
члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню;
особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
2. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).
3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
...
7. Податковий орган відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа:
підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
не відповідає іншим вимогам, визначеним частиною першою цієї статті;
подала неповні або недостовірні відомості;
раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови;
бажає укласти договір на строк менше одного року.
В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається."
Аналіз ст. 10 Закону № 2464-VI, свідчить про те, що з особами, які належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 частини першої статті 4 цього Закону, а позивач належить до таких осіб, не беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування і договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з ними не може бути укладений.
Тобто посилання позивача на ст. 10 Закону № 2464-VI та на те, що ним не був укладений договір на добровільну участь, не вказує на протиправність спірної вимоги.
В розділі ІІІ Інструкція № 449 зазначено:
"3. ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Звіт зазначеними особами не подається.
У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу.
Звітним періодом є календарний рік."
Згідно п. 5 розділу ІІІ Інструкції № 449, особи, зазначені в пункті 4 розділу II цієї Інструкції, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови самостійного визначення для себе бази нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом.
Тобто подання позивачем Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019 рік є доказом його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірне рішення на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
При цьому суд звертає увагу, що розділом V Порядку № 435 передбачена можливість виправлення помилок у Звіті, а ч. 13 ст. 9 № 2464-VI повернення суми помилково сплаченого єдиного внеску.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головне управління ДПС у Житомирській області (вул. Ю.Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код 43142501) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк