Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 грудня 2020 р. Справа№200/10038/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ: 23346787, 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) про визнання неправомірними дій та вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську, в якій просила:
- визнати неправомірними дії щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання на стаціонарі Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1982 року по 01.07.1984 року, що складає 11 місяців;
- визнати неправомірними дії відповідача щодо встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в меншому розмірі - 50 відсотків від суддівської винагороди з 27.06.2020 року;
- зобов'язати відповідача при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувати до стажу роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання половину строку навчання на стаціонарі Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1982 року по 01.07.1984 року, що складає 11 місяців, а всього 21 рік 09 місяців 29 днів;
- зобов'язати відповідача зробити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 27.06.2020 року, нарахувати та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 52% за повний 21 рік стажу судді від суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача виплатити заборгованість по призначеному позивачу щомісячному довічному грошовому утриманню судді за період з 27.06.2020 року по день виконання рішення, що утворилась внаслідок незаконного зменшення відповідачем розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці через неправильне встановлення стажу роботи судді.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не включив при розрахунку стажу позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини часу навчання у вищому юридичному навчальному закладі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На підставі ухвали від 19.11.2020 року суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання у справі на 09.12.2020 року.
Ухвалою від 09.12.2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду в письмовому проваджені.
Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову, в якому наголосив на безпідставності позову. У відзиві відповідач зазначив, що згідно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який був чинним на час звернення позивача за призначенням довічного грошового утримання, зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у вищому учбовому закладі та три роки професійної діяльності не передбачено.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 21.08.2002 року по 26.06.2020 року працювала на посаді судді Краматорського міського суду Донецької області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.06.2020 року № 1870/0/15-20 ОСОБА_1 звільнена у відставку.
З 27.06.2020 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Як вбачається з розрахунку відповідача, при обліку спеціального стажу ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне грошове утримання суддям, ним врахований період з 21.08.2002 року по 31.05.2020 року, тобто лише стаж роботи безпосередньо на посаді судді.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) передбачав, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою (ч. 1 ст. 7).
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Разом з цим, на час призначення позивача на посаду діяв Указ Президента Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів від 10.07.1995 № 584/95, пункт 1 якого визначав, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
На час звільнення ОСОБА_1 з посади судді діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 1402-VIІІ на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.
Частинами 1, 3 ст. 116 Закону № 1402-VIІІ встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Відповідно до ст. 137 Закону № 1402-VIІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом 4 п. 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
З огляду на дану норму та зважаючи, що на час призначення позивача на посаду до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, при обліку суддівського стажу ОСОБА_1 має бути зарахована половина періоду її навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1982 року по 01.07.1984 року, що складає 11 місяців.
За таких обставин суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача визнати неправомірними дії пенсійного органу щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи судді половини періоду навчання на стаціонарі інституту строком 11 місяців та зобов'язати відповідача при обчисленні суддівського стажу позивача зарахувати цей строк.
Разом з цим, суд зазначає, що при призначені позивачу щомісячного грошового утримання відповідач не зарахував до стажу роботи позивача, який дає право отримання щомісячного довічного грошового утримання, не лише період навчання, а і три роки професійної діяльності. Це вбачається і з розрахунку стажу позивача, наданого пенсійним органом, і з його позиції, викладеній у відзиві.
Згідно ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIІІ до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 року у справі № 9901/805/18 44 зазначає, що цю норму потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Суд розуміє, що позивач не ставив питання про неправомірність дій відповідача в цій частині, оскільки, зважаючи на призначення йому щомісячного довічного грошового утримання, мав розуміння, що три роки професійної діяльності зараховані йому в суддівський стаж. Оскільки в іншому випадку його суддівський стаж становить 17 років 10 місяців 6 днів (з 21.08.2002 року по 26.06.2020 року), чого не достатньо для виходу у відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Але відповідач, всупереч прямої норми закону, даний стаж не врахував. Не зважив він і на рішення Вищої ради правосуддя - єдиного органу, до повноважень якого належіть вирішення питання звільнення суддів у відставку. Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.06.2020 року № 1870/0/15-20 надана оцінка стажу позивача, зокрема і періоду навчання, і періоду трирічного стажу професійної діяльності.
При цьому суд наголошує, визначений ст. 116 Закону № 1402-VIІІ стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років - це строк, який надає судді право на відставку і, як наслідок, на отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Відтак, якщо позивач набув право на відставку, щонайменше його суддівський стаж має становити 20 років.
Отже задоволення позову лише шляхом зобов'язання відповідача при обчисленні суддівського стажу ОСОБА_1 зарахувати половини періоду навчання на стаціонарі інституту строком 11 місяців не призведе до бажаного позивачем результату обліку в повному обсязі його суддівського стажу.
За приписами ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За вказаних обставин, для повного захисту прав позивача в питані обліку його стажу для отримання щомісячного довічного грошового утримання суд вважає необхідним вийти за межі позовних та визнати неправомірними дії пенсійного органу щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 трирічного стажу роботи в галузі права та зобов'язати відповідача при обчисленні суддівського стажу позивача зарахувати цей строк.
Як наслідок суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача зобов'язати УПФУ у м. Краматорську зробити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 27.06.2020 року, нарахувати та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим, суд вважає, що позовна вимога в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме у розмірі 52% задоволенню не підлягає, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не стосуються розміру щомісячного довічного грошового утримання. Розмір грошового утримання позивача буде визначений лише після здійснення перерахунку його стажу з урахуванням висновків даного рішення суду. Це свідчить про відсутність на теперішній час порушених прав позивача та необхідності їх захисту в судовому порядку.
З цих же підстав суд відмовляє в зобов'язані пенсійного органу виплатити заборгованість по призначеному позивачу щомісячному довічному грошовому утриманню судді за період з 27.06.2020 року по день виконання рішення. Заборгованість про яку просить позивач може утворитися лише за наслідком здійснення перерахунку стажу та щомісячного довічного грошового утримання. Тобто на теперішній час заборгованість відсутня. А кодекс адміністративного судочинства не визначає можливість захисту будь-яких прав на майбутнє.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Позивач при зверненні з позовом поставив питання про зобов'язання УПФУ у м. Краматорську подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
За таких обставин суд не вбачає підстав для застосування заходів судового контролю.
Також позивач, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, просить звернути рішення до негайного виконання в межах суми стягнення грошового утримання за один місяць.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць- у межах суми стягнення за один місяць.
Отже суд не вбачає підстав для звернення даного рішення до негайного виконання, оскільки в межах розгляду даної справи вирішувалось не питання присудження грошового утримання позивачу, а неправомірність дій пенсійного органу щодо обліку стажу позивача та зобов'язання його зарахувати спірний стаж. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, щомісячне довічне грошове утримання позивач отримує.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то за рахунок бюджетних асигнувань УПФУ у м. Краматорську на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 420,40 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ: 23346787, 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) про визнання неправомірними дій та вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання на стаціонарі Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1982 року по 01.07.1984 року, що складає 11 місяців, та трьох років роботи (професійної діяльності), вимога щодо якої визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області при обчисленні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувати до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання половину строку навчання на стаціонарі Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1982 року по 01.07.1984 року, що складає 11 місяців, та трьох років роботи (професійної діяльності), вимога щодо якої визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області зробити ОСОБА_1 перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 27.06.2020 року, нарахувати та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ: 23346787, 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 420,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш