14 грудня 2020 року Справа № 160/14637/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -
встановив:
І. ПРОЦЕДУРА
1. 09.11.2020 засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про:
- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за квітень 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47320 грн;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; доплати за вислугу років 30% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за квітень 2020 року;
- стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за квітень 2020 року у розмірі 6618,67 грн з утриманням із неї податку та обов'язкових платежів.
2. У позовній заяві позивач також просить допустити рішення суду до негайного виконання та зобов'язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
3. Ухвалою суду від 13.11.2020:
- прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;
- залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37988155; вул. Челюскіна, буд. 1, м. Дніпро, 49000);
- учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті спору;
- від відповідача витребувано докази.
4. 07.12.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з витребуваними судом доказами.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
5. За період з 01.01.2020 по 31.03.2020 позивачу була нарахована суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щомісячна доплата за вислугу років 30% від посадового окладу.
6. За квітень 2020 року розмір суддівської винагороди не відповідає розміру, встановленому Законом, а саме: посадовий оклад нараховано, виходячи з суми 47230 грн за місяць, а доплата за вислугу років взагалі не сплачена.
7. Позивач не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди та вважає, що відповідачем порушено право на належне матеріальне забезпечення.
8. Закон України № 553-ІХ від 13.04.2020 щодо зменшення розміру виплати суддівської винагороди не відповідає нормам Конституції України, а тому не може бути застосований до визначення розміру виплати суддівської винагороди.
9. Відповідач діючи всупереч приписів статей 19 та 130 Конституції України порушив приписи діючого законодавства України та виплатив позивачу суддівську винагороду у розмірі значному меншому, аніж це визначено спеціальним Законом України «Про судоустрій та статус суддів», а саме у розмірі 47230 грн з урахуванням утримання з цих сум, передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
10. Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020 № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
11. Відповідач проти позову заперечив повністю, зазначив, що у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення частини першої, третьої статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними і на підставі них здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди.
12. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020, починаючи з 28.08.2020 виплата суддівської винагороди позивачу здійснюється у повному обсязі відповідно до статті 135 Закону.
13. Прийняття рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 не є підставою для нарахування для виплати позивачу недорахованої суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону з 18.04.2020 до 28.08.2020, так як зазначене рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
14. Територіальне управління як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ).
ІV. ДОВОДИ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ
15. Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області заяв по суті спори не надало.
16. Ухвалу суду від 13.11.2020 та позов з додатками отримано 02.12.2020, що підтверджується розпискою долученою до матеріалів справи.
V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
17. Указом Президента України «Про призначення суддів» від 02.03.2011 № 250/2011 призначено строком на п'ять років ОСОБА_1 суддею Марганецького міського суду Дніпропетровської області.
18. Наказом голови Марганецького міського суду Дніпропетровської області «Про призначення ОСОБА_1 » від 17.03.2011 № 15-о/с зараховано ОСОБА_1 до штату Марганецького міського суду Дніпропетровської області з 17.03.2011 у зв'язку із призначенням на посаду судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області строком на 5 років.
19. Указом Президента України «Про призначення суддів» від 16.10.2018 № 333/2018 призначено ОСОБА_1 суддею Марганецького міського суду Дніпропетровської області.
20. Наказом голови Марганецького міського суду Дніпропетровської області «Про продовження повноважень судді ОСОБА_1 » від 17.10.2018 № 57-0/с наказано:
- судді ОСОБА_1 приступити до виконання повноважень на посаді судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області з 17.10.2018;
- встановити судді ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу.
21. Позивачу наказом голови Марганецького міського суду Дніпропетровської області «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років» від 02.01.2020 № 5-к/тр встановлено щомісячну доплату за вислугу років станом на 01.01.2020 за стаж роботи більше 10 років - 30% посадового окладу.
22. Відповідно до довідки від 04.12.2020 № Б-с-1866 розмір обмеження на період карантину суддівської винагороди судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за квітень 2020 року складає 6618,67 грн.
VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
23. Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
24. Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
25. Згідно із статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
26. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
27. Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 135 Закону № 1402-VIII).
28. Відповідно до частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
29. Згідно із пунктом першим частини третьою статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
30. Відповідно до частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
31. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
32. Частиною п'ятою статті 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу
33. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків (частина дев'ята статті 135 Закону № 1402-VIII).
34. 12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
35. 18.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX (далі - Закон № 553-IX), яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 наступного змісту:
- «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).».
36. Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020 № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами;
- абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX.
VІІ. ОЦІНКА СУДУ
37. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
38. Згідно із пунктом 14 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів.
39. У рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд України зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені.
40. Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема, надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди.
41. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
42. У рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.
43. Конституційний Суд України вказав, що обов'язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність (Рішення від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15)).
44. Суд звертає увагу, що питання суддівської винагороди визначаються виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з приписом частини другої статті 130 Конституції України, в силу якої розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
45. Із наданої довідки від 04.12.2020 № Б-с-1866 вбачається, що суддівська винагорода нарахована та виплачена позивачу за квітень 2020 року з урахуванням обмежень, встановлених Законом України № 553-ІХ від 13.04.2020.
46. Однак, Законом № 553-IX, як і будь-яким іншим діючим нормативно-правовими актами, не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, передбачені:
- частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII (визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами);
- статтею 130 Конституції України (визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій).
47. Зазначені норми Конституції України та Закону № 1402-VIII є спеціальними та мають вищу юридичну силу і тому мають виконуватися.
48. Таким чином, при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом № 1402-VIII, при цьому, застосування статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України.
49. Неможливість застосування статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в частині суддівської винагороди підтверджується висновками Конституційного Суду України, викладеними в Рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20), в яких, зокрема зазначено:
- «пункт 4:
-- вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону № 294, Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007);
-- крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини);
-- ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України;
- пункт 4.1:
-- юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020). Установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (частини перша, третя статті 29 Закону № 294), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права;
-- згідно з частиною першою статті 113 Конституції України, частиною першою статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади;
-- тобто, оспорюваними положеннями статті 29 Закону № 294 заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади;
- пункт 4.2:
-- виключно законами України визначається, зокрема, статус суддів (пункт 14 частини першої статті 92); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частини перша, друга статті 126); держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (перше речення частини першої, частина друга статті 130);
-- Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема, їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, від 11 березня 2020 року № 4-р/2020);
-- проаналізувавши юридичні позиції щодо незалежності суддів, Конституційний Суд України дійшов висновку, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2020 року № 4-р/2020);
- пункт 4.3:
-- Конституційний Суд України вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України;
-- таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв'язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.».
50. З урахуванням вищевикладеного, здійснюючи нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди за квітень 2020 року із застуванням обмеженням її розміру, відповідач діяв з порушенням вимог норми прямої дії - статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.
51. Крім того, втручання відповідача у конвенційне право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді суддівської винагороди суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі та суперечить принципу верховенства права.
щодо зобов'язання вчинити певні дії
52. Оскільки судом визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за квітень 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47320 грн, суд з метою ефективного захисту прав позивача зобов'язує Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; доплати за вислугу років 30% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за квітень 2020 року.
щодо стягнення недоплаченої суддівської винагороди
53. Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області недоплачену суддівську винагороду за квітень 2020 року у розмірі 6618,67 грн з утриманням із неї податку та обов'язкових платежів.
54. Отже, позивачем заявлено дві похідні позовні вимоги, як два самостійні способи захисту порушеного права, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині, оскільки стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені, а тому позивачем заявлено неналежний спосіб захисту порушеного права.
щодо клопотання позивача про звернення рішення суду до негайного виконання
55. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги немайнового характеру із похідною вимогою про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суддівську винагороду, відсутні підстави для звернення судового рішення до негайного виконання, яке застосується у разі присудження (стягнення) грошових коштів в порядку, встановленому статтею 371 КАС України.
щодо зобов'язання відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
56. За правилами статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
57. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
58. Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
59. Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду.
60. З поданого клопотання позивача не вбачається, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач створюватиме перешкоди для виконання такого рішення.
61. Оскільки позивач не навів обґрунтувань та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього рішення.
VІІІ. ВИСНОВОК СУДУ
62. З системного аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для часткового задоволення позову.
63. Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд, -
вирішив:
64. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; код НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26239738; пр. Дмитра Яворницького, буд. 57, к. 301, м. Дніпро, 49000), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37988155; вул. Челюскіна, буд. 1, м. Дніпро, 49000), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
65. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за квітень 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47320 грн.
66. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, доплати за вислугу років 30% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за квітень 2020 року.
67. В іншій частині позовних вимог та у задоволенні клопотання про звернення судового рішення до негайного виконання - відмовити.
68. Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя І.О. Верба