08 грудня 2020 року Справа № 160/9368/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні в м.Дніпрі адміністративну справу №160/9368/20 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (50065, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, буд. 41; код ЄДРПОУ 34545897) про зняття арешту з майна,-
12 серпня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена засобами поштового зв'язку позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якій позивач просить суд зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , накладений постановою державного виконавця Саксаганського ВДВС Криворізького міського управління юстиції Замараєвої І.Ю. про арешт нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АЕ № 999962 від 09.08.2010 р., відомості про що внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10121031 від 09.08.2010 р.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/9368/20 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Позовна заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 р. була залишена без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної зави без руху.
15 вересня 2020 р. на виконання ухвали суду ОСОБА_1 виправила відповідні недоліки позовної заяви, зокрема, надавши до суду позовну заяву у новій редакції, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 звернуто виключно до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) та в якій позивач просить суд зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , накладений постановою державного виконавця Саксаганського ВДВС Криворізького міського управління юстиції Замараєвої І.Ю. про арешт нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АЕ №999962 від 09.08.2010 р., відомості про що внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10121031 від 09.08.2010 р.
Позовна заява обґрунтована наявністю арешту усього майна позивача, який підлягає зняттю за рішенням суду. За твердженням позивача, Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повідомив, що на виконанні в Саксаганському ВДВС Криворізького міського управління юстиції з 16.06.2010 по 30.12.2012 перебувало виконавче провадження № 19898060 з виконання виконавчого листа № 1-70 від 02.03.2010 виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про конфіскацію майна ОСОБА_1 в рамках якого, державним виконавцем Замараєвою І.Ю., було накладено арешт № 10121031 від 09.08.2010 на все нерухоме майно. Вищезазначене виконавче провадження закінчено відповідно п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2012 року), більш детальну інформацію надати не може оскільки виконавчі провадження, які перебували на примусовому виконанні у відділі ДВС до 2016 року включно, знищені. Згідно офіційних баз даних державної виконавчої служби, на теперішній час боржником у будь-яких виконавчих провадженнях позивач не являється, проте у знятті арешту з нерухомого майна останній відмовлено та рекомендовано звернутися до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 р. судом прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/9368/20, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
12 жовтня 2020 року та 19 жовтня 2020 року до суду від начальника Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надійшли пояснення, в яких останнім зазначається про те, що з 16.06.2010 по 30.12.2012 на виконанні перебувало виконавче провадження № 19898060 з примусового виконання виконавчого листа № 1-70 від 02.03.2010 виданого Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу про конфіскацію усього майна ОСОБА_1 на користь держави. Виконавче провадження було завершено з підстав п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2012 року). Надати більш детальну інформацію відповідач не має можливості у зв'язку зі знищенням архіву відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями від 07.06.2017 № 1829/5, згідно з якими строк зберігання завершених виконавчих проваджень в архіві - 3 роки. Додатково повідомлено, що повторно на виконання виконавчий лист № 1-70 від 02.03.2010 виданого Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу про конфіскацію усього майна ОСОБА_1 на користь держави не надходив і на виконанні не перебуває.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 від 17.07.2020 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АЕ №9999652 від 09.08.2010 року, винесеною Саксаганським ВДВС Криворізького МУЮ, накладено арешт на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 .
Як вбачається з наданої відповідачем до матеріалів справи копії витягу з ВП-Спецрозділ підставою для прийняття рішення про арешт на майно ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження слугував виконавчий лист від 02.03.2010р. №1-70 про конфіскацію майна позивача.
Матеріалами справи також підтверджується і той факт, що 02 березня 2010 року у справі №1-70/10 Саксаганським районним судом м.Кривого Рогу винесено вирок, яким ОСОБА_1 засуджено до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке їй належить на праві власності.
28 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо підстав накладення арешту на майно.
Листом від 01 червня 2020 року №17.13-32/37688 відповідач повідомив позивача про те, що при підготовці відповіді за допомогою АСВП та ЄДРВП (спецрозділ) встановлено, що на виконанні в Саксаганському ВДВС Криворізького міського управління юстиції з 16.06.2010 по 30.12.2012 перебувало виконавче провадження № 19898060 з виконання виконавчого листа № 1-70 від 02.03.2010, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про конфіскацію майна ОСОБА_1 в рамках якого державним виконавцем Замараєвою І.Ю., було накладено арешт на все нерухоме майно.
Більш детальну інформацію відповідач не має можливості надати в зв'язку з тим, що виконавчі провадження, які перебували на примусовому виконанні у відділі ДВС до 2016 року включно, знищені відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом № 2274/5 від 25.12.2008 р та Правил ведення діловодства та архіву в органа державної' виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом № 1829/5 від 07.06.2017.
Позивач вважає своє право порушеним та таким, що підлягає захисту в судовому порядку, оскільки іншим чином зняти арешт не виявляється можливим.
Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року по справі №383/493/18 (провадження №14-237цс19) питання про скасування арешту, накладеного на майно в порядку виконання вироку в частині конфіскації майна може бути вирішене в порядку адміністративного судочинства шляхом звернення до адміністративного суду з позовною заявою щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби якщо порушено його права, свободи чи інтереси.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 була засуджена вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рога справа №1-70/10 від 02 березня 2010 року у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке їй належить на праві власності.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (втратив чинність, але діяв на момент відкриття та завершення виконавчого провадження).
Статтею 1 Закону № 606-ХІV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 11 Закону № 606-ХІV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 606-ХІVпримусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частиною 1 ст. 19 Закону № 606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Частина 1 ст.50 Закону України від 21.04.1999 №606 "Про виконавче провадження" визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно з ч.2 ст.55 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.
Приписами ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХIV встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання у такий строк: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови суддів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох років; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Приписами п. 10. ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції 2012 року) визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим ч.3 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження".
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів існування на момент звернення з даним позовом до суду незавершених виконавчих проваджень, у межах яких ОСОБА_1 виступає боржником та на майно якої накладено арешт, в тому числі й за виконавчим листом, виданим 02.03.2010р. Саксаганським районним судом м.Кривого Рога та не підтверджено належними доказами правомірності існування іншого виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим документом.
Таким чином, жодних підстав для продовження дії арешту майна позивача також не має.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Згідно ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Порядок та умови зняття арешту з майна визначені статтями 50, 60 Закону №606-XIV (в редакції чинній на момент завершення виконавчого провадження), згідно яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Як встановлено судом із матеріалів справи, в Саксаганському відділі державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції відділі державної виконавчої служби відсутні матеріали виконавчих проваджень відносно позивача.
Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року врегульовано порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, у матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного на майно позивача арешту, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження АЕ № 999962 від 09.08.2010, відомості про що внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10121031 від 09.08.2010.
Отже, арешт накладений на майно позивача за відсутності виконавчого провадження позбавляє можливості розпоряджатися своєю власністю, що буде набута в майбутньому, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, враховуючи принцип верховенства права та беручи до уваги те, що у ситуацій, яка склалась, єдиним дієвим способом захисту порушених прав та інтересів позивача, на думку суду, є зняття (скасування) спірного арешту, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (50065, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, буд. 41; код ЄДРПОУ 34545897) про зняття арешту з майна - задовольнити.
Зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , накладений постановою державного виконавця Саксаганського ВДВС Криворізького міського управління юстиції Замараєвої І.Ю. про арешт нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АЕ №999962 від 09.08.2010 р., відомості про що внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10121031 від 09.08.2010 р.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко