вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" грудня 2020 р. Справа№ 910/5420/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Корсака В.А.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Ковтунець Ю.С.
від відповідача: Чередниченко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2020 (повний текст складено 07.08.2020)
у справі № 910/5420/20 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк ЕНД ГО"
про визнання укладеною додаткової угоди
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2020 року Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк ЕНД ГО" (надалі - відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди до договору від 01.06.2016 №ДНП-2016-06/01 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування.
Позов мотивовано необхідністю укладення додаткової угоди до договору, з метою усунення недоліків, виявлених за наслідками ревізії, проведеної Державною аудиторською службою України, в ході якої виявлено застосування меншої вартості послуги.
Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 15, 16, 632, 652 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), статтю 188 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).
Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість та відсутність правових підстав для його задоволення. Відповідач зауважує на зокрема на недоведеності невідповідності вартості експлуатації паркомісця, яка визначена укладеним договором, а також на недоведеності того, що позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору. Відповідач зазначив, що розмір податків та зборів на рівні нормативно-правового акта не збільшувався.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2020 у справі №910/5420/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судове рішення мотивовано недоведеністю позивачем усіх умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, які є підставою для укладення додаткової угоди в судовому порядку. Суд виходив з того, що сторонами були погоджені усі істотні умови договору, передбачені чинним законодавством на момент його укладання. Акт ревізії планової Держаудитслужби не може змінювати погоджені сторонами у договорі умови.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2020 у справі №910/5420/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на невірне застосування норм матеріального права, а саме: статті 188 Господарського кодексу України, статті 626, 652 Цивільного кодексу України та зазначає, що факт порушення договору підтверджується актом ревізії Державної аудиторської служби України. При цьому зауважує, що Державна аудиторська служба України здійснює функції фінансового контролю і вимоги відповідної служби є обов'язковими до виконання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Ходаківська І.П. - головуючого, Демидової А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду в зазначеному складі суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2020 у справі №910/5420/20 та призначено її до розгляду на 30.09.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 21.10.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.11.2020.
03.11.2020 судом повідомлено представників сторін за допомогою засобів телефонного зв'язку, про що свідчать наявні в матеріалах справи телефонограми, які прийняті представником позивача - Ковтунець Ю.С. та представником відповідача - Чередниченко Д.О., про те, що судове засідання призначене на 04.11.2020 не відбудеться у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Демидової А.М., про дату та час наступного судового засідання буле повідомлено додатково ухвалою суду.
Частиною 6 статті 120 ГПК України передбачено, що суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4494/20 від 10.11.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 для розгляду справи сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківської І.П. - головуючого, Владимиренко С.В., Корсака В.А.
Ухвалою суду від 16.11.2020 вказаною судовою колегією прийнято до свого провадження апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2020 у справі № 910/5420/20 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.12.2020.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відповідач у поданому відзиві просить скаргу відхилити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Явка представників сторін.
У судове засідання 09.12.2020 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив їх відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Позивач здійснює господарську діяльність, згідно з рішеннями Київської міської ради та у відповідності до діючого законодавства України, зокрема, Правил благоустрою міста Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 та Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342.
Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" позивача визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.
Згідно переліку паркувальних майданчиків, що визначені у таблиці № 1 додатку № 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" за позивачем закріплено відведений паркувальний майданчик за адресою: проспект Московський (парк Дружби Народів) у Деснянському районі в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.
01.06.2016 між позивачем (сторона-1) і відповідачем (сторона-2) було укладено Договір ДНП-2016-06/01, за умовами якого:
- сторона-1 надає за плату стороні-2 право в період з першого травня по перше вересня кожного року протягом строку дії Договору на організацію та експлуатацію 207 (двохсот семи) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 23 (двадцяти трьох) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які переводять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: просп. Московський (парк Дружби Народів) у Деснянському районі в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього транспорту (пункт 1.1 Договору);
- під фіксованими місцями для паркування в Договорі визначено експлуатацію 207 (двохсот семи) місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику (пункт 1.2 Договору);
- плата сторони-2 стороні-1 згідно з умовами Договору становить 6,50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі: вартість експлуатації місця для паркування без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 4,35 грн.; ПДВ - 0,87 грн.; збір за місця для паркування транспортних засобів - 1,28 грн. (пункт 3.1 Договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2018 №4);
- ціна Договору складається з загальної суми оплати за провадження діяльності за весь період Договору (пункт 3.2 Договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2018 №4);
- плата за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100% місячної вартості не пізніше 20 числа місяця щодо якого проводиться оплата (пункт 3.3 Договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2018 №4);
- сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та надсилає на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату (пункт 3.4 Договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2018 №4);
- відсутність рахунка на дату оплати, визначену у пункті 3.1 Договору, не звільняє сторону-2 від зобов'язань щодо оплати (пункт 3.5 Договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2018 №4);
- плата сторони-2 стороні-1, визначена у пункті 3.1 Договору, може бути змінена у випадках зміни розміру податків та зборів, з яких формується плата за майданчик для паркування; в цьому випадку сторони зобов'язуються внести зміни до Договору виходячи із змінених розмірів податків; новий розмір плати встановлюється з дати набрання чинності нормативним актом, на підставі якого змінено розмір плати, а раніше проведені стороною-2 розрахунки підлягають коригуванню (пункт 3.6 Договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2018 №4);
- щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці; підписання акта приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1; у випадку не підписання стороною-2 акта приймання-передачі наданих послуг в строк до 20 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним стороною-2 без зауважень (пункт 3.7 Договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2018 №4);
- Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту погодження схеми ОДР та затвердження в Департаменті транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації) і діє до 01.06.2026 (пункт 6.1 Договору).
Державною аудиторською службою України проведено планову перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, за результатами якої оформлено акт № 03-21/64 від 28.01.2019. Цим актом зокрема встановлено, що розмір втрат доходу при укладенні договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць на відведених майданчиках для паркування становить за укладеним із відповідачем договором за період 2017-2019 роки 379 623,51 грн. До позовної заяви додані копії 1, 22-26, 87 сторінок цього акта.
29.12.2018 позивачем видано наказ № 172, яким затверджено та введено в дію з 01.01.2019 розрахунки, зокрема, вартості надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування (ніч) у ІІІ зоні, а саме: 5,42 грн - вартість без ПДВ та паркувального збору; 1,08 грн - ПДВ; 6,50 грн - вартість з ПДВ та паркувальним збором. Вартість надання права на експлуатацію фіксованих місць для денного паркування з 01.01.2019 у ІІІ зоні становить: 291,67 грн - вартість без ПДВ та паркувального збору; 58,33 грн - ПДВ; 350 - вартість з ПДВ та паркувальним збором.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листом від 24.01.2020 № 053/05-277 з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору, якою внести до нього зміни в частині розміру плати за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу у сумі 11,47 грн, у тому числі ПДВ. Однак цей лист залишено відповідачем без відповіді та реагування.
Позов у даній справі обґрунтований тим, що актом планової ревізії Державної аудиторської служби України окремих питань фінансово-господарської діяльності КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 № 06-21/64 від 28.12.2019 встановлено порушення рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві", а саме в частині визначення типу майданчика для паркування, внаслідок чого позивачем при укладенні договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2016-06/01 від 01.06.2016 на відведеному майданчику для паркування за адресою: проспект Московський (парк Дружби Народів) у Деснянському районі в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва застосовано меншу вартість на зазначені послуги.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно із ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що передбачено також статтями 626, 627 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме - прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо укладення договору, про що зазначено у постанові об'єднаної палати Верховного суду від 26.10.2018 у справі №910/15590/17.
Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник у зв'язку з відмовою відповідача укладати відповідну додаткову угоду до договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2016-06/01 від 01.06.2016, яка регулює спірні правовідносини, що виникли до її укладення з 01.01.2020, в частині зміни (збільшення) плати за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частинами першою, другою та четвертою статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Водночас, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами. Даний акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Вказані правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №9171064/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі №910/12793/17, від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16.
Таким чином, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на акт ревізії, як на підставу задоволення позовних вимог, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені таким контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
Крім того, у викладеній у позовній заяві редакції додаткової угоди до Договору, яку позивач просить суд визнати укладеною, зазначено, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до її укладення з 01.01.2020, тобто які відбулись у минулому.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Зазначена правова норма направлена на забезпечення стабільності цивільного обороту та обумовлює правило щодо недопустимості зміни ціни в договорі після його виконання.
Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного суду України від 05.04.2001 № 3-рп/2001 зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Цим же рішенням Конституційного суду України встановлено, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто, надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В п. 3.6 додаткової угоди № 4 від 28.12.2018 до договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2016-06/01 від 01.06.2016 визначено, що плата сторони-2 стороні-1, визначена у пункті 3.1 Договору, може бути змінена у випадках зміни розміру податків та зборів, з яких формується плата за майданчик для паркування; в цьому випадку сторони зобов'язуються внести зміни до Договору виходячи із змінених розмірів податків; новий розмір плати встановлюється з дати набрання чинності нормативним актом, на підставі якого змінено розмір плати, а раніше проведені стороною-2 розрахунки підлягають коригуванню.
Доказів зміни податків та зборів з 01.01.2020, з яких формується плата за майданчик для паркування позивачем суду не надано, а також не наведено, якими законодавчими актами змінено розмір податків та зборів, з яких формується плата за майданчик для паркування.
Враховуючи вищевикладене, колегія вважає таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 632 ЦК України та п. 3.6 додаткової угоди № 4 від 28.12.2018 до договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2016-06/01 від 01.06.2016 наведені позивачем в додатковій угоді до договору зміни до п. 3.1 розділу 3 договору про (збільшення) плати за одне місце для платного паркування транспортних засобів на добу.
Твердження позивача про виявлені в ході ревізії державною аудиторською службою порушення щодо визначення типу майданчика для паркування не заслуговує на увагу, оскільки тип паркувального майданчика зазначеного в договорі та у додатковій угоді один і той же - ІІІ територіальна зона паркування м. Києва.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено наявності одночасно усіх умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, які є підставою для укладення додаткової угоди для зміни в судовому порядку п. 3.1 розділу 3 договору щодо збільшення плати за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на скаржника у відповідності до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2020 у справі №910/5420/20 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс".
Матеріали справи № 910/5420/20 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено - 14.12.2020.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
В.А. Корсак