вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2020 р. Справа№ 911/382/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Євсікова О.О.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Безштанько В.В.
від відповідача: Бец В.Ю.; Крвченко Ю.О.
від третьої особи: Науменко Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі”
на рішення господарського суду Київської області від 01.10.2020 (повний текст рішення виготовлено та підписано 12.10.2020)
у справі № 911/382/20 (суддя Лилак Т.Д.)
за позовом Приватного акціонерного товариства “Київобленерго”
до Військова частина НОМЕР_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київське квартирно-експлуатаційне управління
про стягнення 422 436,02 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В лютому 2020 року Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач) про стягнення 422436,02 грн. вартості не облікованої електроенергії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в ході технічної перевірки приладу обліку електричної енергії відповідача було виявлено невірно змонтовану схему обліку, що призвело до недообліку спожитої електричної енергії. Недооблік становить 82%.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №911/382/20 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що порушення розрахункового обліку електричної енергії сталося не з вини споживача; між електропостачальною організацією та споживачем не було досягнуто згоди щодо визначення періоду для обрахунку середньодобового обсягу споживання електричної енергії для визначення обсягу спожитої не обрахованої електричної енергії.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 01.10.2020, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права - п.п. 6.20, 6.42 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, чинних на момент виявлення порушень, ст.ст. 73, 86, 236 ГПК України і ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що відповідачем не порушувалось питання щодо вірності чи невірності здійсненого позивачем розрахунку, зокрема і щодо недосягнення згоди щодо розрахункового періоду, який використовується для визначення середньодобового обсягу споживання електричної енергії.
Позиції інших учасників справи.
Відповідач та третя особа подали до Північного апеляційного господарського суду свої відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020 справу №911/382/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Євсіков О.О., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 поновлено Приватному акціонерному товариству «ДТЕК Київські регіональні електромережі» строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 01.10.2020 у справі № 911/382/20 та відкрито апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.12.2020.
У судове засідання 08.12.2020 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги позивача, просили їх відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
Представник третьої особи заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив їх відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору про постачання електричної енергії від 11.07.2004 № 486, укладеного між відповідачем та позивачем, останній взяв на себе зобов'язання забезпечувати електроенергією на об'єкти в/ч А 2860, а відповідач - приймати та оплачувати її вартість.
Згідно з п. 4.3 договору відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору.
Пунктом 4.4 договору встановлено, що відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб покладається на їх власника або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.
За положеннями п. 4.2.3. споживач сплачує постачальнику електричної енергії вартість електроенергії, розраховану, виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання (згідно з методикою, затвердженою НКРЕ), у разі таких дій споживача:
- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії;
- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку;
- споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених методичними рекомендаціями НКРЕ.
Відповідно до п. 4.2.7. споживач не несе відповідальності перед постачальником електричної енергії у відповідності до вимог п. 4.2.3. цього договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника електричної енергії або внаслідок дії форс-мажорних обставин.
14.06.2018 року уповноваженими представниками позивача на об'єкті відповідача за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Данилівка, в/ч 2860 було виявлено факт порушення Правил користування електричною енергією, а саме: в ході технічної перевірки приладу обліку електричної енергії було виявлено невірно змонтовану схему обліку, що призвело до недообліку спожитої електричної енергії. Недооблік становить 82%.
За результатом проведеної перевірки, у відповідності до п. 6.41 ПКЕЕ позивачем, за участі представника відповідача - начальника електротехнічної служби в/ч 2860 Кузьменчук С.Б. складено акт про порушення Правил користування електричною енергією від 17.04.2018 № К 039642, підписаний представником відповідача.
04.05.2018 за результатами засідання комісії з розгляду акта від 17.04.2018 № К 039642, яке відбулося за участю представника відповідача - начальника електротехнічної служби в/ч 2860 Кузьменчук С.Б, вказане порушення відповідно до вимог ПКЕЕ було кваліфіковано як таке, що сталося не з вини споживача та відповідно розрахунок вартості необлікованої електричної енергії має бути проведений у відповідності до вимог п. 6.20 ПКЕЕ - за 162 дні.
Розрахунок вартості необлікованої електричної енергії по акту про порушення від 17.04.2018 № К 039642 вирішено проводити від дня фіксації засобом обліку порушення (під час складання акту в результаті вичитки інформації з засобу обліку порушення сталося з 07.11.2017) до дня усунення порушення - 17.04.2018.
Середньодобовий обсяг електричної енергії визначено по відновленому обліку за період з 17.04.2018 по 27.04.2018.
Відповідно до розрахунку позивача відповідачу за період порушення з 07.11.2017 по 17.04.2018 нараховано обсяг електричної енергії 203148 кВт/г. (162 робочих днів) та сума зменшена на величину облікованої засобом обліку електричної енергії в обсязі 25770 кВт/год. Відтак, згідно із розрахунком відповідача за недораховану електроенергію підлягає до сплати 422436,02 грн.
Рішення комісії оформлено протоколом від 04.05.2018 № 193 за участю представника споживача - начальника електротехнічної служби в/ч 2860 Кузьменчук С.Б., якому були вручені розрахунок по акту про порушення та рахунок.
Несплата споживачем виставлених рахунків і стала підставою для звернення ПрАТ «Київобленерго» з позовом у даній справі про стягнення 422436,02 грн.
Також судом встановлено, що відповідно до наявного у матеріалах справи акту № 003146 СОЕ, складеного представниками ПАТ «Київобленерго», ПС 35/10 «Плесецька», яка знаходиться за адресою с. Данилівка в/ч 2860, де розміщено засіб обліку відповідача, ТС (трансформатор струму) та TH (трансформатор напруги) належать ПАТ «Київобленерго». В процесі перевірки виявлено невідповідність підключення вторинних кіл ТС та складено акт про порушення № К 039642. В пункті проведенні зміни схеми включення приладів обліку, згаданого акту, зазначено, що виконано прозвонку та перемонтаж вторинних кіл ТС до лічильника. У висновку технічної перевірки записано, що схема підключення лічильника вірна. Лічильник в колі. Також в зазначеному акті в пункті відповідність/невідповідність нормативним вимогам в підпункті - Можливість доступу до вторинних кіл вимірювальних трансформаторів стоїть відмітка - ні, пломби не пошкоджені.
Згідно з актом збереження пломб № 004119 СОЕ пломба № 8867840 корпусу лічильника (права сторона) та пломба №8867841 корпусу лічильника (фасад лічильника) не пошкоджені.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до п.п. 3.1-3.3 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.
Відповідальною за технічний стан засобів обліку є організація, на балансі якої вони перебувають, або оператор засобів комерційного обліку (електропередавальна організація або інша організація) на підставі відповідного договору. Відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.
Згідно з п. 3.31. Правил КЕЕ розрахунковий засіб обліку електричної енергії має бути опломбований на кріпленні кожуха лічильника пломбою з тавром центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, а на затискній кришці - пломбою електропередавальної організації.
Пломби з тавром електропередавальної організації мають бути встановлені також на пристроях, що закривають первинні і вторинні кола живлення засобу обліку, приводи і кнопки управління комутаційних апаратів та кришки автоматів, встановлених у цих колах, двері комірок трансформаторів напруги, кришки на зборках і колодках затискачів, випробувальний. шоках, лінії зв'язку автоматизованих систем обліку та всі інші пристрої і місця, що унеможливлюють доступ до струмоведучих частин схеми обліку.
Матеріалами справи підтверджено, що пломба № 8867840 корпусу лічильника (права сторона) та пломба №8867841 корпусу лічильника (фасад лічильника) не пошкоджені (акт № 004119 СОЕ збереження пломб), а відтак, доведеним є факт, що недооблік електроенергії лічильником відбувся не з вини споживача, тому порядок визначення обсягу спожитої електричної енергії за період порушення обліку електроенергії регулюється п. 6.20 ПКЕЕ.
Пунктом 6.20. ПКЕЕ передбачено, що у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення розрахункового обліку до дня відновлення розрахункового обліку, за згодою сторін, може бути визначений на підставі показів технічних (контрольних) засобів обліку або розрахований постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду до порушення розрахункового обліку або наступного після відновлення розрахункового обліку періоду. Датою початку періоду порушення розрахункового обліку вважається перший день поточного розрахункового періоду, у якому було виявлено порушення обліку, або час та день, зафіксовані засобом обліку (автоматизованою системою обліку). За день відновлення обліку приймається день складення спільного акта про покази засобів обліку після завершення ремонтних та налагоджувальних робіт схеми обліку. Розрахунковий період, який використовується для визначення середньодобового обсягу постачання електричної енергії, визначається за згодою сторін.
Отже, у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача обсяг електричної енергії визначається за згодою сторін: на підставі показів технічних (контрольних) засобів обліку або розраховується постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії. При цьому, при обранні розрахунку обсягу електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання, розрахунковий період також обирається за згодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання. Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 927/313/18.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами (листування, підписаний сторонами протокол, угоди тощо) досягнення між сторонами спору згоди щодо розрахункового періоду, який використовується для визначення середньодобового обсягу споживання електричної енергії.
При цьому апеляційний господарський суд зважає на те, що не оскарження відповідачем в судовому порядку рішення позивача, так само, як і підписання його представником акту та рішення, не свідчить про погодження на здійснення нарахування, саме за такими показниками та періодом, які позивачем були використані при розрахунку.
З врахуванням зазначеного вище, того факту, що порушення розрахункового обліку електричної енергії сталося не з вини споживача вмотивованим є висновок місцевого господарського суду, що за відсутності між сторонами згоди щодо визначення періоду для обрахунку середньодобового обсягу споживання електричної енергії для визначення обсягу спожитої необрахованої електричної енергії, розрахунок суми недооблікованої електричної енергії було здійснено в односторонньому порядку, відтак рішення з розгляду акту №К039642 від 17.04.2018, оформлене протоколом №193 від 04.05.2018, прийнято відповідачем з порушенням п. 6.20 ПКЕЕ.
Окрім того, апеляційний господарський суд також зважає і на положення п. 4.2.7 укладеного між сторонами договору, згідно з яким споживач не несе відповідальності перед постачальником електричної енергії у відповідності до вимог п. 4.2.3. цього договору, в тому числі і за пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника електричної енергії або внаслідок дії форс-мажорних обставин.
За таких обставин відсутні підстави для застосування до відповідача оперативно-господарської санкцій у вигляді не облікованої електричної енергії на суму 422 436,02 грн, а тому правомірним є рішення суду про відмову в позові.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські регіональні електромережі” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 01.10.2020 у справі №911/382/20 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Київські регіональні електромережі”.
Поновити дію рішення господарського суду Київської області від 01.10.2020 у справі № 911/382/20.
Матеріали справи № 911/382/20 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено - 14.12.2020.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді О.О. Євсіков
С.В. Владимиренко