Провадження №2-а/760/879/20
Справа №760/10317/20
11 грудня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Горупа В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві в особі інспектора 3 роти 2 батальйону сержанта поліції Левіна Вячеслава Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та, з урахуванням уточнень просив визнати дії інспектора 3 роти 2 батальйону сержанта поліції Левіна В.С., щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2412372, винесену 19.04.2020 року інспектором 3 роти 2 батальйону сержантом поліції Левіним В.С., щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а справу закрити. Також просив стягнути судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.04.2020 року інспектором 3 роти 2 батальйону УПП в м. Києві сержанта поліції Левіним В.С. відносно позивача винесено постанову за порушення правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом без посвідчення водія, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 грн.
Позивач вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зокрема не було зафіксовано покази свідків які були присутні, відсутній відеозапис.
Зазначив, що на момент скоєння правопорушення та його фіксування позивач не керував транспортним засобом.
Отже, вважає, що відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення формально підійшов до розгляду справи, не встановив дійсні обставини справи.
На підставі викладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 23.06.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
У встановлений ухвалою строк від відповідача відзив не надійшов.
07.07.2020 року від позивача надійшла уточнена позовна заява.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.
Встановлено, що 19.04.2020 року інспектором 3 роти 2 батальйону УПП в м. Києві сержанта поліції Левіним В.С. відносно позивача винесено постанову за порушення правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом без посвідчення водія, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 грн.
Підставою для прийняття зазначеної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу стала відсутність у позивача, який керував транспортним засобом, посвідчення водія відповідної категорії, на що слід зазначити наступне.
Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію України» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306 встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до п.п. «а» п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Отже, відповідно до зазначених положень актів законодавства є очевидним, що водій транспортного засобу зобов'язаний виконувати розпорядження поліцейського, а також зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та страховий поліс.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 19.04.2020 року позивач не керував мопедом, а лише знаходився біля нього.
Зазначене відповідачем не спростовано.
Відтак, позивач не керував транспортним засобом, а тому не міг скоїти адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Отже, всупереч ст. 251 КУпАП у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 керував мопедом
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національна поліція).
Згідно ст. 254 КпАП України, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Статтею ст. 251 КпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Отже, виходячи з тексту постанови, обставини, визначені у ст. 33 КУпАП, інспектором патрульної поліції не досліджувались.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зокрема, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 27.04.2020 року Глушко М.С., який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №005785 від 29.06.2016 року та ОСОБА_1 уклали договір про надання правової допомоги.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано Акт виконаних робіт №1 до додатку №1 від 27.04.2020 року до договору 27-04/20 про надання адвокатським об'єднанням правової допомоги від 27.04.2020 року, копію платіжного доручення від 29.01.2020 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення судових витрат на професійну допомогу з відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а саме відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору, а саме 840,80 грн.
Керуючись Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію України», статтями 126, 251, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 49, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 192, 193, 194, 199, 202, 203, 204, 205, 211, 224, 225, 227, 229, 241, 242, 243, 244, 246, 250, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії інспектора 3 роти 2 батальйону сержанта поліції Левіна Вячеслава Сергійовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП протиправними.
Скасувати постанову серії ЕАК №2412372 від 19.04.2020 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором 3 роти 2 батальйону сержантом поліції УПП в м. Києві Левіним Вячеславом Сергійовичем якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень Управління патрульної поліції міста Києва на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 судовий збір в розмірі 420,40грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя