Справа 303/202/19
№ 1-КП/303/591/20
Номер рядка стат. звіту 252
09 грудня 2020 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі колегії: головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретар судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засідання в залі суду в м. Мукачеві клопотання прокурора, подане в порядку частини 8 та 10 ст. 182 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12017070000000218 внесеному до ЄРДР 21.10.2017 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого: ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_9
сторони захисту - обвинувачених: ОСОБА_7
ОСОБА_5 , ОСОБА_10
- захисників: (адвокатів) ОСОБА_11 , ОСОБА_12
перекладача - ОСОБА_13
У провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.307 КК України та ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.307 КК України та ч.2 ст.309 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор подав клопотанням про звернення в дохід держави застави в розмірі 352400,00 (триста п'ятдесят дві тисячі чотириста) гривень, внесеної заставодавцем ОСОБА_14 згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2018 року у кримінальному провадженні №12017070000000218 внесеному до ЄРДР від 21 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України та застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Клопотання мотивовано тим, що 10.12.2018 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у кримінальному провадженні №12017070000000218 внесеному до ЄРДР від 21 жовтня 2017 року, ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, яку визначено слідчим суддею в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 352400,00 (триста п'ятдесят дві тисячі чотириста) гривень. У разі внесення застави у визначеному розмірі на підозрюваного ОСОБА_5 покладено такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Визначена в ухвалі слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 10.12.2018 року застава в розмірі 352400,00 гривень, внесена заставодавцем ОСОБА_14 15.01.2019 року за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, в порушення обов'язків, покладених на ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді від 10.12.2018 року, останній не здав на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, чим порушив обов'язок, «- здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та в'їзд в Україну», будучи належним чином повідомленим про день, час і місце судових засідань, без поважних причин не з'являвся на виклик суду, у зв'язку з чим до нього судом було застосовано привід, чим порушив обов'язок, «- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу», не повідомив прокурора та суд про зміну місця проживання, чим порушив обов'язок, «- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання».
У зв'язку з таким, прокурор просить у відповідності до вимог ч.8 ст. 182 КПК України, звернути в дохід держави заставу в розмірі 352400,00 (триста п'ятдесят дві тисячі чотириста) гривень, внесену заставодавцем ОСОБА_14 за ОСОБА_5 за ухвалою слідчого судді від 10.12.2018 року та у відповідності до положень частини 10 ст. 182 КПК України застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави у відповідності до п.3) ч.4 ст.183 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_11 , заперечили проти задоволення клопотань прокурора щодо звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Посилаючись на те, що ОСОБА_5 не виконав покладений на нього слідчим суддею обов'язок «- здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та в'їзд в Україну», через втрату закордонного паспорту, на виклик суду в судові засідання не з'являвся, бо хворів, про зміну адреси місця проживання забув повідомити слідчого, прокурора та суд. При цьому, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_11 посилаючись на те, що строк дії обов'язків, покладених слідчим суддею на його підзахисного, хоч і не зазначено в ухвалі слідчим суддею закінчився, а тому вважає, що відсутні підстави для звернення застави , внесеної заставодавцем ОСОБА_14 за ОСОБА_5 та застосування до його підзахисного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що до ОСОБА_5 можна застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши позицію прокурора, думку обвинуваченого та захисника щодо звернення застави в дохід держави та застосування запобіжного заходу, дослідивши клопотання, суд приходить до такого висновку:
Правові засади застосування запобіжних заходів регламентовано главою 18 КПК "Запобіжні заходи, затримання особи" (статті 176-213 КПК). Термін "застосування запобіжного заходу" охоплює не тільки його обрання, але й зміну на інший запобіжний захід. Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 18.12.2018 у справі № 628/969/18 та від 28.03.2019 у справі № 286/1695/18).
Порядок зміни запобіжних заходів врегульовано статтями 200, 201 КПК України. Поряд з цим щодо окремих видів запобіжних заходів закон передбачає спеціальні умови для їх зміни. Так, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений порушив покладені на нього ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді застави обов'язки, вирішується питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу (частини 8 та 10 статті 182 КПК).
При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави - вона звертається в дохід держави (частина 8 статті 182 КПК).
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (частина 9 статті 182 КПК).
З наведеного вище, слідує, що звернення застави в дохід держави є невід'ємною складовою зміни запобіжного заходу в вигляді застави, яка передбачена частинами 8 та 10 статті 182 КПК, та охоплюється поняттям "застосування запобіжного заходу" в вигляді застави.
Судом встановлено, що 14.04.2018 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України, в рамках кримінального провадження № 12017070000000218 внесеного до ЄРДР 21.10.2017 року.
16.04.2018 року ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 52860,00 гривень.
10.12.2018 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, повернуто заставу в розмірі 52860,00 гривень, визначену ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду від 16.04. 2018 року, застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 352400,00 гривень, за умовами якої на підозрюваного ОСОБА_5 покладено ряд процесуальних обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.
15.01.2019 року заставодавець ОСОБА_14 вніс за підозрюваного ОСОБА_5 , заставу в розмірі 352400,00 гривень.
Порядок, умови застосування застави та наслідки їх невиконання визначені статтею 182 КПК, що дає підстави заставодавцю передбачати (спрогнозувати) можливі ризики та прийняти рішення щодо внесення застави. Внесення за підозрюваного застави іншою особою (заставодавцем) є її добровільним рішенням і свідомими цілеспрямованими діями та згодою нести майнову відповідальність в межах розміру застави за негативну (протиправну) процесуальну поведінку підозрюваного.
15.01.2019 року підозрюваного ОСОБА_5 , звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваному та його заставодавцю роз'яснено обов'язки, передбачені ст. 182, ч.5 ст.194 КПК України.
При звільненні з-під варти підозрюваного ОСОБА_5 , вимога абзацу 2 частини 3 статті 182 КПК була виконана, що підтверджується протоколом від 15.01.2019.
На час порушення підозрюваним ОСОБА_5 , обов'язків, покладених на нього 10.12.2018 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області діяв запобіжний захід в вигляді застави(абзац третій частини 4 ст. 202 КПК України).
Судом встановлено, що в період дії обов'язку «- здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та в'їзд в Україну», обвинувачений ОСОБА_5 не задав на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, що стверджується довідкою ГУ ДМС в Закарпатській області за № 09/3128 від08.12.2020 року.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 , порушив обов'язок, «- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу», будучи належним чином повідомленим про день, час і місце судових засідань, без поважних причин не з'являвся на виклик суду 27.10.2020 р., 12.11.2020 р., у зв'язку з чим, до нього 12.11.2020 року та 30.12.2020 року Мукачівським міськрайонним судом було застосовано привід, який не було виконано через відсутність обвинуваченого ОСОБА_5 , за вказаним ним місцем проживання АДРЕСА_1 .
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 , не повідомив прокурора та суд про зміну місця проживання, чим порушив обов'язок, «- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання».
Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 на даний час фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
З врахування встановлення факту порушення обвинуваченим ОСОБА_5 , покладених на нього слідчим суддею обов'язків, суд приходить до переконання, що наявні підстави, передбачені частиною 8 ст. 182 КПК України для звернення застави, внесеної заставодавцем ОСОБА_14 за підозрюваного ОСОБА_5 , в розмірі 352400,00 гривень в дохід держави.
Наведене вище дає підстави для висновку про умисне та грубе порушення підозрюваним/обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, виконання якого мало запобігти настанню відразу двох ризиків, які передбачені пунктами 1, 4 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, що могло спричинити шкоду досудовому розслідуванню та інтересам правосуддя у цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, звернення застави, визначеної в цьому кримінальному провадженні ухвалою від 10.12.2019, в дохід держави передбачене КПК; можливість та підстави застосування такого заходу кримінально-процесуальної відповідальності були чіткими, зрозумілими та передбачуваними як підозрюваному ОСОБА_5 , так і заставодавцю ОСОБА_14 .
Суд критично оцінює твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_11 про те, що строк обов'язків, покладених на ОСОБА_5 закінчився, оскільки «застава» є безстроковим запобіжним заходом, тому її строк не може бути визначний ухвалою суду, і вона без визначення строку забезпечує виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду (частина 7 статті 42 КПК). Строковими є інші обов'язки, покладені судом у зв'язку з внесенням застави, про що було зазначено в пункті резолютивної частини ухвали від 10.12.2019. Отже, доводи щодо закінчення строку застави - є безпідставними.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу в вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини 7 статті 194 КПК (частина 10 статті 182 КПК).
Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з такого:
(1) на час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави була наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому діяння;
(2) сторона обвинувачення довела наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 статті 177 КПК, а саме: - переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; - вчинити інше кримінальне правопорушення;
(3) інший більш м'який запобіжний захід, ніж застава в визначеному слідчим суддею розмірі, не міг запобігти встановленим ризикам;
(4) розмір застави збільшено відповідно до вимог частини 10 статті 182 КПК, заставу визначено в сумі 352400,00 грн.
(5) обвинуваченим ОСОБА_5 допущено порушення обов'язків, покладених на нього згідно ухвали слідчого судді від 10.12.2018 року.
Метою застосування запобіжного заходів є досягнення дієвості кримінального провадження шляхом забезпечення належної процесуальною поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 (частина 1 статті 131, частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний/обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним/обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд погоджується з твердженням прокурора про продовження існування ризику переховування від суду.
Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 , від суду, обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , за ч.3 ст. 307 КК України, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна). До того ж звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, за вчинення цього злочину КК не передбачено (статті 69, 75 КК).
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризики, передбачені пунктом 4 та 5 частини 1 статті 177 КПК у цьому кримінальному провадженні слід дослідити одночасно. При цьому суд погоджується з твердженнями прокурора, що вказані ризики продовжують існувати.
Враховуючи, що умови, передбачені частиною 10 статті 182 КПК пов'язані з порушенням умов застави, вказане свідчить, що встановлений раніше слідчим суддею (судом) розмір застави не здатен забезпечити в повній мірі належної поведінки підозрюваного, тому обрання іншого запобіжного заходу в порядку частини 10 статті 182 КПК можливе лише в напрямку посилення запобіжного заходу.
У клопотанні прокурор просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.1,4,5 ст. 177 КПК України не перестали існувати, а стали ще більш ймовірними.
Проте, суд приходить до переконання, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який є більш суворим, як застава та менш суворим, як тримання під вартою, може повною мірою запобігти ризикам на які посилається прокурор. Інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Частиною 4 статті 194 КПК України, визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення) та 2 (наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор) частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні) частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, колегія суддів вважає, що наявні підстави для обрання запобіжного заходу - домашній арешт, альтернативні (більш м'які) запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність застосування такої міри запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт із застосування електронного засобу контролю із визначенням строку у межах двох місяців, відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України.
З таких обставин, клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задоволенню не підлягає.
Однак, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, визначених пунктами 1), 2), 3) ч.7 ст.42 КПК України, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, суд вважає за доцільне, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу.
Керуючись: статтями 176-178, 181- 184, 193-196, ч.3 ст.315, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора, подане в порядку частини 8 ст. 182 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_5 про звернення застави в дохід держави, - задоволити.
Звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України суму у розмірі 352 400,00 (триста п'ятдесят дві тисячі чотириста) гривень, що є заставою, внесеною заставодавцем ОСОБА_14 , згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2018 року у кримінальному провадженні №12017070000000218 внесеному до ЄРДР від 21 жовтня 2017 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
У задоволенні клопотання прокурора, поданого в порядку частини 10 ст. 182 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області Мукачівського району, с. Страбичово, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю строком до двох місяців, тобто до 09 лютого 2021 року, включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , такі обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) цілодобово не покидати місце фактичного проживання, а саме: будинок АДРЕСА_2 ;
3) носити електронний засіб контролю.
Зобов'язання, зазначені у пункті 2 цієї ухвали, застосовуються до обвинуваченого на строк 2 (два) місяці з дати винесення цієї ухвали. Продовження цього строку можливе у порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Після закінчення цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , після її оголошення підлягає негайному виконанню органом Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого - Мукачівським РВП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області.
Контроль за виконанням ухвали в частині застосування запобіжного заходу, покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Копію ухвали вручити обвинуваченим негайно після її оголошення та направити учасникам судового провадження для відому.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно з Рішенням Конституційного суду України від 13.06.2019 р. № 4-р/2019.
Головуючий суддя ОСОБА_1
судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3