справа № 755/21681/15-ц
провадження № 22-з/824/924/2020
10 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
при секретарі Гайворонському В. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -16/2» - адвоката Писаренка Олександра Олексійовича про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -16/2», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання загальних звітних зборів та рішення загальних звітних зборів недійсними, визнання дій з використання коштів неправомірними,
встановив:
02.12.2015 ОСОБА_1 , як власник нежилого приміщення №1 - магазину для торгівлі непродовольчими товарами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та член Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини - 16/2» (далі - ОСББ «Тичини - 16/2»), звернувся до ОСББ "Тичини - 16/2" з вказаним позовом, вякому просив визнати недійсними загальні звітні збори ОСББ «Тичини - 16/2» від 14.04.2013 та рішення, викладені в протоколі №17 від 14.04.2013 загальних звітних зборів співвласників ОСББ «Тичини - 16/2».
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2020 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2020 року скасовано, провадження у справі закрито.
18.11.2020 представник ОСББ «Тичини - 16/2» - адвокат Писаренко О .О. подав заяву, в якій просив винести додаткову постанову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Тичини - 16/2" на компенсацію судових витрат в першій інстанції 30 000 грн та в апеляційній інстанції 15 000 грн гонорарів, сплачених адвокату Писаренку О. В. , та 45 грн, 68 грн витрат на поштові послуги в першій та апеляційній інстанціях.
Посилався на ті підстави, що в разі закриття провадження в справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача ( ч.5, 6 ст.142 ЦПК України).
Позивач не звернувся до суду з заявою про передачу справу до Господарського суду міста Києва, погодився з закриттям провадження у справі, а тому позивач має право на компенсацію сплаченого гонорару внаслідок неправильних дій позивача.
Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просив залишити заяву без задоволення.
Заява про ухвалення додаткового рішення у справі не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною п'ятою ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов у вказаній редакції ЦПК України, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
З огляду на те, що позивач, користуючись своїм правом на захист, звернувся до суду із позовними вимогами, які були розглянуті судом першої інстанції.
При цьому судом апеляційної інстанції було встановлено, що вказані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим провадження у цій справі було закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
У вказаній справі не встановлені обставини, які свідчать про необґрунтованість дій позивача чи зловживання ним процесуальними правами.
Враховуючи викладене, підстави для прийняття додаткового рішення відсутні.
Керуючись ст. 142, 270, 381-384 ЦПК України суд
ухвалив:
У задоволенні заяви представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини - 16/2» адвоката Писаренка Олександра Олексійовича про прийняття додаткового рішенняв справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини -16/2», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання загальних звітних зборів та рішення загальних звітних зборів недійсними, визнання дій з використання коштів неправомірними відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали складено 10 грудня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді: