справа №755/11282/2020 Головуючий у І інстанції - Гончарук В.П.
апеляційне провадження №22-ц/824/14910/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
08 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії чи бездіяльність приватного виконавця, суб'єкт оскарження: Приватний виконавець Терлеєв Іван Миколайович, стягувач: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», Акціонерне товариство «Альфа Банк»,
встановив:
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із вищевказаною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 квітня 2019 року приватним виконавцем Терлеєвим І.М. було відкрито виконавче провадження №58771326 з виконання виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м. Києва №755/3524/15-ц від 10 квітня 2015 року.
09 серпня 2019 року було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні №58771326 з виконання виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м. Києва №755/3524/15-ц від 10 квітня 2015 року.
До відкриття зазначеного виконавчого провадження в період з 10 квітня 2015 по березень 2018 року ОСОБА_2 , як боржником у добровільному порядку в рахунок боргу було сплачено 84640 грн.
Виносячи постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09 серпня 2019 року у виконавчому провадженні №58771326, приватний виконавець Терлеєв І.М. проігнорував неодноразові заяви солідарних боржників про добровільне погашення боргу перед стягувачем та не зарахував сплачені кошти в суму стягнень по існуючій заборгованості згідно судового рішення.
Просив визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Терлеєва Івана Миколайовича, винесену у виконавчому провадженні №58771326 від 23 квітня 2019 року про арешт майна боржника, а саме Ѕ квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 75,4 кв. м.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що 02 квітня 2019 року приватним виконавцем Терлеєвим І.М. було відкрито виконавче провадження №58771326 з виконання виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м. Києва №755/3524/15-ц від 10 квітня 2015 року.
09 серпня 2019 року було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні №58771326 з виконання виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м. Києва №755/3524/15-ц від 10 квітня 2015 року.
До відкриття зазначеного виконавчого провадження в період з 10 квітня 2015 по березень 2018 року ОСОБА_2 , як боржником у добровільному порядку в рахунок боргу було сплачено 84640 грн.
Виносячи постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09 серпня 2019 року у виконавчому провадженні №58771326, приватний виконавець Терлеєв І.М. проігнорував неодноразові заяви солідарних боржників про добровільне погашення боргу перед стягувачем та не зарахував сплачені кошти в суму стягнень по існуючій заборгованості згідно судового рішення.
Суд при ухваленні даного рішення не взяв до уваги той факт, що приватним виконавцем не здійсненні заходи забезпечення на стадії примусового виконання судового рішення щодо вилучення (списанні коштів з рахунку) боржників, адже ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зазначені як солідарні боржники в виконавчому листі №755/3524/15-ц від 10 квітня 2015 року офіційно працевлаштовані та щомісячно отримують заробітну плату.
Просив скасувати ухвалу Дніпровського суду м. Києва від 25 вересня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 березня 2015 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16 грудня 2014 року по справі №1904.
21 березня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у задоволенні заяви АТ «Укрсоцбанк» за участю заінтересованої особи ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.
06 вересня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва заяву АТ «Укрсоцбанк» за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа задоволено, та видано дублікат виконавчого листа на примусове виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2015 року по справі №755/3524/15-ц за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16 грудня 2014 року, в частині боржника ОСОБА_2
02 квітня 2019 року приватним виконавцем Терлеєвим І.М. відкрито виконавче провадження №58771326 з виконання виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м. Києва №755/3524/15-ц від 10 квітня 2015 року.
09 серпня 2019 року приватним виконавцем Терлеєвим І.М. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні №58771326 з виконання виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м. Києва №755/3524/15-ц від 10 квітня 2015 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 травня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі №755/3524/15-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме, стягувача з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії чи бездіяльність приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем Терлеєвим І.М. було вчинено усі необхідні дії, визначені Законом для примусового виконання рішення суду.
Також, відсутні будь-які докази, які вказували б на порушення приватним виконавцем чинного законодавства прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону, а також рішеннями, які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати інші повноваження, передбачені Законом.
Відповідно до положень ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Враховуючи, що Боржник з моменту відкриття виконавчого провадження, тобто з 02 квітня 2019 року не виконав рішення суду у повному обсязі, то відповідно приватним виконавцем після виявлення нерухомого майна Боржника було винесено постанову від 09 серпня 2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої було описано та накладено арешт на ј частину квартири за адресою:
АДРЕСА_1 У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Боржником жодним чином не доведеного того факту, що приватним виконавцем були порушені норми ЗУ «Про виконавче провадження» щодо винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09 серпня 2019 року, а тому дії виконавця щодо винесення вказаної постанови є правомірними, законними та такими, що не суперечать нормам чинного законодавства.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії чи бездіяльність приватного виконавця.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 11 грудня 2020 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба