07 грудня 2020 року м. Київ
Справа № 754/10987/20
Провадження: № 22-ц/824/13787/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.,
секретар Гулієв М.Д.о,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Галась І.А.,
за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, про видачу обмежувального припису,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 у зв'язку із тим, що останній систематичного вчиняє економічне, психологічне та фізичне домашнє насильство відносно неї та їхньої спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просила суд видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , поклавши на нього на строк 6 (шість) місяців такі обов'язки:
1.Заборонити кривднику, ОСОБА_2 , перебувати в місцях її, ОСОБА_1 , та її малолітньої доньки, ОСОБА_3 , проживання, а саме в квартирі в якій вони зареєстровані, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
2.Заборонити кривднику, ОСОБА_2 , перешкоджати у користуванні майном, а саме: квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані вона, ОСОБА_1 , та її малолітня донька;
3.Заборонити кривднику, ОСОБА_2 , наближатися на відстань ближче 100 (сто) метрів до місця проживання її, ОСОБА_1 , та її малолітньої доньки, ОСОБА_3 , а саме до квартири в якій вони зареєстровані, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
4.Заборонити кривднику, ОСОБА_2 , наближатися на відстань ближче 100 (сто) метрів до місця навчання ОСОБА_3 , а саме до школи І-ІІІ ступенів № 248 Деснянського району м. Києва, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, б. 45-Б та до школи мистецтв Деснянського району м. Києва імені Миколи Леонтовича, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
5.Заборонити кривднику, ОСОБА_2 , наближатися на відстань ближче 100 (сто) метрів до місця її, ОСОБА_1 , роботи, а саме до школи І-ІІІ ступенів № 248 Деснянського району м. Києва, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського, б. 45-Б;
6.Заборонити кривднику, ОСОБА_2 , особисто і через третіх осіб розшукувати її, ОСОБА_1 , та її малолітню доньку, ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці невідомому ОСОБА_2 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;
7.Заборонити кривднику, ОСОБА_2 , вести листування, телефонні переговори з нею, ОСОБА_1 , або контактувати з нею в інший спосіб особисто чи через третіх осіб.
В обґрунтування вимог заявлених вимог зазначала, що вона із ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року був розірваний.Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 .Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року місце проживання доньки визначено разом із нею, ОСОБА_1 . Вона, донька, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . До березня 2020 року вона з малолітньою дитиною проживали у згаданій квартирі, де до них систематично застосовувалось фізичне, економічне та психологічне насильство з боку ОСОБА_2 , а в березні останній їх просто викинув з квартири, застосувавши фізичну силу. У зв'язку із вчиненням ОСОБА_2 таких дій, як знущання над нею та дитиною шляхом застосування фізичної сили, забороною користування квартирою, погрозами вбивства, морального та психологічного тиску, вона, ОСОБА_1 , неодноразово зверталась до правоохоронних органів з відповідними заявами, зокрема, від 20 серпня 2018 року, від 29 жовтня 2018 року, від 01 листопада 2018 року, від 13 листопада 2018 року, від 28 березня 2019 року, від 11 квітня 2019 року, від 16 травня 2019 року, 03 червня 2019 року, від 07 червня 2019 року, від 11 червня 2019 року. 22 грудня 2018 року щодо ОСОБА_2 було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України, що внесене до ЄРДР за №12018100030010522. Також ОСОБА_2 був притягнутий постановою суду до адміністративної відповідальності за насильницькі дії відносно неї, що підтверджується відміткою про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у термінових заборонних приписах. Також, на підтвердження застосування ОСОБА_2 відносно неї фізичного насильства посилалась на медичні довідки № 10321 від 27 вересня 2018 року, № 12258 від 08 червня 2019 року та виписки з карти амбулаторного хворого. Окрім того, вона ОСОБА_1 , перебуває на обліку як жертва домашнього насильства, що підтверджується довідкою Деснянського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді № 296 від 21 травня 2019 року. Актом з'ясування обставин вчинення насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 19 червня 2019 року встановлено, що колишній чоловік ОСОБА_2 виганяє колишню дружину та дитину з квартири та б'є її (подружжя проживало в одній квартирі), відбирає ключі. За висновками даного акту, їй, ОСОБА_1 , було рекомендовано звернутись до суду із питанням про видачу обмежувального припису щодо кривдника ОСОБА_2 . Наголошувала, що вихованням та забезпеченням дитини займається лише вона, ОСОБА_2 , у свою чергу, аліменти за рішенням суду не сплачує, у вихованні дитини та у її шкільному житті участі не приймає. Вказувала, що ОСОБА_2 (кривдник) фактично вбиває квартиру, в якій проживає, та не дає нормального життя своїй дитині, ОСОБА_3 , та їй.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Видано обмежувальний припис, яким протягом шести місяців заборонено ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця роботи ОСОБА_1 , а саме до шкоди І-ІІІ ступеня № 248 Деснянського району міста Києва (м. Київ, вул. Закревського, 45Б).
Видано обмежувальний припис, яким протягом шести місяців, заборонено ОСОБА_2 особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися нею, в тому числі вести листування, телефонні переговори.
Про видачу обмежувальних приписів щодо ОСОБА_2 повідомлено Деснянське УП ГУНП в м. Києві, Деснянську районну в м. Києві державну адміністрацію шляхом направлення копії рішення суду для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення заяви у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції фактично залишив поза увагою її вимоги щодо захисту інтересів доньки. Також зазначала, що ОСОБА_2 має інше житло, хоча це і не є обов'язковим при застосуванні до кривдника заходів обмежувального припису. А тому, на її думку, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених нею вимог щодо заборони кривднику ОСОБА_2 наближатися та перебувати в місці їх реєстрації та проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_3 , перешкоджати у користуванні вказаним нерухомими майном та заборони останньому наближатися до місця навчання доньки.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилався на відсутність будь-яких достовірних доказів щодо вчинення ним як батьком домашнього насильства відносно своєї доньки. Вказував на необґрунтованість та незаконність рішення суду першої інстанції з огляду на те, що він жодного разу не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, та на те, що у нього відсутній правовий статус у матеріалах кримінальних проваджень. Численні заяви ОСОБА_1 до поліції та соціальних служб не свідчать про вчинення ним домашнього насильства щодо неї та малолітньої дитини. Медичні довідки також не є такими доказами, оскільки складені виключно зі слів пацієнтки, судово-медичних експертиз про встановлення ступеню тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не проводилось. Звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про видачу обмежувального припису вважає наміром останньої заволодіти квартирою, в якій мешкало колишнє подружжя та дитина, існування майнового спору між колишнім подружжям не можна вважати домашнім насильством. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви.
Поданий ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу у розумінні положень цивільно-процесуального законодавства не є апеляційною скаргою на судове рішення, ОСОБА_2 не був позбавлений права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, проте, діючи на власний розсуд, таким правом не скористався, а тому заявлена останнім вимога про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 колегією суддів не розглядається.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його адвокат Бобрик В.І., заперечуючи проти апеляційної скарги, просили задовольнити її частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 . При цьому, адвокат Бобрик В.І. зазначив, що його клієнтом ОСОБА_2 було прийнято свідоме рішення щодо не оскарження даного рішення.
Представник служби у справах дітей та сім'ї Деснянської РДА у м. Києві в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи заінтересована особа була повідомлена належним чином. 11 листопада 2020 року до суду надійшла заява начальника служби у справах дітей та сім'ї Деснянської РДА у м. Києві про розгляд справи за відсутності представника служби.
ОСОБА_1 та її адвокат Овод Р.В. в судове засідання не з'явились, направивши заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю адвоката у іншій справі.
Вирішуючи подане заявником клопотання, колегія суддів ураховує, що дата судового засідання попередньо була узгоджена із учасниками справи, в тому числі, із ОСОБА_1 та її адвокатом (а.с. 145). Будь-яких доказів на підтвердження зайнятості адвоката в іншому процесі суду не надано.
За таких підстав та з метою недопущення порушення встановленого процесуального строку розгляду справи, а також, зважаючи на те, що правова позиція ОСОБА_1 сповна викладена у поданій нею апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачала підстав для відкладення розгляду справи, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності осіб, що не з'явились у судове засідання.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його адвоката, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається із матеріалів справ та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05.02.2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.12.2018 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 лютого 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 111, розірвано.
Судовим наказом Деснянського районного суду м. Києва від 22.03.2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 22 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявами про вчинення ОСОБА_2 насильства в сім'ї, зокрема, 20.08.2018 року, 29.10.2018 року, 01.11.2018 року, 13.11.2018 року, 28.03.2019 року, 11.04.2019 року, 16.05.2019 року, 03.06.2019 року, 07.06.2019 року, 11.06.2019 року, 05.11.2019 року, 06.11.2019 року.
14.03.2020 року ОСОБА_1 порушено питання про знущання ОСОБА_2 над нею та малолітньою дитиною шляхом застосування економічного, психологічного та фізичного домашнього насильства, у тому числі, морального та психологічного тиску, які було зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) Деснянське управління поліції ГУНП в м. Києві, що також підтверджується талонами повідомленнями єдиного обліку №74708, №79425, №80888, №83011 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію.
Згідно копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019100030004442, зареєстрованого 13.06.2019 року, відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України, фабула: 09.06.2019 року невстановлена особа, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , чим завдала останнім фізичного болю (ЄО 41826). Досудове розслідування триває.
Згідно копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019100030008526, зареєстрованого 26.11.2019 року, відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України, фабула: 07.11.2019 року, приблизно о 18 год. 30 хв. невстановлена досудовим слідством особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_1 , чим останній завдала фізичного болю (ЖЄО 83701). Досудове розслідування триває.
Згідно Довідки №296 від 21.05.2019 року Деснянського районного у м. Києві Центру соціальних служб для сім'ї дітей та молоді, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку Деснянського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, як жертва домашнього насильства. В родині ОСОБА_1 виховується малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
01.06.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Служби у справах дітей та сім'ї з повідомленням (вх. №10223/2) про неможливість її проживання разом із дитиною за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_2 , застосовуючи фізичну силу, не впустив їх до помешкання.
Довідкою Деснянського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді № 296 від 21.05.2019 року підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як жертва домашнього насильства. В родині ОСОБА_1 виховується малолітня ОСОБА_3 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року видано обмежувальний припис, яким протягом трьох місяців, а саме з 12 липня по 12 жовтня 2019 року заборонено ОСОБА_2 наближатися до прибудинкової території місця проживання ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_3 за адресою - АДРЕСА_1 ; заборонено ОСОБА_2 наближатися до школи І-ІІІ ступенів №248 Деснянського району міста Києва, яка знаходиться за адресою: вул. Закревського, 45-Б, м. Київ, та до школи мистецтв Деснянського району міста Києва імені Миколи Дмитровича Леонтовича, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонено ОСОБА_2 через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами ОСОБА_1 та малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року скасовано в частині видачі обмежувального припису, яким протягом трьох місяців, а саме з 12 липня по 12 жовтня 2019 року заборонено ОСОБА_2 наближатися до прибудинкової території місця проживання ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_3 за адресою: квартира АДРЕСА_3 . В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року у не скасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року залишено без змін.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та не має іншого житла, крім вказаної квартири, а тому вважав, що встановлення обмеження ОСОБА_2 у вигляді заборони перебувати в місцях проживання постраждалої особи, ОСОБА_1 та її малолітньої доньки, ОСОБА_3 , та наближатися до прибудинкової території місця їх проживання на відстань ближче 100 метрів, за вищевказаною адресою, фактично позбавить ОСОБА_2 можливості користуватися спірною квартирою, в якій він також зареєстрований, та частина якої належить йому на праві власності. Встановлення заборони ОСОБА_2 у користуванні майном, а саме: квартирою, в якій сторони зареєстровані, не підлягає задоволенню, оскільки по суті є вирішенням житлового спору, який існує між колишнім подружжям до теперішнього часу.Окрім того, суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення вимоги заявниці в частині заборони ОСОБА_2 спілкуватися та наближатися до їх спільної малолітньої дитини ОСОБА_3 , оскільки по суті це є спором щодо участі батька у вихованні дитини, який наразі розглядається у Деснянському районному судді м. Києва.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства.
Відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства. Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілої від насильства у сім'ї.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» не мають правового значення мотиви, з яких вчиняється насильство, не є обов'язковою також наявність у діях кривдника ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.
Отже, ураховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами другою, третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Перевіривши наведені заявницею обставини та доводи апеляційної скарги з урахуванням наданих доказів, суд першої інстанції правильно виходив із існування триваючого конфлікту між колишнім подружжям, та вважав встановленими факти вчинення ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства по відношенню до ОСОБА_1 .
При цьому, суд правильно взяв до уваги той факт, що ОСОБА_2 під час та після закінчення дії обмежувального припису, виданого рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року, продовжував вчиняти на ОСОБА_1 психологічний тиск та застосовувати фізичне насильство. Зокрема, у заявах, поданих до правоохоронних органів про вчинення насильства у сім'ї, ОСОБА_1 порушувала питання про знущання останнім над нею шляхом застосування фізичної сили, погрозами, морального й психологічного тиску (а.с. 15,16, 21- 27).
Згідно витягу з ЄРДР 27.11.2019 року правоохоронним органами було зареєстровано кримінальне провадження № 12019100030008526 за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (а.с. 30).
Виходячи з аналізу зазначених норм закону, доказів, наданих заявницею в обґрунтування заявлених вимог, які безумовно вказують на вчинення ОСОБА_1 навмисного домашнього насильства, підтверджують ризики продовження вчинення домашнього насильства та свідчать про тривалість і системність протиправної поведінки кривдника по відношенню до заявниці, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог ОСОБА_1 щодо встановлення заборон ОСОБА_2 відносно неї є правильним.
Щодо обґрунтованості доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що якщо заява про видачу обмежувального припису мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, заявником має бути доведено, що така небезпека справді існує.
Заперечуючи проти заяви, ОСОБА_2 вказував, що ОСОБА_1 разом із донькою перестали ночувати у квартирі ще з лютого 2017 року. При цьому, ОСОБА_1 не повідомила його про зміну місця проживання дитини. У зв'язку з цим, він звернувся до служби у справах дітей Деснянської РДА в м. Києві із заявою про встановлення місця проживання дитини, де йому порекомендували звернутись до органів поліції. В подальшому ОСОБА_2 подав до Деснянського управління поліції ГУ НП у м. Києві заяву про розшук дитини, яка була прийнята та зареєстрована. Проте, у подальшому йому повідомили, що донька проживає разом із матір'ю за іншою адресою. Внаслідок неможливості приймати участь у вихованні доньки ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про усунення перешкод для участі батька у вихованні дитини та вільному спілкуванні з дитиною.
Наведені ОСОБА_2 обставини підтверджуються відповідними доказами, зокрема, відповідями слідчого Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 10.12.2019 року та від 10.04.2019 року, копією заяви до Служби у справах дітей від 27 лютого 2020 року, відповіді служби у справах дітей Деснянської РДА в м. Києві від 04 березня 2020 року, заявою про розшук дитини (а.с. 63-70) та свідчать про існування спору між колишнім подружжям щодо участі батька у вихованні дитини.
В той же час, заявницею ОСОБА_1 в обґрунтування вимог щодо встановлення кривднику відповідних заборон по відношенню до доньки, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не було надано беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства по відношенню до дитини в розумінні Закону, а судом таких випадків, а також ризиків настання насильства у майбутньому не встановлено.
При цьому, колегія суддів відмічає, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
За правилами статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За умов недоведеності вимог заявниці, обмеження ОСОБА_2 у реалізації своїх прав щодо доньки може призвести до порушення його прав як батька та не відповідатиме правам та інтересам дитини.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо відмови суду першої інстанції у забороні ОСОБА_2 перебувати в місцях проживання її, ОСОБА_1 , та її малолітньої доньки, ОСОБА_3 , а саме в квартирі, в якій вони зареєстровані, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів виходить із наступного.
Пунктом 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантовано кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Досліджуючи таке питання в рамках даної справи, колегія суддів зважує на те,що як на час розгляду справи судом першої інстанції, так і на час перегляду справи в апеляційному порядку колишнє подружжя спільно не проживає. Належних та допустимих доказів на підтвердження заборони ОСОБА_2 своїй колишній дружині та донці проживати та користуватись спірною квартирою, в якій вони зареєстровані, матеріали справи не містять. Доводи ОСОБА_2 щодо зміни колишньою дружиною місця проживання за власною ініціативою останньою не спростовані.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності у ОСОБА_2 іншого житла, окрім квартири АДРЕСА_3 . Києві, яка є місцем його постійного проживання.
З урахуванням наведених норм матеріального права та наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що встановлення ОСОБА_2 обмежень у користуванні квартирою та спілкуванні з донькою порушить його права як батька та власника квартири, а тому висновки суду першої інстанції в частині незадоволених вимог заявниці ОСОБА_1 є правильними.
Правильними є і висновки суду першої інстанції про те, що між сторонами існує спір щодо користування нерухомим майном (квартирою), визначення місця проживання, порядку та способу спілкування з дитиною та її виховання, що регулюється, зокрема, нормами ЦК України та СК України, а тому такі питання в рамках даної справи не можуть бути вирішені.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року ухвалене судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 11 грудня 2020 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді Д.Р. Гаращенко
А.А. Пікуль