Справа №757/22548/20-к
Провадження №11-сс/824/5121/2020 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Категорія ст.ст. 303, 304 КК України Суддя - доповідач - ОСОБА_2
03 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2020 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора щодо невнесення відомостей про кримінального правопорушення до ЄРДР за заявою від 25.05.2020 року.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_6 , 25.05.2020 направив до Офісу Генерального прокурора заяву про вчинення кримінального правопорушення. Із письмових заперечень прокурора вбачається, що листом прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних підрозділів ДБР ОСОБА_7 , заяви ОСОБА_6 направлено до Прокуратури Запорізької області за належністю для організації розгляду.
Слідчий суддя зазначає, що у відповідності до положень ст. 218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення, а відтак оскільки із заяви ОСОБА_6 вбачається, що місцем вчинення кримінального правопорушення є м. Запоріжжя, тому направлення Офісом Генерального прокурора заяви ОСОБА_6 до Прокуратури Запорізької області не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2020 року, скасувати оскаржувану ухвалу на постановити нову ухвалу, якою зобов'язати посадових осіб Генеральної Прокуратури внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) стосовно злочину за його заявою від 25.05.2020 року за ч. 1 ст. 366 КК України; зобов'язати посадових осіб Генеральної Прокуратури скерувати матеріали справи з ЦО ДБР у м. Києві для невідкладного досудового розслідування з підстави вчинення правопорушення, що має ознаки складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України; зобов'язати осіб Генеральної Прокуратури надати йому документ, що підтверджує прийняття і реєстрацію у ЄРДР заяви від 25.05.2020 про вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 366 КК України.
Обґрунтовуючи право на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2020 року, ОСОБА_6 вказує на те, що слідчий суддя безпідставно вказав, що дана ухвала не підлягає оскарженню, оскільки такий висновок слідчого судді не ґрунтується на вимогах закону, а саме ч. 3 ст. 307 КПК України, в якій зазначено, що положення частини третьої статті 307 щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(ІІ)/2020 від 17.06.2020 року.
Щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що в судовому засіданні участі не приймав, копію оскаржуваної ухвали отримав звичайним поштовим відправленням лише 13.09.2020 року, а відтак вважає, що строк на апеляційне оскарження спливає 18.09.2020 року.
Щодо незаконності судового рішення, посилаючись на вимоги ст. 214 КПК України, апелянт зазначає, що закон безумовно протягом 24 годин зобов'язує зареєструвати злочин, а потім скеровувати для розслідування.
На переконання ОСОБА_6 , посадові особи Офісу Генерального прокурора згідно закону повинні були внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а потім скеровувати матеріали до слідчих органів, і у своїй заяві до Офісу Генерального прокурора він на це звертав увагу, проте цього зроблено не було. У зв'язку з чим, він ( ОСОБА_6 ) звернувся зі скаргою на дії (бездіяльність) посадових осіб Офісу Генерального прокурора до Печерського районного суду м. Києва.
Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що саме Центральний апарат ДБР у м. Києві розслідує злочини скоєні суддями та слідчими, в зв'язку з чим відправлення матеріалів його заяви для реєстрації та розслідування до прокуратури Запорізької області, на думку ОСОБА_6 , є не правильним.
На думку ОСОБА_6 , слідчий суддя, зазначаючи в ухвалі, що заяви, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення, що віднесені до підслідності органів прокуратури та надійшли на розгляд прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур на правах обласних, Генеральної прокуратури України, керівниками підрозділів апаратів направляються для організації досудового розслідування з дотриманням територіального принципу до прокуратури відповідного рівня, прийшов до помилкового висновку про те, що він ( ОСОБА_6 ), порушив закон, звертаючись до суду, не дотримуючись територіального принципу до прокуратури відповідного рівня, оскільки він ( ОСОБА_6 ) є громадянином України, а діяльність Офісу Генерального прокурора розповсюджується на всю територію Держави Україна і закон не забороняє йому звертатися безпосередньо до Офісу Генерального прокурора.
Також апелянт зазначає, що він має досвід звернень до прокуратури Запорізької області щодо реєстрації злочинів вчинених слідчими та суддями. Майже всі його повідомлення відхиляються, а суди відповідного рівня відмовлять у задоволенні його скарг, а через Офіс Генерального прокурора за тими ж самими заявами вносяться відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР.
На переконання ОСОБА_6 , висновок слідчого судді проте, що направлення Офісом Генерального прокурора заяви ОСОБА_6 до прокуратури Запорізької області не суперечить вимогам кримінального процесуального закону, є помилковим, оскільки правопорушення здійснені слідчими суддями та прокурорами розслідуються Центральним апаратом ДБР ,згідно з його статусом.
Крім цього апелянт зазначає, що він не оскаржував прийняте рішення Офісу Генерального прокурора про скерування його заяви щодо кримінального правопорушення, а оскаржував порушення Офісом Генерального прокурора ч. 1 ст. 214 КПК України, а саме не внесення протягом 24 годин відомостей про злочин до ЄРДР, що не було враховано слідчим суддею.
Також ОСОБА_6 вказує на те, що слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 у своїй ухвалі №757\22548\20-к від 10.07.2020 не вказує ні дати його скарги до Печерського районного суду м. Києва, ні саме яка посадова особа звинувачувана згідно заяви до Генеральної прокуратури від 25.05.2020 та у скарзі до Печерського суду від 06.04.2020 року.
ОСОБА_6 та представник Офісу Генерального прокурора, будучи належним чином повідомленими про день та час апеляційного розгляду в судове засідання не з'явилися, при цьому ще в змісті апеляційної скарги ОСОБА_6 просив проводити апеляційний розгляд у його відсутність, а будь - яких заяв від Офісу Генерального прокурора не надходило. Враховуючи наведене та вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено у відсутність сторін.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження за скаргою, які надійшли на адресу апеляційного суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Перш за все, колегія суддів відмічає, що посилання слідчого судді в оскаржуваній ухвалі на те, що оскаржувана ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, є безпідставними з врахуванням Рішення Конституційного Суду №4-р(ІІ)/2020 від 17.06.2020 р., яким положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції. А тому, доводи ОСОБА_6 з приводу того, що він має право на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2020 р. є обґрунтованими.
Щодо клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження, то слід зазначити, що з матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_6 в судовому засіданні 10.07.2020 року участі не приймав, копію оскаржуваної ухвали отримав лише 13.09.2020 року, що свідчить про поважність причин пропуску ОСОБА_6 строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2020 року, і такий строк підлягає поновленню.
По суті апеляційної скарги слід зазначити наступне.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування
З матеріалів справивбачається, що 27.05.2020 ОСОБА_6 направив поштовим відправленням до Офісу Генеральнного прокурора заяву від 25.05.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення. У заяві викладене прохання про внесення відомостей до ЄРДР щодо судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_8 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (а.с. 2).
30.05.2020 р. ОСОБА_6 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність службових осіб Офісу Генерального прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР по його заяві від 25.05.2020 р.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_6 , слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва вказав на те, що листом прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань - ОСОБА_9 , заяви ОСОБА_6 від 25.05.2020 року щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, в тому числі і заява щодо можливої наявність у діях судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, відповідно до ст. 218 КПК України та п. 3.6. Інструкції «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені правопорушення», затвердженої Наказом Генерального прокурора України від 03.12.2012 року №125, надіслані до органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення можливого кримінального правопорушення, а саме до Прокуратури Запорізької області, що відповідає вимогам ст. 218 КПК України, а тому підстав для задоволення скарги ОСОБА_6 на вбачається.
З таким висновком слідчого судді погоджується й колегія суддів.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При цьому положеннями ст. 218 КПК України визначено, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, реєстрація кримінальних правопорушень шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а також реєстрація осіб, які їх вчинили, слідчим (прокурором), під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення не суперечить положенням ст.ст. 214, 218 КПК України.
Крім цього, наказом Генерального прокурора України від 03.12.2012 р. №125 затверджено Інструкцію про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення.
Відповідно до п. 3.6 вказаної Інструкції, заяви, повідомлення про вчиненні кримінальні правопорушення, що віднесені до підслідності органів прокуратури та надійшли на розгляд прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур на правах обласних, Генеральної прокуратури України, керівниками підрозділів апаратів направляються для організації досудового розслідування з дотриманням територіального принципу до прокуратури відповідного рівня.
З листа прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань - ОСОБА_9 , вбачається, що заяви ОСОБА_6 від 25.05.2020 року щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, в тому числі і заява щодо можливої наявності у діях судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, направлена до прокуратури Запорізької області, тобто за місцем можливого вчинення злочину, вказаного в заяві.
Таким чином, направлення службовими особами Офісу Генерального прокурора заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення за територіальним принципом, узгоджується з вищезазначеними вимогами закону та наказом Генерального прокурора №125 від 03.12.2012 р., та свідчить про вчинення службовими особами дій, направлених на дотримання прав ОСОБА_6 щодо прийняття заяви про кримінальне правопорушення, та подальшого внесення по ній відомостей до ЄРДР.
Відтак, висновок слідчого судді про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_6 щодо бездіяльності службових осіб по невнесенню відомостей до ЄРДР є обґрунтованим.
При цьому, колегія суддів зауважує, що оскільки заява ОСОБА_6 про кримінальне правопорушення направлена до Прокуратури Запорізької області, то за будь - яких обставин, за відсутності заяви ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення, службові особи Офісу Генерального прокурора на час розгляду скарги, позбавлені можливості внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Посилання ж апелянта на порушення службовими особами Офісу Генерального прокурора вимог ч. 4 ст. 214 КПК України, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, адже, вказана норма закону вказує на те, що відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається, а термін прийняття та реєстрації заяви не є тотожним поняттям з терміном внесення по такій заяві відомостей до ЄРДР. Більш того, з матеріалів судового провадження вбачається, що заява ОСОБА_6 від 25.05.2020 р. про вчинення кримінального правопорушення суддею Мелітопольського районного суду Запорізької області ОСОБА_8 була прийнята Офісом Генерального прокурора та відразу ж скерована за територіальним принципом до належної прокуратури.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що в оскаржуваній ухвалі слідчого судді відсутні посилання на дату надходження скарги ОСОБА_6 до суду та посилань з приводу того, яка посадова особа звинувачувана, згідно заяви ОСОБА_6 до Генеральної прокуратури, то колегія суддів зазначає, що не зазначення в оскаржуваній ухвалі вказаних обставин ніяким чином не вплинуло на правильність прийняття слідчим суддею судового рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2020 року винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону і слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_6 , а тому не вбачає підстав для її скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів ,-
Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2020 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.07.2020 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора щодо невнесення відомостей про кримінального правопорушення до ЄРДР за заявою від 25.05.2020 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
__________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4