Справа № 760/8950/20 Головуючий в суді І інстанції - Агафонов С.А.
Провадження № 33/824/2323/2020 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
02 грудня 2020 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,
за участю:
особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника Чайки М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, водій ОСОБА_1 , 04.04.2020 о 22 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Каблукова 15, керував скутером «Honda» без державної реєстрації, з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей мляво реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродня блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.130 КУпАП. На підставі вищевикладеного на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №529464 від 04.04.2020 року.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, останній суду пояснив та категорично заперечив проти наявності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП та надав суду власні усні пояснення, згідно яких він вказаним скутером не керував та не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, від проходження освідування не відмовлявся, а належного освідування проведено не було, просив суд викликати свідків та надати йому можливість скористатися послугами адвоката, однак ОСОБА_1 в цьому було відмовлено.
Окрім того апелянт звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, що свідчить про те, що працівник поліції у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення захисника Чайки М.М., який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані.
Так, ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 3 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ж з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ст.130 КУпАП.
З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення порушника, дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.
На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 529464 від 04 квітня 2020 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, свідками та безпосередньо ОСОБА_1 , який додав письмові пояснення, відповідно до яких вказав, що наркотиків не вживав, відмовився від огляду, оскільки поспішав;
- в письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 04.04.2020 року о 22 год. 30 хв. від проходження огляду на стан сп'яніння, та жодних зауважень щодо правомірності дій працівників поліції як у письмових поясненнях, так і в протоколі не указали (а.с. 2);
- відеозаписом обставин пригоди, на якому відображено, що водій ОСОБА_1 був зупинений за порушення Правил дорожнього руху України, під час спілкування з ним були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а тому водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, водію було роз'яснено порядок проходження огляду у медичному закладі або особа має право відмовитись від огляду, на що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в присутності свідків.
Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП., оскільки ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за дії, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.5-16).
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на порушення працівниками поліції п. 12 Інструкції, а саме не надання йому відповідного направлення для проходження огляду на стан сп'яніння до найближчого закладу охорони здоров'я, в результаті чого він був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти огляд на стан сп'яніння, є безпідставним, оскільки доказами по справі доведено, що ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, а тому у поліцейського не було підстав для оформлення письмового направлення водія на огляд.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а лише котив його, є безпідставними та спростовуються поясненнями самого ОСОБА_1 , наданими в суді першої інстанції про те, що мопед є останнім засобом для пересування, оскільки він двічі притягнутий до відповідальності за керування в нетверезому стані. Крім того, при складання протоколу ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, а дана позиція, на думку апеляційного суду, є бажанням уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст.33, ч.3 ст.130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_1 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 18 травня 2020 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Рудніченко