Справа № 757/54290/18-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4073/2020
Головуючий у суді першої інстанції: Новак Р.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.
1 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Семенюк Т.А
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
при секретарі -Максюк І.Г.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою виконуючого обов'язки ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, до якої приєдналось Міністерство охорони здоров'я України, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
У травні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що її вдруге незаконно звільнено з посади ректора НМУ імені О.О. Богомольця на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, крім того, МОЗ України порушено процедуру звільнення з посади ректора.
У зв'язку із викладеним просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я України від 1 жовтня 2018 року № 48-о, поновити позивача на роботі на посаді ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, стягнути з Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 2 жовтня 2018 року по день ухвалення рішення судом, стягнути з МОЗ України 10000 грн. в якості компенсації завданої моральної шкоди у зв'язку із незаконним звільненням.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства охорони здоров'я України від 1 жовтня 2018 року № 48-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з 2 жовтня 2018 року.
Стягнуто з Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 2 жовтня 2018 року по 12 листопада 2019 року в розмірі 278511 грн. 87 коп.
Стягнуто з Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1762 грн.
Стягнуто з Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2785 грн. 12 коп.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
В задоволенні інших вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, виконуючий обов'язки ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця подав апеляційну скаргу, до якої приєдналося Міністерство охорони здоров'я, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом не враховано наявність інших справ між цими ж сторонами та не враховано, що у справах №757/6362/19-ц та №757/20293/19-ц позивач також ставив питання про стягнення середнього заробітку за період, який охоплюється цим рішенням.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та МОЗ України укладено Контракт № 791 від 16 червня 2014 року про призначення позивача на посаду ректора НМУ імені О.О. Богомольця на строк дії з 16 червня 2014 року по 16 червня 2021 року.
Згідно з п. 3 вказаного контракту, керівник, який уклав цей контракт, є повноважним представником закладу під час реалізації повноважень (прав, обов'язків, завдань і функцій) закладу, передбачених актами законодавства, Статутом, іншими нормативними документами.
Відповідно до п. 5 загальних положень контракту від 16 червня 2014 року № 791, керівник підзвітний Міністерству в межах, встановлених законодавством, Статутом закладу та цим Контрактом.
За п.п. 6.3.2, 6.3.4, 6.3.5, 6.3.9 п. 6.3 контракту від 16 червня 2014 року № 791, керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Міністерства до закінчення терміну його дії: у разі порушення статуту закладу та умов цього контракту, у разі недотримання фінансового та бюджетного законодавства, у разі незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог контролюючих фінансових органів, у разі неефективного використання та неналежного збереження державного майна відповідно.
Наказом МОЗ України «Про звільнення ОСОБА_1 » № 14-о від 30 березня 2018 року ОСОБА_1 звільнено 16 квітня 2018 року з посади ректора НМУ за невиконання умов контракту (підпункту 2.1.8., 2.1.13 пункту 2.1, пунктів 3.12, 3.15, 3.17, 3.22, 3.31, 3.35, 3.37 Контракту), відповідно до п.п. 6.2.3 п. 6.2, п.п. 6.3.2, 6.3.4, 6.3.5, 6.3.9 п. 6.3 контракту від 16.06.2014 року № 791, п.п. 3 п.1 Розділу ІІІ Статуту НМУ імені О.О. Богомольця, затвердженого наказом МОЗ України від 27 липня 2016 року №771, достроково розірвавши контракт від 16 червня 2014 року № 791, на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України.
20 вересня 2018 року рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі №757/18790/18-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року та постановою Верховного Суду від 3 квітня 2019 року, визнано незаконним та скасовано Наказ МОЗ України «Про звільнення ОСОБА_1 » № 14-о від 30 березня 2018 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді ректора НМУ ім. О.О. Богомольця.
Наказом МОЗ України №47-о від 1 жовтня 2018 року позивача поновлено на посаді ректора НМУ ім. О.О. Богомольця на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/18790/18-ц від 20 вересня 2018 року та окремого доручення заступника Міністра охорони здоров'я України Ковтонюка П.А. від 1 жовтня 2018 року №21.
Наказом МОЗ України № 48-о від 1 жовтня 2018 року позивача звільнено з посади ректора НМУ імені О.О. Богомольця за невиконання умов контракту (пунктів 3.12, 3.15, 3.31,3.36, 3.37) відповідно до п.п. 6.2.3 п. 6.2, п.п. 6.3.2, 6.3.4, 6.3.5, 6.3.9 п. 6.3 контракту від 16 червня 2014 року № 791, п.п. 3 п.1 Розділу ІІІ Статуту НМУ імені О.О. Богомольця, затвердженого наказом МОЗ України від 27.07.2016 року №771, достроково розірвавши контракт від 16.06.2014 року № 791, п. 8 ст. 36 КЗпП України.
Підставою для винесення Наказу № 48-о стали службова записка заступника Міністра охорони здоров'я України Лінчевського О.В. від 1 жовтня 2018 року та службова записка начальника Управління аудиту та аналітики Мельниченко Л.А. від 1 жовтня 2018 року №13-14/35.
Згідно службової записки заступника Міністра охорони здоров'я України Лінчевського О.В. від 1 жовтня 2018 року, позивачем грубо порушено законодавство в частині самочинного зайняття посади ректора та видання розпорядчих документів до винесення відповідного рішення органу управління.
Згідно службової записки начальника Управління аудиту та аналітики Мельниченко Л.А. від 1 жовтня 2018 року №13-14/35 станом на 19 вересня 2018 року залишаються невиконаними наступні пункти вимог Держфінінспекції: 6, 13, 14, 15, 20, 21, 23, 25, 26, 27, 28, 30. У вказаній службовій записці міститься посилання на лист Державної аудиторської служби України від 19 вересня 2018 року №04-14/989-2018.
З листа Державної аудиторської служби України від 19 вересня 2018 року №04-14/989-2018, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що вимогу Державної фінансової інспекції України про усунення виявлених порушень від 06.04.2016 року №04-14/435 НМУ ім. О.О. Богомольця виконано частково, пункти 6, 13, 14, 15, 20, 21, 23, 25, 26, 27, 28, 30 вказаної вимоги залишаються невиконаними. З вказаного листа вбачається також, що ревізія Держфінінспекції проводилася в НМУ ім. О.О. Богомольця за період з 1 жовтня 2012 року по 1 грудня 2015 року.
Наказом МОЗ України від 8 січня 2019 року №1-о, копія якого міститься в матеріалах справи, позивача поновлено на посаді ректора НМУ ім. О.О. Богомольця з 26 грудня 2018 року та цим же наказом звільнено за невиконання пунктів 3.12, 3.15, 3.31, 3.36, 3.37 Контракту та прогул з 27 грудня 2018 року по 8 січня 2019 року.
З наказу МОЗ України від 18 січня 2019 року №4-о, копія якого міститься в матеріалах справи, визнано таким, що втратив чинність, наказ МОЗ України від 8 січня 2019 року № 1-о та звільнено позивача з посади ректора НМУ з 18 січня 2019 року за невиконання умов контракту (пунктів 3.12, 3.15, 3.31, 3.36, 3.37).
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
За п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Відповідно довисновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 29.05.2019 № 452/970/17, звільнення працівника на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов'язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.
Як вбачається знаказу МОЗ України № 48-о від 01.10.2018 року, позивача було звільнено з посади ректора НМУ імені О.О. Богомольця за невиконання умов контракту (пунктів 3.12, 3.15, 3.31,3.36, 3.37), на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України.
Судом встановлено, що службовізапискизаступника Міністра охорони здоров'я України Лінчевського О.В. від 01.10.2018 року та начальника Управління аудиту та аналітики Мельниченко Л.А. від 01.10.2018 року №13-14/35не містять посилань на пункти контракту від 16.06.2014 року № 791, які було порушено позивачем.
Суд першої інстанції, оцінюючи посилання МОЗ України на невиконання листа Державної фінансової інспекції України про усунення виявлених порушень від 06.04.2016 року№04-14/435 НМУ ім. О.О. Богомольця як на підставу звільнення позивача за невиконання умов контракту, враховував, що ревізія Держфінінспекції проводилася в НМУ ім. О.О. Богомольця за період з 01.10.2012 року по 01.12.2015року, в той час як позивач призначена на посаду ректора НМУ імені О.О. Богомольця з 16.06.2014року.
Крім того, рішенням Печерського районного суду міста у справі № 757/18790/18-ц від 20.09.2018року, що набрало законної сили, встановлено, що МОЗ України не підтверджено жодними доказами наявність порушень ОСОБА_1 підпункту 2.1.8, 2.1.13 пункту 2.1, пунктів 3.12, 3.15, 3.17, 3.22, 3.31, 3.35, 3.37 Контракту.
Враховуючи, що на виконання рішення суду у справі № 757/18790/18-ц ОСОБА_1 поновлено на посаді ректора НМУ ім. О.О. Богомольця на підставі наказуМОЗ України № 47-о «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » 01.10.2018,того ж дня,- 01.10.2018, ОСОБА_1 звільнено з посади ректора НМУ ім. О.О. Богомольця, що службові записки, зазначені як підстава видачі оскаржуваного наказу МОЗ України, не містять посилань та не підтверджують порушення позивачем умов контракту, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів про наявність порушень позивачем пунктів 3.12, 3.15, 3.31,3.36, 3.37 контракту.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивача звільнено з посади ректора НМУ ім. О.О. Богомольця з порушенням процедури звільнення з посади керівника закладу вищої освіти, встановленої Законом України «Про вищу освіту», у матеріалах справи відсутнє подання чи рішення конференції трудового колективу НМУ ім. О.О. Богомольця щодо дострокового розірвання контракту або звільнення ОСОБА_1 з посади ректора НМУ ім. О.О. Богомольця.
Статтею 42 Закону України «Про вищу освіту» передбачено порядок звільнення керівника закладу вищої освіти з посади.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про вищу освіту», законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про вищу освіту», управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється, зокрема, галузевими державними органами, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти.
За п. 4 розділу І Статуту НМУ ім. О.О. Богомольця, Університет утворений у формі державної установи, що знаходиться в управлінні Міністерства охорони здоров'я України та працює на засадах неприбутковості.
Положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що державні органи, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти, зокрема, безпосередньо або через уповноважений ними орган реалізують права та обов'язки засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно закладів вищої освіти, що належать до сфери їх управління.
За змістом ст. 42 Закону України «Про вищу освіту», посада ректора НМУ ім. О.О. Богомольця є виборною. За результатами проведеного конкурсу на заміщення посади ректора НМУ ім. О.О. Богомольця МОЗ України укладає контракт з особою, обраною у порядку, передбаченому статтею 42 Закону України «Про вищу освіту».
Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України «Про вищу освіту», керівник закладу вищої освіти може бути звільнений з посади засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою), а також у зв'язку з прийняттям рішення про його відкликання вищим колегіальним органом громадського самоврядування, який його обрав на посаду з підстав, визначених законодавством про працю, за порушення статуту закладу вищої освіти та умов контракту.
За п. 3 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про вищу освіту», засновник (засновники) закладу вищої освіти або уповноважений ним (ними) орган за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти достроково розриває контракт із керівником закладу вищої освіти з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення статуту закладу вищої освіти та умов контракту.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 7 п. 1 р. ІІІ Статуту НМУ ім. О.О. Богомольця МОЗ України, за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування Університету достроково розриває контракт з ректором Університету з підстав, визначених законодавством про працю чи за порушення цього Статуту та умов контракту.
У відповідності до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про вищу освіту», вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу вищої освіти є загальні збори (конференція) трудового колективу, включаючи виборних представників з числа студентів (курсантів).
Відповідно до п. 1 р. VІ Статуту НМУ ім. О.О. Богомольця, вищим колегіальним органом громадського самоврядування Університету є конференція трудового колективу, включаючи виборних представників з числа студентів.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеногоу постанові від 29.05.2019року всправі № 452/970/17, способи захисту трудових прав наведені, зокрема, у статтях 235 і 237-1 КЗпП України. Так, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України). Цей спосіб захисту порушених прав працівника застосовується незалежно від підстави припинення з ним трудового договору у випадку незаконного звільнення працівника чи його незаконного переведення на іншу роботу.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
Згідно п. 1 Порядку, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач була звільнена 1 жовтня2018 року.
Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин). У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Здовідки НМУ ім. О.О. Богомольця № 120/5-414 від 05.06.2018 року вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1020,19 грн.
Також в матеріалах справи наявні копії листа НМУ ім. О.О. Богомольця №120/5-2863 та зведеної відомості сум для зарахування на рахунки від 21.01.2019року щодо виплати ОСОБА_4 заробітної плати за період з 11.01.2019 рокупо 18.01.2019 року.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з НМУ ім. О.О. Богомольця на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 278511,87 грн. (з врахуванням заробітної плати, отриманної за період з 11 по 18 січня 2019 року).
Зач. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених у п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995року з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.
Виходячи з обставин справи, з урахуванням засад розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення зМОЗ України на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано, що звільнена на підставі наказу МОЗ України від 1 жовтня 2018 року № 48-о з посади ректора НМУ ім. О.О. Богомольця ОСОБА_1 була поновлена згідно з наказом МОЗ України від 8 січня 2019 року № 1-о та в подальшому звільнена з посади на підставі наказу МОЗ України, та на момент прийняття оскаржуваного рішення у суді першої інстанції перебували справи між тими самими сторонами, про той самий предмет, оскільки з матеріалів справи вбачається, що наказ № 48-о від 1 жовтня 2019 року відповідачем не скасовувався, а предметом даного позову було визнання звільнення незаконним, скасування наказу № 48-о від 1 жовтня 2019 року про звільнення, поновлення на роботі.
Інші справи, які перебувають у провадженні суду першої інстанції стосуються наказу МОЗ України № 4-овід 18 січня 2019 року, тобто позови не є тотожними з даним позовом.
Доведеність та підставність інших позовних вимог, зокрема, у справах № 757/6362/19-ц та № 757/20293/19-ц, має перевірятися під час розгляду зазначених справ.
Доводи скаржника, що приймаючи рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не врахував, що предметом розгляду справи № 757/6362/19-ц є позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 9 січня 2019 року по день ухвалення судового рішення, а предметом розгляду справи № 757/20293/19-ц є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2019 року по день ухвалення судового рішення, також не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів, оскільки у даному спорі позивач просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку зі звільненням за наказом № 48-о від 1 жовтня 2018 року, на момент вирішення даного спору будь-яких судових рішень, які набрали чинності про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цей же період, не було.
Колегія суддів не приймає до уваги доводів третьої особи ОСОБА_2 щодо неповного з'ясування судом першої інстанції підстав звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, не взято до уваги акт ревізії Держфінінспекції від 2 березня 2016 року, лист Державної аудиторської служби від 19 вересня 2018 року про невиконання вимог Держфінінспекції, судових рішень в адміністративних справах, оскільки відповідно до ст.. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Також судом не можуть бути прийнятими до уваги й посилання на протокол № 1 засіданні конференції трудового колективу НМУ ім.. О.О.Богомольця від 25 січня 2019 року щодо відкликання з посади ректора НМУ ОСОБА_1 , оскільки на момент звільнення позивача з займаної посади (1 жовтня 2018 року) рішення трудового колективу не було.
Також колегія суддів не приймає до уваги додані ОСОБА_2 до пояснень копії документів, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, оскільки відповідно до ст.. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції, проте, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм чинного законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу виконуючого обов'язки ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольцязалишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2020 року.
Головуючий
Судді