Справа № 560/1452/20
іменем України
04 грудня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.
за участю:секретаря судового засідання Василевської К.В. представника позивача Іваницького А.М. представників відповідача Лебідь Ю.В., Галкіної Н.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до відповідача, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову Сектору у Хмельницькій області Державного агентства водних ресурсів України у видачі дозволу на спеціальне водокористування, що викладена у листі за вихідним номером 647/ХМ/21-19 від 05 грудня 2019 року;
- зобов'язати Державне агентство водних ресурсів видати ОСОБА_1 дозвіл на спеціальне водокористування з метою рибогосподарських потреб на водний об'єкт (ставок) площею водного дзеркала 26,1610 га, за межами населеного пункту с. Куровечка на території Війтовецької об'єднаної територіальної громади Волочиського району Хмельницької області (назва річки (водотоку) на якому розташований водний об'єкт - річка Бовенець лівої притоки річки Збруч (басейн річки Дністер)).
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що вважає відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування, що викладена у листі 647/ХМ/21-19 від 05 грудня 2019 року безпідставною, протиправною, та такою, що порушує його права, свободи та інтереси.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами загального позовного провадження.
13.04.2020 року відповідач подав до суду відзив на даний адміністративний позов, в якому у задоволенні позову просить суд відмовити.
В обгрунтування відзиву відповідач зазначає, що відповідно до статті 49 ВК України, та вичерпного переліку документів інформаційної картки адміністративної послуги, затвердженої наказом Держводагенства від 08.01.2019 року № 11 ОСОБА_1 поданий неповний пакет документів, необхідних для отримання дозволу на спеціальне водокористування, а саме: відсутня копія правовстановлюючих документів на водні об'єкти (договір оренди водного об'єкта, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 року).
Поданий ОСОБА_1 договір оренди землі (водного) фонду, укладений 17.09.2009 року між Волочиською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 не є правовстановлюючим документом на водний документ, оскільки предметом договору є земельна ділянка, а не водний об'єкт, як це передбачено у типовому договорі оренди.
З врахування викладеного відповідач вважає, що ним правомірно відмолено позивачу у видачі дозволу на спеціальне водокористування.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації (вул. Свободи, 70, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000, код ЄДРПОУ 42814282).
18.11.2020 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, надала суду пояснення, в яких зазначила, що питання щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування не входить до її повноважень.
Протокольною ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року вирішено закрити підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 04.12.2020 року о 10:00 год.
30.11.2020 року відповідач подав до суду додаткові пояснення по справі, та докази.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, та надав суду пояснення, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, та надали суду пояснення, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, хоча третя особа була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, та подала заяву про розгляд справи за відсутності її представника, за наявними в матеріалах справи документами.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 17.09.2009 року між Волочиською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладеного договір оренди землі (водного фонду) б/н.
Відповідно до умов вказаного вище договору оренди ОСОБА_1 отримав у строкове (30 років), платне користування земельну ділянку водного фонду (ставок) загальною площею 26,1610 га на території Сарнівської сільської ради за межами населеного пункту села Куровечка для рибогосподарських потреб.
01.07.2010 року з метою забезпечення здійснення господарської діяльності шляхом розведення та вилову риби ОСОБА_1 отримано в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області дозвіл на спеціальне водокористування № 002563 С.
Термін дії зазначеного дозволу на спеціальне водокористування від 01.07.2010 року № 002563 С визначено до 01 липня 2015 року.
04.11.2019 року позивач з метою відновлення провадження господарської діяльності шляхом розведення та вилову риби, через центр надання адміністративних послуг Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області, звернувся із заявою до Сектору у Хмельницькій області Державного агентства водних ресурсів України про надання дозволу на спеціальне водокористування.
Сектор у Хмельницькій області Державного агентства водних ресурсів України листом № 647/ХМ/21-19 від 05 грудня 2019 року відмовив ОСОБА_1 у видачі дозволу на спеціальне водокористування.
Підставою для відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування відповідач зазначив те, що позивачем подано неповний пакет документів, необхідних для одержання дозволу, а саме: ОСОБА_1 не додано копію правовстановлюючих документів на водні об'єкти (договір оренди водного об'єкта, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 420 від 29 травня 2013 року).
Також відповідач зазначив, що поданий договір оренди землі (водного фонду), який укладено між Волочиською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 17 вересня 2009 року, не є правовстановлюючим документом на водний об'єкт, оскільки предметом договору є земельна ділянка, а не водний об'єкт, як це передбачено у типовому договорі оренди водного об'єкта.
Позивач не погоджуючись із даною відмовою, звернувся в суд із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На виконання статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01.07.2013 року набрав чинності Закон України "Про аквакультуру", прикінцевими положеннями якого стаття 51 Водного кодексу України викладена у новій редакції.
Відповідно до зазначеного закону та змінами до статті 51 Водного кодексу України з 01.07.2013 року змінено процедуру надання водних об'єктів в користування на умовах оренди.
Відповідно до прийнятих змін, чинне законодавство розрізняє різні процедури та принципи надання водних об'єктів:
- водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми надаються в користування на умовах оренди відповідно та у порядку, передбаченому статтею 51 Водного кодексу України, для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково- дослідних робіт;
- водні об'єкти надаються у користування на земельних торгах (статті 135 - 139 Земельного кодексу України) у комплексі із земельною ділянкою, органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України (при цьому віднесення водного об'єкта до загальнодержавного або місцевого не має значення), відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Типовий договір оренди водних об'єктів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 року № 420.
У договорі оренди водного об'єкта визначаються зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами. Типовим договором оренди передбачено відповідальність орендаря за шкоду, що може бути нанесена третім особам, внаслідок неналежного виконання умов договору.
Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення паспорта водного об'єкта затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 28.05.2013 року № 99 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2013 року за № 775/23307.
Методику визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 28.05.2013 року № 236 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року за № 986/23518.
Відповідно до статті 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом (стаття 47 Водного кодексу України).
Орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).
При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку.
Заборона загального водокористування водними об'єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.
Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо надання водних об'єктів у користування на умовах оренди у межах населених пунктів належать сільським, селищним та міським радам (землі комунальної власності), а за межами населених пунктів - Раді міністрів Автономної Республіки Крим та обласним державним адміністраціям (землі державної власності).
Відповідно до статті 59 Земельного кодексу України та статті 51 Водного кодексу України водні об'єкти (дно та водний простір) надаються лише для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, а відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування за межами населених пунктів для обмеженого переліку потреб (ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо); індивідуального дачного будівництва).
У зв'язку із цим, районні державні адміністрації не мають повноважень щодо передачі в оренду водних об'єктів для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.
Відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Частиною 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Згідно статті 49 Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Процедуру видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів) врегульовано Порядком видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 321, а також ст.49 Водного кодексу України.
Відповідно до вищевказаного Порядку, видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Дозволи видаються на підставі заяви водокористувача, в якій зазначаються: найменування органу, що видає дозвіл; дані водокористувача (фізичної або юридичної особи); мета отримання дозволу або реквізити дозволу, який анулюється; місце здійснення спеціального водокористування (назва басейну річки, водного об'єкта і його місцезнаходження); згода на оброблення персональних даних; підпис та печатка (за наявності) замовника.
До заяви додаються такі документи: обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення; опис та схема місць забору води та скидання зворотних вод; нормативи гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин у водні об'єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо); затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств та організацій житлово-комунального господарства, суб'єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення); копія правовстановлюючих документів на водні об'єкти (для орендарів водних об'єктів).
Статтею 49 Водного кодексу України передбачено, що зазначений перелік документів є вичерпним.
У відповідності до частини 3 статті 49 Водного кодексу України підставою для відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування є: подання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу, згідно з визначеним цією статтею переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання або фізичною особою, недостовірних відомостей, невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, довгостроковим прогнозам водогосподарських балансів; негативний висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, чи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, про можливість здійснення спеціального водокористування.
Як вбачається з матеріалів справи, договором оренди землі (водного фонду) від 17.09.2009 року, укладеного між Волочиською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , зареєстрованим у Волочиському районному відділі Хмельницької регіональної філії ДПЦ ДЗК 11.11.2009 року за № 042973002242, в якому зазначено що його укладено терміном на 30 років, та який набрав чинності з моменту його реєстрації - 11.11.2009 року, а отже діє до 11.11.2039 року.
Відповідно до статті 51 Водного кодексу України, (у редакції чинній на момент укладення Договору оренди), у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється. Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Суд звертає увагу на те, що 18.08.2016 року за № 16018119 вчинено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права за ОСОБА_1 , а саме: оренда земельної ділянки загальною площею 26,1610 га, на підставі договору оренди землі (водного фонду) від 17.09.2009 року, укладеного між Волочиською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , що в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підтвердженням факту наявності у позивача речового права (права оренди) не нерухоме майно (земельну ділянку з кадастровим номером 6820987200:04:015:0008, площею 26,1610 га, з розташованим на ній водним об'єктом).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем разом з заявою від 04.09.2020 року були подані всі необхідні правовстановлюючі документи.
Також, слід зазначити, що з досліджених судом матеріалів справи вбачається, що жодних вимог до позивача про повернення земельної ділянки кадастровий номер 6820987200:04:015:0008, з розташованим на ній водним об'єктом, не заявлялося, претензій про несвоєчасність чи неповноту внесення орендної плати не надходило.
Пропозицій про внесення змін до Договору оренди, в тому числі про приведення його у відповідність до Типового договору оренди водних об'єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 року №420 від розпорядника земель не надходило.
З досліджених матеріалів випливає, що правовстановлюючим документом, який дає апелянту право на користування водним об'єктом - (ставок) площею водного дзеркала 26,1610 га, за межами населеного пункту с. Куровечка на території Війтовецької об'єднаної територіальної громади Волочиського району Хмельницької області, є Договір оренди землі від 17.09.2007 року, який, на момент його укладення відповідав усім вимогам законодавства щодо змісту, форми та погодження.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова № 647/ХМ/21-19 від 05 грудня 2019 року Сектору у Хмельницькій області Державного агентства водних ресурсів України у видачі ОСОБА_1 дозволу на спеціальне водокористування, є протиправною.
Щодо позовної вимоги, стосовно зобов'язання Державного агентства водних ресурсів видати ОСОБА_1 дозвіл на спеціальне водокористування з метою рибогосподарських потреб на водний об'єкт (ставок) площею водного дзеркала 26,1610 га, за межами населеного пункту с. Куровечка на території Війтовецької об'єднаної територіальної громади Волочиського району Хмельницької області, суд зазначає, що вона підлягає частковому задоволенню з врахуванням наступного.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Тобто, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти за клопотаннями відповідне рішення або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В даному випадку, суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Державного агентства водних ресурсів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 листопада 2019 року про видачу дозволу на спеціальне водокористування з метою рибогосподарських потреб на водний об'єкт площею водного дзеркала 26,1610 га, який розташований за межами населеного пункту села Куровечка на території Війтовецької об'єднаної територіальної громади Волочиського району Хмельницької області.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову № 647/ХМ/21-19 від 05 грудня 2019 року Сектору у Хмельницькій області Державного агентства водних ресурсів України у видачі ОСОБА_1 дозволу на спеціальне водокористування.
Зобов'язати Державне агентство водних ресурсів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 листопада 2019 року про видачу дозволу на спеціальне водокористування з метою рибогосподарських потреб на водний об'єкт площею водного дзеркала 26,1610 га, який розташований за межами населеного пункту села Куровечка на території Війтовецької об'єднаної територіальної громади Волочиського району Хмельницької області.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державного агентства водних ресурсів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 10 грудня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Державне агентство водних ресурсів (вул. Велика Васильківська, 8,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601 , код ЄДРПОУ - 37472104)
Головуючий суддя В.К. Блонський