Іменем України
10 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4103/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Тихонова І.В.,
за участі секретаря судового засідання - Таращенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного центру зайнятості про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії
22 жовтня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Луганського обласного центру зайнятості, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати та ненарахування позивачу допомоги по частковому безробіттю;
- скасувати наказ Луганського обласного центру зайнятості № 3327 від 30.06.2020 щодо відмови у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину позивачу;
- скасувати наказ Луганського обласного центру зайнятості № 4064 від 14.09.2020 щодо відмови у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину позивачу;
- зобов'язати Луганський обласний центр зайнятості нарахувати та виплатити позивачу допомогу по частковому безробіттю на період карантину.
Позов обґрунтовано наступним.
Позивач до недавнього часу проживала у м. Первомайськ, Луганської області, але була вимушена переїхати до м. Вовчанськ Харківської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території України від 02.03.2015 року № 6308000836.
У зв'язку із зміною місця проживання позивачу видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особі від 19 січня 2018 року № 836, де адресою мого фактичного проживання визначено АДРЕСА_1 .
З 02.06.2015 за № 2388 000 0000 005237 позивач зареєстрована в установленому законом порядку як фізична особа-підприємець (далі - ФОП) та проваджу діяльність із виробництва верхнього одягу. Місцем реєстрації ФОП визначено зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (копія додається до заяви).
24 червня 2020 року позивач звернулася задля отримання допомоги по частковому безробіттю в період карантину до Луганського обласного центру зайнятості в особі Попаснянського районного центру зайнятості, за місцем реєстрації ФОП.
30 червня 2020 року позивач отримала наказ №3327 про відмову у надання такої допомоги у зв'язку з невідповідністю документів частині 2 статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" та пункту 9 "Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CO-V-2" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №306 від 22 квітня 2020 року із наступними змінами.
10 липня 2020 року позивач звернулася із заявою до Луганського обласного центру зайнятості з проханням роз'яснити, чим вмотивовано відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю.
21 липня 2020 року позивач отримала відповідь, в якій зазначено, що для отримання допомоги по частковому безробіттю фізична особа-підприємець, який є застрахованою особою звертається до центру зайнятості за місцем його реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Оскільки місце реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є м. Первомайськ Луганської області, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території, тому підстав до звернення до Попаснянського районного центру для отримання допомоги по частковому безробіттю під час карантину вона не має.
10 вересня 2020 року позивач повторно звернулася до Луганського обласного центру зайнятості в особі Попаснянського районного центру зайнятості, за місцем реєстрації ФОП.
15 вересня 2020 року позивач отримала наказ №4064 про відмову у наданні такої допомоги у зв'язку з невідповідністю документів частині 2 статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" та пункту 9 "Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CO-V-2", в редакції постанови Кабінету Міністрів від 03.06.2020 №453.
25 вересня 2020 року позивач звернулася до Луганського обласного центру зайнятості з проханням роз'яснити, чим вмотивовано відмову у наданні допомоги по частковому безробіттю.
8 жовтня 2020 року позивач отримала відповідь №1880/02-20 в якій зазначено, що для отримання допомоги по частковому безробіттю фізична особа-підприємець, який є застрахованою особою звертається до центру зайнятості за місцем його реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Оскільки місце реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є м. Первомайськ Луганської області, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території, тому підстав до звернення до Попаснянського районного центру для отримання допомоги по частковому безробіттю під час карантину вона не має.
Позивач вважає таку відмову незаконною.
Ухвалою суду від 27.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
26.11.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов (арк. спр. 27-33), в обґрунтування якого останній послався на таке.
26.06.2020 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Попаснянського районного центру зайнятості із заявою про отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та надала документи, передбачені частиною 2 ст.47-1 Закону № 5067-УІ. Із заяви Позивачки та доданих до неї документів встановлено, що місце реєстрації фізичної особи - підприємця - м. Первомайськ, Луганська область, а місце мешкання - м. Вовчанськ, Вовчанківський район, Харківська область.
Оскільки місце реєстрації Позивачки, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є м. Первомайськ Луганської області, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, тому вона не має правових підстав на звернення до Попаснянського районного центру зайнятості для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину. Отже, Відповідач правомірно відмовив у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 через невідповідність документів частині 2 ст.47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та п.9 Порядку, а тому наказ Луганського обласного центру зайнятості від 30.06.2020 № 3327 є законним. Зазначене рішення Позивачка отримала 07.07.2020. 08.09.2020 Позивачка повторно звернулась до Попаснянського районного центру зайнятості із заявою про отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та надала документи, передбачені частиною 2 ст.47-1 Закону № 5067-УІ. При розгляді наданого пакету документів встановлено, що Позивачка звернулась до центру поза межами строку, встановленого абзацом 1 частини 7 ст. 47-1 Закону № 5067-УІ та п.8 Порядку. Так, згідно з наданою копією наказу від 01.04.2020 № 7 зупинена діяльність дитячого центру з 01.04.2020, а заява про отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину надана 08.09.2020. Тобто, з дати зупинення діяльності до дати звернення минуло більше ніж 90 календарних днів. Тому, Відповідач наказом від 09.09.2020 № 4062 відмовив у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 через невідповідність документів абзацу 4 1 частини 7 ст.47-1 Закону № 5067-УІ та п.8 Порядку. Дане рішення Позивачка отримала 15.09.2020. 10.09.2020 Позивачка втретє звернулась до Попаснянського районного центру зайнятості із заявою про отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та надала документи, передбачені частиною 2 ст.47-1 Закону № 5067-УІ. Із пакету документів вбачається та доданих до неї документів встановлено, що місце реєстрації фізичної особи-підприємця - м. Первомайськ, Луганська область, а місце мешкання - м. Вовчанськ, Вовчанківський район, Харківська область.
Оскільки місце реєстрації Позивачки, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є м. Первомайськ Луганської області, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, тому вона не має правових підстав на звернення до Попаснянського районного центру зайнятості для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину. Отже, Відповідач правомірно відмовив у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину ФОП ОСОБА_1 через невідповідність документів частині 2 ст.47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та п.9 Порядку, а тому наказ Луганського обласного центру зайнятості від 14.09.2020 № 4064 є законним. Рішення Позивачка отримала 18.09.2020.
Ухвалою суду від 26.11.2020 вирішено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду в відкритому судовому засіданні.
Позивач в судове засіданні не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов такого.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копіями паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 4-5, 6).
Позивачка зареєстрований як фізична особа-підприємець, вид господарської діяльності згідно КВЕД: виробництво іншого верхнього одягу, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. спр. 9).
24 червня 2020 року позивач звернулася до Луганського обласного центру зайнятості в особі Попаснянського районного центру зайнятості, за місцем реєстрації ФОП із заявою про отримання допомоги по частковому безробіттю в період карантину (а.с. 34).
До заяви позивачкою було додано завірену копію наказу № 5 про зупинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , відомості про фізичну особу-підприємця, який є застрахованою особою за формою згідно з додатком 2 до Постанови КМУ від 22.04.2020 № 306 (в редакції постанови № 453) (арк. спр. 44).
Наказом Луганського обласного центру зайнятості від 30.06.2020 № 3327 «Про результати розгляду документів ФОП ОСОБА_1 щодо отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину» відмовлено у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з невідповідністю документів частині 2 статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та пункту 9 Порядку № 306 (арк. спр. 45).
10 вересня 2020 року позивач повторно звернулася до Луганського обласного центру зайнятості в особі Попаснянського районного центру зайнятості, за місцем реєстрації ФОП (а.с. 63).
До заяви позивачкою було додано завірену копію наказу № 8 про зупинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , відомості про фізичну особу-підприємця, який є застрахованою особою за формою згідно з додатком 2 до Постанови КМУ від 22.04.2020 № 306 (в редакції постанови № 453) (арк. спр. 64).
Наказом Луганського обласного центру зайнятості від 14.09.2020 № 4064 «Про результати розгляду документів ФОП ОСОБА_1 щодо отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину» відмовлено у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з невідповідністю документів частини 2 статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та пункту 9 Порядку № 306 (арк. спр. 75).
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, Закон № 5067-VI було доповнено статтею 47-1 «Допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Дана норма Закону набула чинності з 02 квітня 2020 року.
За приписами частини першої статті 47-1 Закону № 5067-VI допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.
Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Відповідно до частини другої цієї статті для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:
1) заяву у довільній формі;
2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;
3) відомості про працівників та/або фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою (прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний державний орган і мають відмітку в паспорті), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно з цією статтею;
4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Як встановлено судом, позивачка подала всі необхідні документи згідно переліку.
Відповідно до ч. 3 статті 47-1 Закону № 5067-VI право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, в тому числі працівники з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).
За визначенням ч. 4, 5, 6, 7 ст. 47-1 Закону № 5067-VI допомога по частковому безробіттю на період карантину встановлюється за кожну годину, на яку працівникові або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду, або з розрахунку двох третин бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою. Розмір допомоги визначається виходячи з фінансових можливостей Фонду і не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Виплата працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем або територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) діяльності, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину.
У разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів України про працю, кошти повертаються в повному обсязі до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва.
Період виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину у разі, якщо роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, вживалися заходи щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги по частковому безробіттю на період карантину з причин виробничого характеру.
Згідно з ч. 8 ст. 47-1 Закону № 5067-VI рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на регіональному рівні протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених цією статтею, до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Розмір, порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 47-1 Закону № 5067-VI).
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 306 затверджено Порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Порядок № 306).
Цей Порядок визначає механізм надання коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - карантин), повернення зазначених коштів у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася така допомога, а також її розмір.
Відповідно до п. 3 Порядку № 306 допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, зокрема працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини, в тому числі тим, які в період карантину, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину отримують оплату часу простою відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України (крім періоду освоєння нового виробництва (продукції), перебувають у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 25 та статті 26 Закону України "Про відпустки" (крім осіб, які отримують пенсію), у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою (крім осіб, які отримують пенсію) та не отримує допомогу по частковому безробіттю на період карантину як працівник.
Положеннями п. 9 Порядку № 306 визначено, що для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до центру зайнятості за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:
1) роботодавець - заяву в довільній формі, в якій зазначається, зокрема, інформація про належність роботодавця до суб'єктів малого або середнього підприємництва відповідно до Господарського кодексу України, разом із засвідченими роботодавцем копіями підтвердних документів щодо середньої кількості працівників та доходу роботодавця за календарний рік, що передує року подання до центру зайнятості документів, передбачених цим пунктом;
фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, - заяву у довільній формі;
2) засвідчену роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;
3) роботодавець - відомості про працівників (прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України), в яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно із статтею 47-1 Закону України "Про зайнятість населення", за формою згідно з додатком 1;
фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою та звертається за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину, - відомості щодо себе за формою згідно з додатком 2.
У разі подання відомостей щодо себе та щодо найманих працівників фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, подає відомості за формами згідно з додатками 1 і 2;
4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності, подану роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, на підставі звітних відомостей, що надаються до Пенсійного фонду України або ДПС, крім фізичних осіб - підприємців, які є застрахованими особами та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У разі коли суб'єкт господарювання належить одночасно до різних категорій суб'єктів підприємництва за різними критеріями, належність до відповідного суб'єкта підприємництва в цілях застосування цього Порядку визначається за річним доходом від провадження будь-якої діяльності на звітний рік.
Показник річного доходу суб'єкта підприємництва від будь-якої діяльності визначається на підставі офіційних звітних даних за останні чотири квартали (для суб'єкта підприємництва, що подає квартальну звітність) або за останній звітний рік (для суб'єкта підприємництва, що подає річну звітність).
Середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) визначається за даними відповідної статистичної звітності, де зазначається такий показник, або іншої передбаченої законодавством звітності, в якій наявні відповідні відомості.
Згідно з п. 10 Порядку № 306 рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається обласним або Київським міським центром зайнятості протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених пунктом 9 цього Порядку.
Рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину оформлюється наказом обласного або Київського міського центру зайнятості.
У разі подання неповного пакета документів, передбачених пунктом 9 цього Порядку, або наявності в окремих документах помилок центр зайнятості у строки, передбачені цим пунктом, повідомляє про це роботодавцю/фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою. Після доповнення або доопрацювання таких документів роботодавець/ фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, має право повторно звернутися до центру зайнятості протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення центру зайнятості.
У разі повторного подання роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів, передбачених пунктом 9 цього Порядку, після їх доповнення або доопрацювання рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину приймається обласним або Київським міським центром зайнятості протягом трьох робочих днів з дня повторного подання роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, документів відповідно до вимог цього Порядку.
Центрам зайнятості забороняється вимагати інші документи, ніж ті, що визначені цим Порядком (п. 11 Порядку № 306).
Відповідно до п. 13 Порядку № 306 у разі прийняття рішення про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину центр зайнятості протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення письмово повідомляє про нього роботодавцю/фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, з обґрунтуванням причин відмови.
У разі коли роботодавцю/фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, відмовлено у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину з незалежних від нього причин, він має право повторно звернутися за отриманням коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину в межах строку дії карантину, але не більше 30 календарних днів після його завершення.
Рішення обласного та Київського міського центру зайнятості про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину може бути оскаржене до Державного центру зайнятості або суду (п. 14 Порядку № 306).
Як встановлено судом, підставою для відмови позивачці у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину стала невідповідність документів частині 3 статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та пункту 3 Порядку № 306.
При цьому судом встановлено, що позивачка подала всі необхідні документи, визначені частиною другою статті 47-1 Закону № 5067-VI та п. 9 Порядку № 306.
Суд зауважує, що в спірному наказі відповідачем не зазначено, які саме невідповідності мають надані позивачкою документи.
Окрім того, у відповідності п. 10 Порядку № 306 у разі подання неповного пакета документів, передбачених пунктом 9 цього Порядку, або наявності в окремих документах помилок відповідачем у строки, передбачені цим пунктом, повинен був повідомити про це позивачку.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зауважує, що у пункті 58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зокрема, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Вимога щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень міститься в пункті 3 частини другої статті 2 КАС України, згідно з яким у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З огляду на вищевикладене накази Луганського обласного центру зайнятості від 30.06.2020 № 3327 та від 14.09.2020 № 4064 «Про результати розгляду документів ФОП ОСОБА_1 щодо отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину» не відповідають критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправних наказів від 30.06.2020 № 3327 та від 14.09.2020 № 4064 «Про результати розгляду документів ФОП ОСОБА_1 щодо отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину», тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування наказу Луганського обласного центру зайнятості від 30.06.2020 № 3327 та від 14.09.2020 № 4064 «Про результати розгляду документів ФОП ОСОБА_1 щодо отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину» та зобов'язання Луганського обласного центру зайнятості повторно розглянути заяви від 26.06.2020 та від 10.09.2020 про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Оскільки суд дійшов висновку про фактичне задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1681,60 грн слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Луганського обласного центру зайнятості (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 116, код за ЄДРПОУ 03490878) про скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Луганського обласного центру зайнятості № 3327 від 30.06.2020 щодо відмови у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ Луганського обласного центру зайнятості № 4064 від 14.09.2020 щодо відмови у наданні допомоги по частковому безробіттю на період карантину ОСОБА_1 .
Зобов'язати Луганський обласний центр зайнятості повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 26.06.2020 та від 10.09.2020 про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1681,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов