11.12.2020 м.Дніпро Справа № 904/1479/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Іванов О.Г. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Антонік С.Г.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги компанії "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед", Беліз Сіті, Беліз на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2018 (суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро, повний текст рішення складено 29.08.2018) у справі № 904/1479/18
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське", м. Дніпро
про розірвання кредитного договору №DNHSLON06912 від 28.10.2016 та стягнення 235387621,53 грн.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі-Позивач) 10.04.2018 року звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ" (далі-Відповідач), в якому просило суд: розірвати укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк " та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" кредитний договір №DNHSLON06912 від 28.10.2016; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" суми грошових коштів у вигляді наданого кредиту за кредитним договором №DNHSLON06912 від 28.10.2016 в розмірі 220 623 137,63 грн. та відсотків в розмірі - 14764483,90 грн., а разом - 235 387 621,53 грн.; стягнути з Відповідача понесені Позивачем судові витрати.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2018 позов задоволено повністю.
Розірвано укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" кредитний договір №DNHSLON06912 від 28.10.2016.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коновалівське" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" суми грошових коштів у вигляді наданого кредиту за кредитним договором №DNHSLON06912 від 28.10.2016 в розмірі 220 623 137,63 грн. та відсотків в розмірі - 14 764 483,90 грн., а разом - 235 387 621,53 грн., а також судовий збір у розмірі 618 462,00 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині надмірно стягнутих відсотків в сумі 347 555,55 грн, компанія "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед", Беліз Сіті, Беліз, як особа, яка не брала участі у справі, втім, щодо якої судом вирішені питання її прав, інтересів і обов"язків, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині надмірного стягнення відсотків в сумі 347 555,55 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Наявність права на звернення до суду в межах цієї справи апелянт обґрунтовує укладенням між ним та АТ КБ "Приватбанк" договору застави частки у статутному фонді та права на виплату (отримання) майна № DNHSLON06912/DZ від 28.10.2016, в забезпечення виконання зобов"язань ТОВ "Коновалівське" за оспорюваним кредитним договором.
Згідно п.2 договору застави, в забезпечення виконання відповідачем у цій справі зобов"язань за кредитним договором, заставодавець надав в заставу Банку частку у статутному капіталі ТОВ "Коновалівське", що належить йому на праві власності, в загальній кількості 100% статутного капіталу відповідача.
Таким чином, у випадку невиконання відповідачем кредитних зобов"язань, компанія "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед", як заставодавець, буде нести відповідальність не тільки в межах вартості предмета застави, а і всім своїм майном.
Отже, апелянт вважає, що оскаржуваним рішенням фактично встановлено грошовий еквівалент обов"язку компанії "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед" з виконання кредитного зобов"язання ТОВ "Коновалівське" за рахунок предмета застави, при цьому апелянт позбавлений можливості оскаржити розмір кредитної лінії.
Одночасно апелянтом у змісті апеляційної скарги заявлено клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано тим, що скаржника не було залучено до участі у справі, а про вказане рішення він дізнався випадково 30.11.2020 з листа ТОВ "Бізнес-Агроцентр" від 23.11.2020 №16.
Подана апеляційна скарга підписана від імені компанії "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед" керівником А.Лукаіду.
Позивач у справі - АТ КБ "Приватбанк", 11.12.2020 в порядку ч.2 ст.262 ГПК України подав до суду апеляційної інстанції заперечення проти відкриття провадження у справі, в яких зазначив, що згідно приписів п.4 ч.1 ст.261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Звертає увагу, що обґрунтовуючи підстави пропуску строку для звернення з апеляційною скаргою апелянт вказує, що про судове рішення обізнаний не був і випадково дізнався з листа ТОВ "Бізнес-Агроцентр" №16 від 30.11.2020. В той же час, матеріали справи свідчать, що компанія "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед" подавала апеляційну скаргу на рішення суду від 14.08.2018, а потім касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 у цій справі; ухвалами Верховного Суду від 20.11.2018, від 21.11.2018 відмовлено у прийнятті касаційних скарг компанія "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед", ТОВ "Коновалівське", касаційні скарги повернуті заявникам. Таким чином, апелянт про існування рішення у цій справі знав принаймні у 2018 році, а наведені ним підстави для відновлення строку, позивач вважає завідомо неправдивими.
Позивач звертає увагу на те, що апелянт приховує, що він є засновником ТОВ "Коновалівське", в зв"язку з чим вважає, що заявником не обґрунтовано причину пропуску строку для оскарження рішення суду зі спливом більше двох років після його ухвалення, а також неможливість вчасно з ним ознайомитись із Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є вільним.
Наполягає на тому, що подача компанією "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед" апеляційної скарги у цій справі є зловживанням процесуальними правами та зумовлена виключно для перешкоджання виконанню судового рішення у справі №904/1479/18, на виконання якого був виданий наказ на примусове стягнення від 24.10.2018.
Вказує, що рішення оскаржується в частині, що є неспіврозмірною із загальною сумою богу.
Посилання заявника на те, що тільки в такий спосіб він може оспорити розмір кредитної заборгованості, є безпідставними, оскільки відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3о, особа, що не брала участі у справі, у якій встановлені певні обставини щодо неї, які вона не визнає, вправі спростувати ці обставини у загальному порядку; тобто, таке рішення не буде мати преюдиціального значення для особи, яка не брала участі у справі; отже, при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов"язанням, навіть, якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити. Що сума боргу є меншою або відсутня взагалі.
Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване рішення не має для апелянта преюдиціального значення та оскаржується останнім з метою перешкоджання його виконанню.
Вказує, що в подібних справах за участю АТ КБ "Приватбанк" після відкриття провадження за аналогічними апеляційними скаргами провадження зупиняється через подачу апелянтом, третіми особами касаційних скарга на проміжні ухвали апеляційного суду, тощо.
Позивач у запереченнях просить визнати дії щодо подачі компанією "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед" апеляційної скарги на рішення від 14.08.2018 у цій справі зловживанням процесуальними правами, застосувати до Компанії заходи процесуального примусу; відмовити у поновленні строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відмовити Компанії у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.
Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу заявникові з огляду на наступне.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги закріплено в статті 258 ГПК України.
Згідно з частиною 3 даної статті до апеляційної скарги додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; докази сплати судового збору; докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Тобто, починаючи з січня 2019 року тільки адвокат має право здійснювати представництво інтересів у судах усіх інстанцій.
В частині 1 статті 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про міжнародне приватне право", цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи. При цьому стаття 25 зазначеного Закону встановлює, що особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи (тобто право держави, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційну скаргу підписано керівником Компанії "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед" - А.Лукаіду.
Разом з тим, до апеляційної скарги Компанії "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед", місцезнаходженням якої визначено Беліз Сіті, Беліз, не надані належним чином засвідчені документи, які підтверджують державну реєстрацію цієї компанії у відповідному реєстрі компаній держави Беліз; які підтверджують призначення особи, яка підписала скаргу, на посаду керівника компанії "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед" та її перебування на цій посаді на момент підписання апеляційної скарги.
З урахуванням вищенаведеного та у зв'язку з тим, що до матеріалів апеляційної скарги не додано належних доказів на підтвердження правосуб'єктності юридичної особи Компанії "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед" за відповідним законом іноземної держави, які б могли, зокрема, підтвердити і статус підписанта апеляційної скарги, як керівника, та, відповідно, представника юридичної особи, який може здійснювати її самопредставництво, в тому числі у суді, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Схожа правова позиція щодо нюансів представництва в суді нерезидента була висловлена в ухвалах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 522/20475/16-ц, від 18 червня 2018 року у справі № 826/17190/17 та від 08 жовтня 2018 року у справі № 910/8265/17, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26.06.2019 у справі №826/13396/18.
З урахуванням положень ч.4 ст. 236 ГПК України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, вищезазначені висновки Верховного Суду враховуються судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо, зокрема, апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга компанії "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед" підписана особою, яка не має права її підписувати, тому підлягає поверненню заявникові на підставі п. 1 ч.5 ст. 260 ГПК України.
З метою зазначення всіх недоліків скарги, суд апеляційної інстанції також вказує про неподання апелянтом доказів направлення скарги іншим учасникам провадження у справі.
Так, відповідно до п.3 ч.3 ст.258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги також додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Водночас, відповідно до приписів частини 3 статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок", підпункту 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, опис вкладення у цінний лист не може бути належним доказом надіслання відповідних документів, оскільки підтвердженням надання послуг поштового зв'язку може бути квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Отже, враховуючи наведені положення законодавства, належними доказами відправлення стороні кореспонденції вважаються фіскальний чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкту поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, а також опис вкладення у цінний лист, яким підтверджується перелік документів, що були відправлені.
На виконання вказаного пункту апелянтом наданий титульний аркуш апеляційної скарги із проставленими на ньому штампом ПАТ КБ "Приватбанк" та печаткою ТОВ "Коновалівське", що не може вважатись належним доказом надсилання копії скарги позивачу та відповідачу в розумінні статей 258, 259 ГПК України, оскільки чинним кодексом не передбачена нарочна передача апеляційної скарги учасникам справи.
Відповідно до ч.8 ст.174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись статтями 234, 235, 258, п.1 ч.5 ст.260, ст.281 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу компанії "Інтернешнл Бізнес Груп Лімітед", Беліз Сіті, Беліз на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2018 у справі № 904/1479/18 повернути скаржнику без розгляду.
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, апеляційна скарга з додатками апелянту поштою не надсилається, знаходитиметься у Центральному апеляційному господарському суді та апелянт матиме можливість отримати її в суді апеляційної інстанції нарочно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік