30.11.2020 року м.Дніпро Справа № 904/1942/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.,
секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Данилова А.Г., ордер серія ДП № 2101/008 від 30.11.2020 р., адвокат;
від відповідача: Кекуатова Н.І., довіреність №7.5-08-7.5-10/2-1-11/86 від 16.12.2019 р., представник;
представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020, ухвалене суддею Назаренко Н.Г.., повний текст якого складений 11.06.2020, у справі №904/1942/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
до Держави Україна в особі Дніпровської митниці Держмитслужби, м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державна казначейська служба України, м. Київ
про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади у розмірі 146 430,90 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Скела Групп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Держави Україна в особі Дніпровської митниці Держмитслужби про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади у розмірі 146 430,90 грн., з яких: 126 430,90 грн. сума матеріальних втрат, спричинених протиправними діями та 20 000 грн. моральної шкоди, спричиненої протиправними діями відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі № 160/3944/19, яким задоволено адміністративний позов ТОВ “Скела Групп” у повному обсязі; визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС про визначення коду товару від 03.04.2019 № КТ -11А110000-0028-2019 і зобов'язано Дніпропетровську митницю ДФС оформити придбаний позивачем товар згідно укладеного з International Chemical Products GmbH (Швейцарія) контракту від 16.08.2018 №1СР-44/О/2018 (альфаметил - стірольна фракція) за кодом УКТ ЗЕД 2902900000, а також стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС судові витрати з оплати судового збору у розмірі 10 483,15 грн. та витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 50114,40 грн.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 160/3944/19 стягнуто з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп" витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (з ПДВ).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №160/3944/19 апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС задоволено частково; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року скасовано в частині стягнення з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп" витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 50 114,40 грн.; в іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року залишено без змін. В частині скасування прийнято інше рішення про відмову в задоволенні цих вимог щодо стягнення витрат пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 50 114,40 грн.
Через наведене Позивач вважає, що у справі №160/3944/19 адміністративним судом дії відповідача визнані протиправними, відтак, позивачем понесені витрати у зв'язку із вчиненням відповідачем протиправних дій, а тому, зазначена шкода повинна бути відшкодована відповідачем у відповідності до ст. 1173 Цивільного кодексу України.
З огляду на замовлення позивачем незалежного експертного дослідження виключно з мотивів протиправності дій з боку відповідача, за яке позивачем сплачено 50114,40 грн, що встановлено судом у справі № 160/3944/19, останній просить суд стягнути з відповідача зазначену суму за проведення вказаної вище експертизи у розмірі 50 114,40 грн.
Також просить суд стягнути з відповідача 76 316,50 грн. витрат на правничу допомогу, які були понесені позивачем під час розгляду адміністративної справи №160/3944/19, але не стягнуті з відповідача адміністративним судом.
Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що протиправні дії відповідача призвели до завдання позивачу моральної шкоди, розмір якої позивачем визначено у сумі 20 000 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у справі №904/1942/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп" до Держави Україна в особі Дніпровської митниці Держмитслужби про стягнення 20 000 грн. моральної шкоди, спричиненої протиправними діями відповідача.
Закрито провадження у справі №904/1942/20 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп" до Держави Україна в особі Дніпровської митниці Держмитслужби про стягнення 126 430,90 грн. суми матеріальних втрат, спричинених протиправними діями.
Витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу покладені на позивача.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині закриття провадження щодо позовних вимог про стягнення шкоди в сумі 50114,40 грн та відмови у задоволенні позову щодо стягнення 20 000 грн моральної шкоди, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Скела Групп", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 11.06.2020 в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині про стягнення шкоди, завданої Дніпровською митницею Держмитслужби, у розмірі 50 114,40 грн та моральної шкоди в сумі 20 000 грн.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно визначено, що витрати на експертизу в сумі 50 114,40 грн, здійснені через протиправні дії відповідача, не є судовими витратами в розумінні ст.ст.132, 137 Кодексу адміністративного судочинства та не можуть бути стягнуті ні в межах адміністративної справи, ні в межах цієї справи, оскільки в даному випадку вирішенню підлягає виключно питання стосовно завдання шкоди, передбачене ст.1173 ЦК України та відшкодування збитків у зв'язку із завданою шкодою.
Зокрема, дії відповідача визнані в судовому порядку протиправними, в той же час, для встановлення такого факту, позивач мав надати відповідні докази, у зв'язку з чим і проведено експертизу, тому судом безпідставно ототожнено вимоги позивача в частині стягнення 50114,40 грн у справі №160/3944/19 та у цій справі.
Так, у даній справі способом захисту є відшкодування шкоди, яка унормована спеціальною нормою ст.1173 ЦК України, яка передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової чи службової особи (вказану позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №923/574/17, від 18.06.2018 2 справі №904/1284/17), а позивачем доведений повний склад цього правопорушення.
Також апелянт зауважує, що зазнав моральної шкоди, оскільки протиправні дії відповідача позначились на діловій репутації позивача, а моральне страждання є тривалим, тому що почалось ще 03.04.2019. За вказаний час з позивачем відмовились працювати контрагенти, оскільки позивач для встановлення об'єктивності та законності винесеного відповідачем рішення зобов'язаний був сплачувати кошти, що, на думку контрагентів позивача, унеможливлювало співпрацю.
При цьому апелянт вказує, що адекватне відшкодування шкоди, в тому числі і моральної, за порушення прав є одним із ефективних засобів юридичного захисту. А в категорії справ про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд повинен установити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив та чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Апелянт вважає, що вказаний склад довів суду, тому є безпідставним відмова у позові в цій частині.
У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає про відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, вказує, що за обставинами справи Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому шкода, на думку Позивача, спричинена неправомірними діями митниці з винесення рішення про визначення коду товару від 03.04.2019 № КТ- UA110000-0028-2019, яке було предметом судового розгляду Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Третього апеляційного адміністративного суду справі № 160/3944/19. Однак, таке твердження Позивача є безпідставним, оскільки розглядаючи вищезазначену справу, суд першої інстанції визнав протиправним та скасував Рішення митниці про коригування митної вартості товару. В той же час, суд не визнав протиправними дії митниці, оскільки відповідно до приписів Митного кодексу України саме на митні органи покладено безпосереднє здійснення митного контролю та митного оформлення товарів. Звертає увагу, що посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про визначення коду товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Відповідач зауважує, що судом апеляційної інстанції адміністративної юрисдикції у постанові обґрунтовано доводи, згідно з якими суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 50 114,40 грн. та зазначено, що вказане дослідження не пов'язане з судовим розглядом справи, а понесені позивачем витрати по оплаті такого дослідження не можуть вважатися судовими витратами у розумінні п.3 ч.3 ст.132 та ст.137 КАСУ. Господарським судом Дніпропетровської області , в свою чергу, зазначеному факту також надана належна правова оцінка у рішенні, в якому визначено, що позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу та витрат на проведення експертизи, заявлені представником Позивача - адвокатом АО "ДЕ-ФАКТО" у цій справі, вже були предметом розгляду в адміністративному судочинстві у справі № 160/3944/19, оскільки були пов'язані з розглядом адміністративної справи про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, тому відповідач вважає безпідставним подання окремої позовної заяви про відшкодування аналогічних сум під назвою шкода.
Також відповідач вважає цілком законним рішення в частині відмови у стягненні моральної шкоди. Вважає, що судом правомірно прийнято до уваги, що Позивачем не доведено наявність і обсяг завданої йому моральної шкоди, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не доведені належними доказами.
Вважає недоречним посилання Позивача на судову практику Верховного Суду з розгляду спорів про стягнення моральної шкоди, оскільки у зазначених справах вимоги про стягнення моральної шкоди були заявлені в одному адміністративному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, сторонами в якому були суб'єкти владних повноважень та фізичні особи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 залишено без руху з підстав неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, неподання доказів, які свідчать про не отримання засобами електронного зв"язку рішення суду. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
28.09.2020 від скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення № 57 від 10.09.2020 про доплату судового збору у розмірі 1575,43грн., а також наголошено, що засобами поштового зв"язку рішення суду судом першої інстанції надіслано позивачу так і не було, при цьому оприлюднення рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не звільняє суд обов"язку направити рішення учаснику справи; на підтвердження не надходження копії рішення в електронному вигляді наданий скрін-шот сторінки офіційної електронної пошти підприємства, відповідно до якого відсутні листи від Господарського суду Дніпропетровської області за період 11.06.2020-12.06.2020. Також зазначено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції підприємство представляв адвокат Воловик М.О., який, в тому числі надавав свою електронну адресу, втім, і на його електронну пошту від суду не надходило жодного процесуального документу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2020 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., Антонік С.Г., Дармін М.О.) скаржнику відновлено строк для подачі апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у справі № 904/1942/20; судове засідання призначено на 02.11.2020; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань.
02.11.2020 засобами електронного зв'язку до суду апеляційної інстанції представником позивача надіслані пояснення, в яких зазначено, що внаслідок протиправних дій відповідача, направлених на незаконний вплив на ТОВ "Скела Групп", його посадових осіб та співробітників, засновників були піддані незаконному переслідуванню в межах кримінального провадження №42018040000001510 від 11.12.2018.
02.11.2020 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/1942/20 у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020, справу №904/1942/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г., які ухвалою суду від цієї ж дати прийняли справу до свого провадження.
В судовому засіданні 02.11.2020 оголошена перерва до 30.11.2020, про що представника відповідача повідомлено під розпис, а позивачу та третій особі надіслані ухвали, які ними отримані 05.11.2020.
В судове засідання 30.11.2020 представник Позивача та третьої особи не з'явились, правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.42 ГПК України, не скористались. Про час та місце судового засідання повідомлялись судом апеляційної інстанції належним чином за адресою, що розміщена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням, поштовим реєстром, витягом з пошукової системи АТ "Укрпошта".
Оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника позивача та третьої особи.
В судовому засіданні 30.11.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошена вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходилась справа №160/3944/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчини ти дії.
Адміністративним судом під час розгляду справи №160/3944/19 встановлено, що заявлений позивачем до розмитнення 06.03.2019 за ВМД №UА110010/2019/001508 товар - альфаметилстірольна фракція, придбаний у International Chemical Products GmbH (Швейцарія) за контрактом № ІСР-44/О/2018, був означений в графі 31 ВМД як “Органічні хімічні сполуки. Вуглеводні циклічні: Альфаметілстірольная фракція. Ізопропенілбензол, є побічним продуктом виробництва фенолу і ацетону. ТУ 2415-001-55918251-2002. зміни 1.2. Представляє собою безбарвну або слабо - жовту рідину. Показники згідно сертифіката якості: Масова доля компонентів: сума альфаметилстиролу та ізопропілбензолу %. 96.9”, а в графі №33 цей товар був визначений за кодом УКТЗЕД 29029000000.
Відповідачем було здійснено дослідження взятих зразків товару і за результатом дослідження Дніпропетровським відділом з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС складено висновок від 21.03.2019 №142008200-0525, в якому зазначено, що визначений хімічний склад проби суперечить опису товару, зазначеному в графі 31 митної декларації, що й стало підставою для прийняття Дніпропетровською митницею ДФС рішення про визначення коду товару № КТ-ІІА110000-0028-2019 від 03 квітня 2019 року, у відповідності до якого код товару - альфаметилстірольна фракція, який ввозився на митну територію України ТОВ "Скела Групи" змінений із заявленого коду УКТЗЕД 2902900000 на код УКТ ЗЕД 2707509000.
Вирішуючи спір у цій справі, адміністративний суд, спираючись на положення ст.ст.67, 68, ч. 1 ч.2 ч.7 ст.69 Митного кодексу України, ст.1 Закону України “Про Митний тариф України”, п.3 розділу 1 п.4 розділу ІІІ Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 № 650, п.п. 2. 3. 15 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 428, п.3 п.4 Основних правил інтерпретації класифікації товарів та пояснень до УКТ ЗЕД, а також на підставі оцінки зібраних у справі доказів в цілому та кожного доказу окрема, зокрема: експертних висновків від 21.03.2019 №142008200-0525 та від 09 квітня 2019 року №6965/7215; паспорту безпеки хімічної продукції від 02.05.2017, який дійсний до 02.05.2020; технічних умов на альфаметилстірольну фракцію - побічний продукт виробництва фенолу - ацетону (ТУ 2415-001-55918251-2002); паспорту якості №1 на фракцію альфаметилстирольну - побічний продукт виробництва фенолу - ацетону (ТУ 2415-001- 55918251-2002), складеного АГ “Новокуйбишевская нефтехимическая компания” і інших супровідних документі, суд дійшов висновку, що позивач вірно відніс ввезений за ВМД від 06.03.2019 №ІІА110010/2019/001508 товар “Альфаметилстірольну фракцію (ізопропелбензол), що є побічним продуктом виробництва фенолу і ацетону (ТУ 2415-001-55918251-2002 зі змінами 1.2)” до коду за УКТЗЕД 2902900000, а рішення Дніпропетровської митниці ДФС про визначення коду товару від 03.04.2019 № КТ-UA110000-0028-2019 є протиправним, що свою чергу є підставою для зобов'язання відповідача оформити придбаний ТОВ “Скела Групп” товар згідно укладеного з International Chemical Products GmbH (Швейцарія) контракту №ІСР-44/О/2018 від 16.08.2018 за кодом УКТ ЗЕД 2902900000.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі № 160/3944/19 задоволено адміністративний позов ТОВ “Скела Групп” у повному обсязі, а саме, визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС про визначення коду товару від 03.04.2019 № КТ -11А110000-0028-2019 і зобов'язано Дніпропетровську митницю ДФС оформити придбаний позивачем товар згідно укладеного з International Chemical Products GmbH (Швейцарія) контракту від 16.08.2018 №1СР-44/О/2018 (альфаметил - стірольна фракція) за кодом УКТ ЗЕД 2902900000, а також стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС судові витрати з оплати судового збору у розмірі 10 483,15 грн. та витрати, пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 50 114,40 грн.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 160/3944/19 стягнуто з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп" витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (з ПДВ).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №160/3944/19 апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року скасовано в частині стягнення з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп" витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 50 114,40 грн. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року залишено без змін. В частині скасування прийнято інше рішення про відмову в задоволенні цих вимог щодо стягнення витрат пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 50 114,40 грн.
Звертаючись до суду із цим позовом позивач зазначає, що у справі №160/3944/19 адміністративним судом дії відповідача визнані протиправними, при цьому, позивачем були понесені витрати у зв'язку із вчиненням відповідачем протиправних дій на суму 126 430,90 грн., а саме: 76 316,50 грн. витрат на правничу допомогу, які були понесені позивачем під час розгляду адміністративної справи №160/3944/19 та 50 114,40 грн. витрат пов'язаних з проведенням експертизи. На думку позивача, зазначена шкода повинна бути відшкодована відповідачем.
Правовою підставою позовних вимог позивачем визначено приписи ст.ст.22, 23, 1166, 1173 Цивільного кодексу України.
Закриваючи провадження в частині позовних вимог щодо стягнення 126 430,90 грн матеріальних витрат, спричинених протиправними діями, які складались із 76 316,50 грн витрат на правничу допомогу та 50 114,40 грн. витрат на експертизу в межах адміністративної справи №160/3944/19, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з діями відповідача, а тому такі витрати не є збитками.
При цьому, суд зазначив, що у додатковому рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 160/3944/19 надано оцінку заявленим в адміністративній справі вимогам позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 81 316,5 грн., та за результатами розгляду справи №160/3944/19 зазначена вимога задоволена частково, шляхом стягнення з відповідача суми судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи у розмірі 5 000,00 грн., в решті вимог - відмовлено. В зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення самостійного позову про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 76 316,50 грн., які були понесені позивачем під час розгляду адміністративної справи №160/3944/19.
Аналогічного висновку суд першої інстанції дійшов і до вимог щодо стягнення 50114,40 грн витрат на експертизу, вказавши, що у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №160/3944/19 надано оцінку заявленим в адміністративній справі вимогам позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з проведенням експертного дослідження Харківським НДІ судових експертиз ім.М.С.Бокаріуса у розмірі 50 114.40 грн., та за результатами перегляду справи №160/3944/19 апеляційним судом відмовлено у задоволенні вказаної вимоги.
При цьому суд першої інстанції зауважив, що заявлення позивачем позовних вимог, з яких прийнято Третім апеляційним адміністративним судом постанови від 30 січня 2020 року у справі №160/3944/19, яка набрала законної сили, фактично свідчить про намагання добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також, проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесеної моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн, зважаючи на недоведеність позивачем факту спричинення йому моральної шкоди у заявленій сумі.
Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Предметом доказування у даній справі є наявність правових підстав для відшкодування відповідачем суми матеріальних втрат та моральної шкоди, спричиненої протиправними діями відповідача.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Дане правило застосовується і до відшкодування позадоговірної майнової шкоди, визначеної статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 Цивільного кодексу України).
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів. Вказану правову позицію було висловлено Верховним Судом у постановах від 23.05.2018 по справі №923/574/17, від 18.06.2018 по справі №904/1284/17.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку Дніпровської митниці Держмитслужби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При чому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (аналогічний висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 916/336/17, постанові від 12.11.2019 Верховного Суду по справі №910/9278/18).
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.
Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі № 160/3944/19 задоволено адміністративний позов ТОВ “Скела Групп” у повному обсязі, а саме, визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС про визначення коду товару від 03.04.2019 № КТ -11А110000-0028-2019 і зобов'язано Дніпропетровську митницю ДФС оформити придбаний позивачем товар згідно укладеного з International Chemical Products GmbH (Швейцарія) контракту від 16.08.2018 №1СР-44/О/2018 (альфаметил - стірольна фракція) за кодом УКТ ЗЕД 2902900000, то колегія суддів погоджується з доводами позовної заяви та апеляційної скарги про доведеність позивачем протиправності (незаконності) поведінки Дніпропетровської митниці ДФС, яка виразилася у прийнятті протиправного рішення про визначення коду товару від 03.04.2019.
Матеріальна шкода, заявлена позивачем до стягнення у даній справі складається з: 76 316,50 грн. витрат на правничу допомогу, які були понесені позивачем під час розгляду адміністративної справи №160/3944/19 та 50 114,40 грн. витрат пов'язаних з проведенням експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує позовну вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 76 316,50 грн., як таких, що були понесені позивачем під час розгляду адміністративної справи №160/3944/19. Зазначені витрати позивач визначає, як шкоду спричинену позивачу, внаслідок неправомірних дій відповідача.
В обґрунтування понесених витрат позивач зазначає, що 01.04.2018 між позивачем та Адвокатським об'єднанням “ДЕ-ФАКТО” був укладений договір про надання правничої допомоги № 4, строком дії до 31.12.2022.
Як встановлено судом при розгляді справи №160/3944/19, представником позивача надані платіжні доручення: від 19.09.2019 № 311 на суму 78116,50 грн. та від 19.09.2019 № 312 на суму 3200.00 грн.
Відповідно до акту наданих послуг від 27.08.2019 за договором № 4 про надання юридичних послуг від 01.04.2018, згідно якого вартість послуг АО “ДЕ-ФАКТО” склала 78116,5 грн. з яких:
- зустріч з клієнтом в офісі клієнта для відібрання зразків - 4000,00 грн.;
- отримання разом з директором висновку лабораторії - 3000,00 грн.;
- вивчення висновку лабораторії СДЕД - 3000,00 грн.;
- вивчення договору, паспорту, технічних умов - 5000,00 грн.;
- надання клієнту усної консультації - 2000,00 грн.;
- отримання разом з клієнтом контрольних зразків товару для проведення незалежного дослідження - 3000,00 грн.;
- підбір установи для проведення дослідження - 2000,00 грн.;
- подача документів до Харківського НДІ з метою проведення дослідження - 6000,00 грн.;
- отримання висновку експертизи Харківського НДІ судових експертиз - 6000,00 грн.;
- вивчення висновку експертизи Харківського НДІ - 5000,00 грн.;
- вивчення висновку Дніпропетровського відділу з питань експертиз № 142008200-1004 від 24.09.2018;
- 1000,00 грн. - відвідування разом з клієнтом Дніпропетровської митниці - 1500,00 грн.;
- підготовка та подача адвокатських запитів - 3000,00 грн.;
- підготовка адміністративного позову до Дніпропетровської митниці ДФС 23000,00 грн.;
- підготовка заяв на ім'я керівника Ради адвокатів - 4000,00 грн.;
- участь у розгляді справи № 160/3944/19 (19.06.2019) - 1500,00 грн.; Всього - 73000,00 грн. та вартість пального - 5116,15 грн.
Також, під час розгляду справи було надано акт наданих послуг від 27.08.2019 на суму 3200,00_грн. з яких:
- підготовка процесуального документа № 160/3944/19, клопотання про долученим документів, засвічення їх копій, підготовка для відповідача, подача клопотання до суду 200,00 грн.;
- підготовка процесуального документа №160/3944/19 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді за позовом ТОВ “Скела Групи” до Дніпропетровської митниці ДФС, клопотання про врахування відповіді представника Дніпропетровської митниці ДФС на клопотання представника ТОВ “Скела Групп” - 1000,00 грн.;
- підготовка пояснень від 12.08.2019 - 500,00 грн.
- підготовка пояснень від 27.08.2019 - 500,00 грн.
- розгляд справи №160/3944/19 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді - 1000 грн.
Позивач зазначає, що платіжні доручення від 19.09.2019 №311 на суму 78116,50 грн. та від 19.09.2019 №312 на суму 3200,00 грн. підтверджують факт того, що позивач поніс вказані витрати саме в момент розгляду справи №160/3944/19.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 160/3944/19 стягнуто з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп" витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (з ПДВ).
Додаткове рішення набрало законної сили, та не було оскаржено позивачем.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи №160/3944/19, за своєю правовою природою є саме судовими витратами. Такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з діями відповідача, а тому такі витрати не є збитками.
Крім того, питання відшкодування стороні, яка понесла судові витрати при розгляді справи в порядку господарського, цивільного чи адміністративного судочинства, вирішується при прийнятті судового рішення у провадженні, в якому понесені такі витрати.
При цьому колегія суддів констатує, що у додатковому рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 160/3944/19 надано оцінку заявленим в адміністративній справі вимогам позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 81 316,5 грн., та за результатами розгляду справи №160/3944/19 зазначена вимога задоволена частково, шляхом стягнення з відповідача суми судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи у розмірі 5 000,00 грн.
Отже, додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 160/3944/19 встановлено наступні обставини: грошові кошти у сумі 81 316,5 грн. (складовою частиною яких є 76 316,50 грн., які позивач просить стягнути у цій справі у якості збитків) є витратами на правову допомогу, які ТОВ "Скела Групп" сплатило Адвокатському об'єднанню “ДЕ-ФАКТО” на виконання укладеного між ними договору про надання правничої допомоги № 4.
Відмова у стягненні цих коштів не змінює їх правову природу з судових витрат на збитки.
З урахуванням приписів, встановлених ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини щодо правової природи коштів у сумі 76 316,50 грн., встановлені додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 160/3944/19, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення самостійного позову про стягнення у вигляді збитків витрат на правничу допомогу у розмірі 76 316,50 грн., які були понесені позивачем під час розгляду адміністративної справи №160/3944/19.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 50 114,40 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, а саме витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 50 114,40 грн., позивач зазначає, що ним було замовлено незалежне експертне дослідження виключно з мотивів протиправності дій з боку відповідача. Позивач посилається на те, що як було встановлено судом при розгляді справи № 160/3944/19, позивачем було сплачено за проведення вказаної вище експертизи - 50114,40 грн. (платіжні доручення від 04.04.2019 № 4 та № 5) на підставі виставлених Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса рахунків від 04.04.2019 №678 на суму 25057,20 грн. та від 04.04.2019 № 677 на суму 25057,20 грн.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №160/3944/19 апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року скасовано в частині стягнення з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп" витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 50 114,40 грн. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року залишено без змін. В частині скасування прийнято інше рішення про відмову в задоволенні цих вимог щодо стягнення витрат пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 50 114,40 грн.
Скасовуючи рішення суду в частині задоволення вимог щодо стягнення витрат пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 50 114,40 грн., апеляційний адміністративний суд у своїй постанові зазначив наступне: “Разом з тим, судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС витрат, пов'язаних з проведенням експертного дослідження Харківським НДІ судових експертиз ім.М.С.Бокаріуса у розмірі 50114.40 грн., оскільки вказане дослідження було здійснено за ініціативою позивача по справі у квітні 2019 року, тобто, до звернення ТОВ "Скела Групп" в адміністративний суд з позовом у цій справі (27.08.2019), а за загальними правилами розподілу судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені тільки судові витрати.
Згідно зі статтею 132 КАСУ, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи до яких належать витрати: на правову допомогу; на транспорт учасників процесу до суду; пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, експертів, проведенням експертизи; пов'язані з проведенням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Враховуючи те, що позивачем витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз не здійснювалось, підстави для задоволення вимог позивача про стягнення витрат на ініційоване ним до моменту звернення в суд дослідження Харківським НДІ судових експертиз ім.М.С.Бокаріуса зразків товару відсутні.
Судова колегія вважає помилковим посилання суду першої інстанції на ч.5 ст.137 КАСУ стосовно можливості стягнення на користь позивача за рахунок бюджетного фінансування митного органу розміру витрат на підготовку експертного висновку на замовлення ТОВ "Скела Групп" проведення експертного дослідження на підставі договору і рахунку Харківського НДІ судових експертиз ім.М.С.Бокаріуса, оскільки вказане дослідження не пов'язано з судовим розглядом даної справи, а понесені позивачем витрати по оплаті такого дослідження не може вважатися судовими витратами в розумінні п.3 ч.3 ст.132 КАСУ і ст.137 КАСУ.
В даному випадку понесені ТОВ "Скела Групп" витрати, пов'язані із проведенням експертного дослідження Харківським НДІ судових експертиз ім.М.С.Бокаріуса, судова колегія вважає має нести сам позивач, тому в зазначеній частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню."
Таким чином, у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №160/3944/19 надано оцінку заявленим в адміністративній справі вимогам позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з проведенням експертного дослідження Харківським НДІ судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса у розмірі 50 114.40 грн., та за результатами перегляду справи №160/3944/19 апеляційним судом було відмовлено у задоволенні вказаної вимоги.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №160/3944/19, набрала законної сили, та не була оскаржена позивачем.
Отже, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 160/3944/19 встановлено наступні обставини: експертне дослідження проведене Харківським НДІ судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса на замовлення ТОВ "Скела Групп", не пов'язане з судовим розглядом адміністративної справи № 160/3944/19, а понесені ТОВ "Скела Групп" витрати по оплаті такого дослідження у розмірі 50 114,40 грн. не можуть вважатися судовими витратами в розумінні п.3 ч.3 ст.132 КАСУ і ст.137 КАСУ.
В той же час, Позивач як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі стверджує, що понесені ТОВ "Скела Групп" витрати у розмірі 50 114,40 грн. на проведення експертного дослідження Харківським НДІ судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса пов'язані саме з доведенням у судовому порядку протиправності дій Відповідача.
Отже, вищезазначені витрати понесені Позивачем з власної ініціативи, і в першу чергу пов'язані із намаганням Позивача довести правомірність своєї поведінки, переконати суд у протиправності дій Відповідача, а не безпосередньо пов'язані із протиправною поведінкою Відповідача.
При цьому, витрати ТОВ "Скела Групп" на проведення експертного дослідження Харківським НДІ судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса понесені Позивачем ще до прийняття Відповідачем протиправного рішення, оскільки ТОВ "Скела Групп" звернулося до експертної установи ще 01.04.2019, в той час як Відповідачем рішення про визначення коду товару прийнято 03.04.2019.
Таким чином, Позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між витратами Позивача, які він з власної ініціативи зобов'язався понести 01.04.2019, та протиправною поведінкою Відповідача, яка мала місце пізніше - 03.04.2019.
До того ж, такі витрати в першу чергу були спрямовані не на відновлення порушеного права Позивача, а на доведення протиправності дій відповідача у судовому порядку.
Отже, понесені ТОВ "Скела Групп" витрати по оплаті проведеного Харківським НДІ судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса експертного дослідження у розмірі 50 114,40 грн. є витратами Позивача, пов'язаними із оскарженням дій Відповідача, а не безпосередньо збитками, спричиненими останнім.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення самостійного позову про стягнення у вигляді збитків витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 50 114,40 грн., які були понесені позивачем з метою доведення своєї правомірної поведінки.
З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення у вигляді збитків витрат по оплаті експертного дослідження у розмірі 50 114,40 грн. слід відмовити.
В той же час, господарський суд прийшов до висновку не про відмову у задоволенні позовних вимог, а про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 175, п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині вимог про стягнення матеріальних втрат, у зв'язку із вчиненням відповідачем протиправних дій на суму 126 430,90 грн., а саме: 76 316,50 грн. витрат на правничу допомогу, які були понесені позивачем під час розгляду адміністративної справи №160/3944/19 та 50 114,40 грн. витрат пов'язаних з проведенням експертизи.
Зазначене рішення мотивоване наявністю рішення, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме рішення у адміністративній справі №160/3944/19.
З таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Отже, закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України можливе за умов, якщо є рішення суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, яке набрало законної сили.
Так, предметом позову у цій справі є збитки на загальну суму 126 430, 90 грн, передбачені ст.1173 ЦК України.
В той же час, предметом позову у межах адміністративної справи №160/3944/19 в частині стягнення 126 430,90 грн були не збитки, а судові витрати у цій справі: 76 316,50 грн. витрат на правничу допомогу, та 50 114,40 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Таким чином, предмет позову у цій справі та у адміністративній справі №160/3944/19 є різним, що виключає закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 175, п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Стосовно доводів апеляційної скарги про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 20 000 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що протиправні дії відповідача призвели до завдання позивачу моральної шкоди, розмір якої позивачем визначено у сумі 20 000 грн.
Позивач вказує, що за час дії рішення Дніпропетровської митниці ДФС про визначення коду товару від 03.04.2019 № КТ-11А110000-0028-2019, з позивачем відмовлялися працювати контрагенти, оскільки позивач зобов'язаний сплачувати кошти задля встановлення об'єктивності та законності винесеного відповідачем рішення, а на думку контрагентів, це унеможливлює співпрацю, адже позивач зазнає постійних фінансових втрат, що, в свою чергу, може відобразитись на господарських правовідносинах між позивачем та контрагентами.
Позивач зазначив, що через наявність судових спорів між позивачем та відповідачем, ділова репутація позивача зазнала негативного впливу.
На підтвердження завданої відповідачем моральної шкоди, позивач надав лист ТОВ “Газбудкомпані” вих.№1219/01 від 10.12.2019, в якому керівництво ТОВ “Газбудкомпані” повідомило позивача про відмову в укладенні договору поставки палива котельного, оскільки при аналізуванні реєстру судових рішень ТОВ “Газбудкомпані” стало відомо про те, що наразі між позивачем та відповідачем існує спір, що розглядається в судовому порядку (а.с.30).
Згідно із частинами першою - третьою статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з вимогами про стягнення майнової шкоди позивачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки відповідача; наявність заподіяної відповідачем шкоди; причинний зв'язок між ними.
Одночасно, враховуючи загальні підстави цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та із чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Правову позицію стосовно наведеного предмету доказування у спорах про стягнення моральної шкоди наведено у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 по справі № 910/9278/18.
Так, на підтвердження спричинення моральної шкоди Позивачем надано лист ТОВ "Газбудкомпані" щодо відмови в укладанні договору поставки палива котельного.
При цьому, колегія суддів вважає, що господарським судом правомірно не прийнято до уваги такий доказ, оскільки згідно заявленої до митного оформлення за ЕМД №UA110010/2019/001508 інформації та товаросупровідних документів, товар є альфаметилстирольною фракцією - побічний продукт виробництва фенолу-ацетону.
Згідно ТУ 2415-001-55918251-2002, альфаметилстирольна фракція використовується для отримання товарного альфаметилстиролу, а також у виробництві синтетичних і пластичних мас.
З огляду на що, товар, який був предметом спору у адміністративній справі і щодо якого прийнято митницею рішення, не має жодного відношення до палива котельного, про яке йдеться у листі ТОВ "Газбудкомпані".
Таким чином, проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесеної моральної шкоди, господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, зважаючи на недоведеність позивачем факту спричинення йому моральної шкоди у заявленій сумі.
Надання позивачу відмови іншим контрагентом в укладенні договору з поставки товару, не може свідчити про наявність причинного зв'язку між діями відповідача та спричиненою цим моральною шкодою позивачу.
Отже, належних і достатніх доказів у розумінні положень статей 76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди в матеріалах справи немає.
На підставі викладеного, рішення суду в цій частині є законим та обгрунтованим.
Хоча апелянт оскаржує рішення лише в частині відмови у задоволенні позову щодо моральної шкоди та закритті провадження на суму 50 114,40 грн, що становлять витрати на експертизу, втім, за положеннями частини 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, в даному випадку судом першої інстанції неправильно констатовано, що предметом позову у цій справі є саме судові витрати, з приводу яких ухвалені рішення в межах адміністративної справи на загальну суму 126 430, 90 грн, в той час, як позивачем вказана сума визначена саме як збитки, передбачені ст.1173 ЦК України, відтак, судом першої інстанції невірно визначено предмет позову та, як наслідок, спосіб захисту цивільного права, в результаті чого порушено ст.16 ЦК України.
Крім того, неправильне застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 175, п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду.
З огляду на викладене, Центральний апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п. п.1, 4 ст. 277 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - повному скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові в повному обсязі.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Оскільки загальна ціна позову становить 146 430,90 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп", м. Кам'янське, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у справі № 904/1942/20 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 у справі №904/1942/20 - скасувати.
Прийняти у справі нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп", м. Кам'янське, Дніпропетровська область до Держави Україна в особі Дніпровської митниці Держмитслужби, м. Дніпро, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державна казначейська служба України, м. Київ про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади у розмірі 146 430,90 грн. - відмовити повністю.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Скела Групп", м. Кам'янське, Дніпропетровська область за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, лише у випадках передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.12.2020.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя С.Г. Антонік