ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3059/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)
Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.
Представники сторін в судове засідання не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2020
по справі №916/3059/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропром-Центр”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛОЗА „ВА”
про стягнення 2 739 243,11 грн.
(суддя першої інстанції: Малярчук І.А., дата та місце прийняття ухвали: 07.10.2020 року, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 по справі №916/3059/19 задоволено частково скаргу ТОВ «ЛОЗА «ВА» від 28.09.2020 за вх.№2-3799/20 на дії та бездіяльність приватного виконавця Колечка Дмитра Миколайовича по виконанню наказу суду від 28.02.2020 по справі №916/3059/19, визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61618314 в частині накладення арешту на все рухоме майно, визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо невиконання дій по зняттю арешту з всього рухомого майна ТОВ “ЛОЗА “ВА” у виконавчому провадженні №61618314, визнано неправомірною та зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича скасувати постанову про арешт майна боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61618314 в частині накладення арешту на все рухоме майно ТОВ “ЛОЗА “ВА”, зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича зняти арешт з рухомого майна ТОВ “ЛОЗА «ВА» у виконавчому провадженні №61618314, відмовлено ТОВ “ЛОЗА «ВА» у решті частині заявлених у скарзі вимог.
Частково не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 по даній справі скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні скарги ТОВ «ЛОЗА «ВА» щодо визнання неправомірними дії та бездіяльність приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61618314 в частині накладення арешту на все рухоме майно та невиконання дій по зняттю арешту з усього рухомого майна.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що постанова про арешт майна та коштів боржника №61618314 винесена 20.03.2020, копію зазначеної постанови 07.04.2020 скаржник ТОВ «ЛОЗА «ВА» отримав, а до суду звернувся 28.09.2020, тобто з порушенням установленого законом строку.
Також заявник апеляційної скарги зазначає, що при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області по даній справі приватний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, в тому числі при накладенні арешту на все рухоме та нерухоме майно при відкритті виконавчого провадження, жодного порушення вимог чинного законодавства ним не було допущено.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 по даній справі відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи №916/3059/19 за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 на 08.12.2020 року о 10-00 год.
08.12.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. надійшло клопотання про розгляд справи без участі приватного виконавця.
В судове засідання 08.12.2020 представники учасників справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, з огляду на наявне клопотання апелянта про розгляд справи без його участі, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників учасників, за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог ч.1, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали суду першої інстанції, рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2020 задоволено частково позов ТОВ “Агропром-Центр” до ТОВ “ЛОЗА “ВА” про стягнення 2739243,11 грн.; стягнуто з ТОВ “ЛОЗА “ВА” на користь ТОВ “Агропром-Центр” 2229190,62 грн. основного боргу, 400000 грн. штрафу, 8986,26 грн. три проценти річних, 90222,79 грн. пені, 9477,79 грн. втрат від інфляції, 41068,18 грн. судового збору, 17991,03 грн. витрат на правничу допомогу; відмовлено ТОВ “Агропром-Центр” у задоволенні решти частини позовних вимог.
28.02.2020 Господарським судом Одеської області видано наказ на виконання вищевказаного рішення.
Ухвалою суду від 29.05.2020, залишеною без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 задоволено частково заяву ТОВ “Лоза “ВА” від 08.04.2020 за вх.№2-677/20 про відстрочення виконання рішення суду, відстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2020 по справі №916/3059/19 до 01.10.2020.
28.09.2020 за вх.№2-3799/20 до суду від ТОВ “ЛОЗА ВА” надійшла скарга на дії та бездіяльність приватного виконавця Колечка Д.М. по виконанню наказу суду від 28.02.2020 по справі №916/3059/19, яку ухвалою суду від 29.09.2020 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.10.2020.
У скарзі відповідач просив суд: визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61618314 в частині накладення арешту на все рухоме майно; визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо невиконання дій для зняття арешту з всього рухомого майна ТОВ “ЛОЗА “ВА” у виконавчому провадженні №61618314; визнати протиправною та скасувати винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем постанову про арешт майна боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61618314 в частині накладення арешту на все рухоме майно; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича зняти арешт з рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОЗА “ВА” у виконавчому провадженні №61618314.
В обґрунтування вимог скарги відповідач послався на те, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про арешт майна боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61618314 щодо виконання наказу №916/3059/19, виданого Господарським судом Одеської області 28.02.2020, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю “ЛОЗА “ВА” у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів.
Скаржник вважає, що постанова приватного виконавця від 20.03.2020 в частині накладення арешту на все рухоме майно винесена без дотримання вимог ст.56 ЗУ “Про виконавче провадження”, а саме, без проведення опису рухомого майна боржника ТОВ “ЛОЗА “ВА”.
28.05.2020 приватним виконавцем проведено опис нерухомого майна та накладено арешт на певне нерухоме майно згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.05.2020, проте запис про арешт всього рухомого та нерухомого майна не змінено.
ТОВ “ЛОЗА “ВА” вважає, що фактично оскаржуваною постановою накладено арешт на все нерухоме майно боржника без його виявлення (встановлення його наявності), ідентифікації та опису.
Скаржник відмічає також, що він є сільськогосподарським виробником і арешт всього рухомого майна значно впливає на господарську діяльність товариства, оскільки повністю блокує можливість реалізації сільськогосподарської продукції та проведення належних посівних робіт, у тому числі й подальшого задоволення вимог стягувача.
Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 по справі №916/3059/19 задоволено частково скаргу ТОВ «ЛОЗА «ВА» від 28.09.2020 за вх.№2-3799/20 на дії та бездіяльність приватного виконавця Колечка Дмитра Миколайовича по виконанню наказу суду від 28.02.2020 по справі №916/3059/19, визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61618314 в частині накладення арешту на все рухоме майно, визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо невиконання дій по зняттю арешту з всього рухомого майна ТОВ “ЛОЗА “ВА” у виконавчому провадженні №61618314, визнано неправомірною та зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича скасувати постанову про арешт майна боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61618314 в частині накладення арешту на все рухоме майно ТОВ “ЛОЗА “ВА”, зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича зняти арешт з рухомого майна ТОВ “ЛОЗА «ВА» у виконавчому провадженні №61618314, відмовлено ТОВ “ЛОЗА «ВА» у решті частині заявлених у скарзі вимог.
Суд першої інстанції зазначив, дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. суперечать положенням ч.7 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” в частині прийняття постанови 20.03.2020 щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, належне на праві приватної власності ТОВ "ЛОЗА "ВА",
Суд вказав, що постановою від 20.03.2020 виконавець передчасно наклав арешт на все рухоме майно без проведення його опису, тоді як абз. 2 ч. 2 ст. 56 названого Закону чітко визначає, що арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису, який полягає у зазначенні індивідуальних ознак майна.
Разом з тим, у відповідності до ст.343 Господарського процесуального кодексу України, у випадку задоволення скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а відтак, суд позбавлений можливості скасувати постанову виконавця, тому в цій частині відмовив у задоволенні скарги ТОВ “ЛОЗА “ВА”.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 129-1 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
За змістом ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, за приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної влади (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців, правових статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як визначено у ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 5 та п. 6 ч. 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Так, заява стягувача - ТОВ “Агропром-Центр” від 16.03.2020 про відкриття виконавчого провадження не містить відомостей щодо рахунків боржника у банках, інших фінансових установах. На дану обставину приватний виконавець уваги не звернув. Однак, суд враховує, що предметом оскарження відповідача є саме арешт на рухоме майно, а не арешт грошових коштів. У заяві стягувача - ТОВ “Агропром-Центр” від 16.03.2020 про відкриття виконавчого провадження не зазначено конкретне майно боржника, яке може бути піддано арешту.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що комплексний аналіз наведених ч.7 ст.26 та ч.2 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що по-перше, передбачене ч. 7 ст. 26 право стягувача зазначити у заяві про примусове виконання рішення відомості про конкретне майно боржника має на меті полегшити виконавцю здійснення своїх обов'язків щодо виявлення такого майна, його опису та арешту, передбачених в т.ч. абзацом 2 ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", і таким чином прискорити здійснення примусового виконання рішення, проте жодним чином не відміняє передбаченого п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язку виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені цим Законом.
За таких обставин, суперечать положенням ч.7 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. в частині прийняття постанови 20.03.2020 щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, належне на праві приватної власності ТОВ "ЛОЗА "ВА", оскільки виконавець мав вчиняти накладення арешту у порядку, визначеному ст.56 цього Закону.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець, за потреби, може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Частиною 9 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.
Пунктом 10 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 передбачено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз'яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 910/1434/15-г.
Винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту без додержання процедури накладення арешту належного боржнику рухомого майна, що не підлягає державній реєстрації, а саме за відсутності проведення опису, є порушенням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", що також знайшло відображення у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/695/16.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що постановою від 20.03.2020 виконавець передчасно наклав арешт на все рухоме майно без проведення його опису, тоді як абз.2 ч.2 ст.56 названого Закону чітко визначає, що арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису, який полягає у зазначенні індивідуальних ознак майна.
Доводи апелянта в частині того, що він діяв в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України не приймаються до уваги, як такі, що спростовуються вищевикладеним.
Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта в частині порушення скаржником строку для звернення зі скаргою на дії приватного виконавця, з огляду на наступне.
Відповідно до п.а ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Згідно з приписами ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Апелянт зазначає, оскаржувану постанову про накладення арешту ТОВ «ЛОЗА «ВА» отримано 07.04.2020, у зв'язку з чим останнім пропущено строк звернення до суду зі скаргою.
Разом з тим, в матеріалах оскарження відсутні, а апелянтом на надано доказів направлення ТОВ «ЛОЗА «ВА» постанови про арешт майна та коштів боржника від 20.03.2020 та, відповідно, її отримання боржником.
Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (76 ГПК України).
Згідно із ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність в матеріалах оскарження доказів отримання постанови про накладення арешту на рухоме майно, а також необхідність дослідження питання звернення до суду у строк, передбачений чинним законодавством України, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта в цій частині.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61618314 в частині накладення арешту на все рухоме майно є обґрунтованим та законним.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо невиконання дій по зняттю арешту з всього рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОЗА “ВА” у виконавчому провадженні №61618314, оскільки в даному випадку предметом розгляду є визнання неправомірними дій приватного виконавця в частині накладення арешту на все рухоме майно. Крім того, будь-яких доказів, які б свідчили про звернення боржника до приватного виконавця з вимогою зняття арешту з рухомого майна в цій частині матеріали справи не містять.
Стосовно висновку суду першої інстанції про визнання неправомірною та зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича скасувати постанову про арешт майна боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61618314 в частині накладення арешту на все рухоме майно ТОВ “ЛОЗА “ВА”, а також зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича зняти арешт з рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОЗА “ВА” у виконавчому провадженні №61618314, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає помилковим висновок суду в цій частині, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а скарга ТОВ «ЛОЗА «ВА» в частині визнання протиправною та скасування винесеної приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. постанови про арешт майна боржника від 20.03.2020 у виконавчому №61618314 в частині накладення арешту на все рухоме майно підлягає задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в редакції суду апеляційної інстанції, а апеляційна скарга Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 по справі №916/3059/19 підлягає частковому задоволенню (у зазначеній вище частині).
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу, суд -
Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 по справі №916/3059/19 задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2020 по справі №916/3059/19 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:
« 1. Задовольнити частково скаргу ТОВ “ЛОЗА ВА” від 28.09.2020 за вх.№2-3799/20 на дії та бездіяльність приватного виконавця Колечка Дмитра Миколайовича по виконанню наказу суду від 28.02.2020 по справі №916/3059/19.
2. Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 20.03.2020 у виконавчому провадженні №61618314 в частині накладення арешту на все рухоме майно.
3. Визнати протиправною та скасувати винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. постанову про арешт майна боржника від 20.03.2020 у виконавчому №61618314 в частині накладення арешту на все рухоме майно.
4. Відмовити ТОВ “ЛОЗА ВА” у решті частині заявлених у скарзі вимог.»
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2020 року.
Головуючий суддя Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош