04 грудня 2020 року
м. Чернівці
справа №726/2395/19
провадження 822/995/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,
секретаря Тодоряка Г.Д.,
учасники справи:
позивач Чернівецька міська рада,
відповідач ОСОБА_1 ,
апеляційна скарга Чернівецької міської ради на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 06 жовтня 2020 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Асташев С.А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Чернівецька міська рада звернулася до суду позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.
Позов мотивовано тим, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2016 року за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлову будівлю-склад, загальною площею 1154,80 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 .
Відповідач не брав участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Чернівці і не перерахував до місцевого бюджету міста кошти пайової участі.
Внаслідок невиконання відповідачем встановленого статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, територіальній громаді м. Чернівці завдано збитки в розмірі не отриманих коштів пайової участі.
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради заподіяні збитки у розмірі 791615 гривень 40 коп. та вирішити питання про судові витрати.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 06 жовтня 2020 року в позові Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у встановленому законом порядку не було досягнуто згоди щодо укладення договору про пайову участь, даний договір є неукладеним, а отже не породжує жодних зобов'язань для його сторін, в тому числі стосовно відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору. Також суд до даних правовідносин застосував строк позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Чернівецька міська рада в апеляційній скарзі просить рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 06 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, судом не надано оцінку доказам, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Зокрема, зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність на момент звернення до суду у відповідача обов'язку, передбаченого ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», взяти учать у розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом укладення договору про пайову участь та сплати коштів пайової участі до місцевого бюджету. Звертає увагу, що строк позовної давності слід відраховувати з 21 грудня 2017 року. Також зазначає про правильність розрахунку розміру збитків.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2016 року у справі №726/1639/16-ц, за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлову будівлю-склад, загальною площею 1154,80 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з державного реєстру від 25 листопада 2019 року за №190142574 ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі складу літ. «А» загальною площею 1154,80 кв. м., альтанка літ. «Б», навіс літ. «Г», ворота №1-2, огорожа № 3-4, фонтан І, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , яке зареєстровано в державному реєстрі 21 грудня 2017 року.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відмовляючи у позові суд першої інстанції застосував до даних правовідносин строк позовної давності, про що під час розгляду справи було заявлено стороною відповідача. Суд першої інстанції посилався на те, що строк позовної давності слід відраховувати від ухвалення рішення Садгірським районним судом м. Чернівці від 19 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.
Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену річ (в тому числі, на об'єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України).
Згідно із ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.
Положеннями ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.
Право власності у набувача відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації, а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін або рішенням суду.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18-ц.
Отже, на підставі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2016 року у ОСОБА_1 з'явилась можливість реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно.
21 грудня 2017 року на підставі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2016 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на нежитлову будівлю склад літ. «А» загальною площею 1154,80 кв. м., альтанка літ. «Б», навіс літ. «Г», ворота №1-2, огорожа № 3-4, фонтан І, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , а отже, саме з цього часу, він є власником цього майна та почався перебіг строку позовної давності.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право по рушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц).
Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Положеннями підпункту 5 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до положень статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону № 3038-VI визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь - не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
На виконання положень вищевказаного закону, 24 грудня 2015 року Чернівецькою міськрадою прийнято рішення № 54, яким затверджено Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Чернівців (далі - Порядок).
Цим Порядком регулюються організаційні відносини, пов'язані із залученням та розрахунком розміру пайової участі замовників будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівці, та укладання договорів про пайову участь. Також визначено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Чернівців, з урахуванням інших передбачених законом відрахувань, встановлених міською радою, становить 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та споруд.
Отже, Законом № 3038-VI та порядком встановлено, що саме на замовника покладено обов'язок укладення договору про пайову участь та сплати відповідних коштів.
Таким чином, обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування з заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту Законом покладено саме на замовника такого будівництва.
Тобто, замовник будівництва має звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування щодо укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію з тим, щоб уповноваженим органом було підготовлено необхідний розрахунок величини пайової участі та проект договору про пайову участь, який замовник після ознайомлення має підписати з дотриманням вимоги щодо строку - до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
З огляду на викладене, зобов'язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту на відповідача покладено актом цивільного законодавства, незалежно від наявності чи відсутності договору між сторонами у справі щодо пайової участі у розвитку інфраструктури чи його належного повідомлення.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що Садгірським районним судом м. Чернівці 19 жовтня 2016 року у справі №726/1639-ц визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю-склад, загальною площею 1154,80 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 .
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відповідачем 21 грудня 2017 року зареєстровано право власності на нежитлову будівлю складу літ. «А» загальною площею 1154,80 кв.м. альтанка літ. «Б», навіс літ. «В» та літ. «Г», ворота №1-2, огорожа №3-4, фонтан І що розташовані за адресою АДРЕСА_2 , на підставі вказаного рішення суду.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо порушення відповідачем, як забудовником, своїх обов'язків щодо укладення з міською радою договору про його пайову участь та сплати коштів для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернівці.
Однак, апеляційний суд не може погодитись з розрахунком розміру пайової участі замовника ОСОБА_1 у розвитку інфраструктури міста.
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Протиправною є поведінка (дія або бездіяльність) особи, що порушує правову норму, умови договору, угоди тощо та тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Порушення відповідачем зобов'язання, встановленого Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», щодо укладення договору та сплати пайової участі, вказує на протиправність поведінки ОСОБА_1 .
Відповідач не звертався з приводу укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Чернівці, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій, в результаті чого настали негативні наслідки: Чернівецька міська рада була позбавлена коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту у відповідному розмірі.
Розрахунок суми пайової участі врегульовані Порядком розрахунку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Чернівці.
Згідно п. 2.8 вказаного Порядку, розмір (величина) пайового внеску замовника у створенні і розвитку інфраструктури міста розраховується за такою формулою: В п.у. = В.буд.заг. х Р п.у. х К, де
В.буд.заг. - загальна вартість будівництва;
Р п.у. - встановлений розмір пайової участі;
К - коригуючий коефіцієнт (в разі його встановлення цим Положенням).
Пунктом 2.5.1. Положення встановлено, що якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на підставі незалежної оцінки вартості будівництва або виходячи з показників опосередкованої вартості спорудження об'єктів житла для Чернівецької області, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, станом на момент проведення розрахунку, але не пізніше дати здачі об'єкта будівництва в експлуатацію.
Отже, зазначений пункт Положення є першочерговим, у разі відсутності кошторисної вартості, визначає незалежну оцінку вартості будівництва.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2016 року встановлено, що відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 24 червня 2016 року, оціночна вартість нежитлової будівлі-складу, загальною площею 1154,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 62000 гривень.
Відповідно до п. 2.8 вказаного Порядку розмір величини пайової участі (внеску) становить: 62000 (вартість майна)*10 (встановлений розмір пайової участі)%=6200 (розмір пайового внеску)
Отже, з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради слід стягнути збитки у розмірі 6 200 гривень, завдані невиконанням зобов'язання щодо сплати пайової участі, що становить 10 % вартості будівництва, визначеної незалежною оцінкою об'єкта.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Щодо судових витрат
Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.
Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог.
Під час розгляду даної справи Чернівецькою міською радою було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 11874 гривні 24 копійки та 17811 гривень 35 копійок за подання до суду апеляційної скарги.
В результаті апеляційного перегляду позовні вимори задоволені частково на суму 6200 гривень, що становить 0,78% від суми заявлених позовних вимог (6200*100/791615,4).
З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягає судовий збір за подання до суду позовної заяви в розмірі 92 гривні 61 коп. (11874,24*078/100) та 138 гривень 93 копійки (17811,35*0,78/100) в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги..
Отже, слід стягнути ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради 92 гривні 62 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви, та 138 гривень 93 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити частково.
Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 06 жовтня 2020 року скасувати.
Позов Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради збитки в розмірі 6200 гривень.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради 92 гривні 62 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви, та 138 гривень 93копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного тексту судового рішення-11 грудня 2020 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
Н.Ю. Половінкіна