ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10.12.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/900/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД"
про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 48 950 грн 03 к.
без виклику представників сторін
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 48950 грн 03 к.
Ухвалою суду від 21.10.20 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк: у 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позов, 5 (п'ять) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для надання суду заперечення; п'ять днів з дня отримання ухвали на подання суду відповідної обґрунтованої заяви (клопотання) у разі наявності у відповідача заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строк на подачу заяв по суті справи протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі; роз"яснено сторонам, що в разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зазначена ухвала направлена відповідачу у відповідності до вимог ГПК України рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг сформовано на запит суду код 78191134014 від 07.12.20): вул.Промислова, будинок 29, квартира 20, м. Івано-Франківськ, та вручена відповідачу вручено 30.10.20, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення( вх. номер повідомлення 16941/20 від "03" листопада 2020 р.).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, відтак, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч.5 ст.252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі від 21.10.20 строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд констатує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Верховний Суд у справі № 916/3188/16 зазначив, що держава в особі судових органів має забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту. Заінтересовані особи, в свою чергу, повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.
Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Обставини справи, дослідження доказів.
Між ТОВ "Європа-Транс ЛТД" ( по справі - відповідач) та ПрАТ "УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (по справі - позивач) укладено договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлені полісом № АК/6053143 від 26.07.16 р. (забезпечений транспортний засіб MAN TGX 18.400 д.н. НОМЕР_1 , строк дії з 06.08.2016 р. до 05.08.2017 р.) та полісом №ЛК/6062461 від 26.07.16 р. ( забезпечений транспортний засіб CHEREAU CSD 35 FHB д.н. НОМЕР_2 , строк дії з 06.08.16 р. до 05.08.17 р.) (далі за текстом - забезпечені ТЗ).
13.07.2017 р. на а/д Харків - Сімферополь відбулося зіткнення забезпеченого ТЗ - MAN TGX 18.400 д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 з транспортним засобом Ford Kuga д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та транспортним засобом ВАЗ 21150-120-20 д.н. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби Ford Kuga д.н. НОМЕР_3 та ВАЗ 21150-120-20 д.н. НОМЕР_4 були пошкоджені. Зіткнення відбулося в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.08.17 р. у справі № 341/1184/17, яка набрала законної сили 04.09.17.
На підставі Заяви на виплату від 09.10.17 р. власника пошкодженого автомобіля Ford Kuga ОСОБА_2 , в якій було погоджено розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, та згідно Ремонтної калькуляції № 17-121751 від 06.10.17 р., Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за пошкодження автомобіля Ford Kuga д.н. НОМЕР_3 в розмірі 45000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЗР062547 від 18.10.2017 року.
Крім того, на підставі Заяви на виплату від 09.10.17 р. власника пошкодженого автомобіля ВАЗ 21150-120-20 ОСОБА_3 , в якій було погоджено розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, згідно Ремонтної калькуляції № 17-121688 від 06.10.17 р. та розрахунку коефіцієнта фізичного зносу від 06.10.17 р., Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за пошкодження автомобіля ВАЗ 21150-120-20 д.н. НОМЕР_4 в розмірі 3950,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЗР061921 від 13.10.2017 року.
Загальний розмір виплаченого Позивачем страхового відшкодування по даному страховому випадку становить 48950,03 грн.
На момент ДТП водій ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні ДТП, виконував трудові (службові) обов"язки, працюючи водієм у Відповідача (ТОВ «Європа-Транс ЛТД»), що підтверджується наказом про прийняття на роботу від 23.06.17 р.
25.01.2018 р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія щодо добровільної сплати коштів в порядку регресу, відповіді на яку матеріали справи не містять.
Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Предметом спору у даній справі є стягнення страхового відшкодування, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Законів України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та "Про страхування".
Згідно ст.6 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Відповідно до ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
За змістом п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик мас право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Згідно пп.г ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Відповідно до п.1ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до виннної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до Постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22.08.17 р. у справі № 341/1184/17, що набрала законної сили, технічний стан забезпеченого транспортного засобу не відповідав вимогам Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП та пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до ст.75 ГПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з висновками Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Відповідно до ч.2 cт. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п. 69 Висновків про правильне застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц за умов, передбачених у статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого страхового відшкодування.
Судом встановлено, що страхувальником та власником забезпечених транспортних засобів є Відповідач.
Також судом встановлено, що на момент ДТП водій ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні ДТП, виконував трудові (службові) обов"язки, працюючи водієм у відповідача (ТОВ "Європа-Транс ЛТД"), що підтверджується наказом про прийняття на роботу від 23.06.17 р.
Відповідно до cт.1172 ЦK України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №426/16825/16-зазначено, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Наведене дає підстави для висновку суду про те, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, яким у даній справі є відповідач.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13).
Крім того, відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов"язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Такими законами, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов"язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобовязанні.
Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов"язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов"язок з відшкодування шкоди не виконала.
Водночас, аналіз положень ст.ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана потерпілому неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала та правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках.
Згідно з ч. ч. 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Наведене дає підстави для висновку суду про те, що за змістом ст.1187 Цивільного кодексу України суб'єктом відповідальності за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки є особа, яка фактично володіє об'єктом підвищеної небезпеки, на відповідній правовій підставі.
При цьому, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою, тобто у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (ч. 1 ст.1188 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття, зокрема, перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
Тобто, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом під час виконання нею своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.
Таким чином, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами, по-перше, в трудових відносинах, а, по-друге, шкода, заподіяна нею у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Судом встановлено, що на момент ДТП транспортний засіб належав відповідачу, а особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходилася по-перше, в трудових відносинах з відповідачем, а, по-друге, шкода заподіяна нею у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Наведене дає підстави для висновку суду про те, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, яким у даній справі є відповідач.
Висновок суду.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що позовні вимоги документально підтверджені та обгрунтовані, відтак підлягають до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з приписами ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 2102,00грн.
За змістом ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 55, 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.73-79, 86, 129, 233, 236,237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 48950 грн 03 к.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД» (код ЄДРПОУ 32605152) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 24175269, банк: Столична філія ПАТ КБ«ПРИВАТБАНК»,IBAN № НОМЕР_5 ) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 48950,03 (сорок вісім тисяч дев"ятсот п"ятдесят гривень три копійки) та 2102,00(дві тисячі сто дві гривні) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10.12.2020
Суддя Матуляк П. Я.