Ухвала від 30.11.2020 по справі Б-11/45-3/270-21/145

Справа № Б-11/45-3/270-21/145

УХВАЛА

30.11.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Назарчук І. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог у справі про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості,

за участі:

заявника: ОСОБА_1 ,

від боржника: представник в судове засідання не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

на розгляді Господарського суду Івано-Франківської області є справа про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості. Справа перебуває в процедурі ліквідації банкрута, ліквідатор - арбітражний керуючий Седлецький О. В.

23.06.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Грошові вимоги ґрунтуються на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 26.03.2018 у справі № 344/9652/17, відповідно до якого з Івано-Франківського ОДОСП на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 по 23.03.2018 у розмірі виходячи з посадового окладу посади інженера стандартизації з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

24.06.2020 суд призначив до розгляду на 14.07.2020 подану заяву та, з метою визначення розміру грошових вимог, зобов'язав ліквідатора Седлецького О. С. надати суду в строк до 10.07.2020 такі документи: довідку про розмір доходу ОСОБА_1 за останні шість місяців роботи на підприємстві; копію наказу про звільнення ОСОБА_1 ; розмір посадового окладу посади інженера стандартизації; розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 29.06.2017 по 23.03.2018; інформацію щодо результатів розгляду поданих грошових вимог.

Оскільки ліквідатор вимоги ухвали суду не виконав, суд 14.07.2020 постановив ухвалу, відповідно до якої розгляд заяви відклав на 10.09.2020 та повторно зобов'язав ліквідатора надати суду витребувані документи. У зв'язку із невиконанням ліквідатором вимог суду та неподанням необхідних документів для розгляду заяви по суті, суд відклав її розгляд на 30.09.2020 та повторно зобов'язав ліквідатора надати суду означені документи.

29.09.2020 через канцелярію суду ліквідатор подав пояснення щодо грошових вимог заявниці. У поясненнях вказав на те, що всі документи з кадрових питань банкрута було передано до Державного архіву Івано-Франківської області. Відтак з метою надання суду документів які витребовуються, ліквідатор звернувся із заявою про їх отримання до Державного архіву Івано-Франківської області та станом на 29.09.2020 відповіді не отримав.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Михайлишина В. В., 30.09.2020 судове засідання не відбулося.

01.10.2020 суд призначив розгляд заяви ОСОБА_1 на 20.10.2020 та повторно зобов'язав ліквідатора надати означені вище документи.

20.10.2020 ліквідатор у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав пояснення, у яких вказав на те, що станом на 19.10.2020 відповіді від Державного архіву Івано-Франківської області не отримано.

За наслідком судового засідання 20.10.2020 суд відклав розгляд заяви на 12.11.2020 та в черговий раз зобов'язав ліквідатора надати необхідні документи для розгляду заяви ОСОБА_1

12.11.2020 ліквідатор у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав пояснення у яких повідомив, що станом на 11.11.2020 відповіді з Державного архіву Івано-Франківської області не отримано.

За наслідком судового засідання 12.11.2020 суд застосував до ліквідатора Седлецького О. В. захід процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 6 306, 00 гривень за неподання доказів, витребуваних судом ухвалами від 24.06.2020, від 14.07.2020, від 10.09.2020, від 01.10.2020, від 29.10.2020 (з мотивів наведених у відповідній ухвалі); розгляд заяви ОСОБА_1 відклав на 30.11.2020, повторно зобов'язав ліквідатора надати необхідні суду документи та попередив про відповідальність передбачену частиною 2 статті 135 Господарського процесуального кодексу України; явку ліквідатора визнав обов'язковою.

30.11.2020 ліквідатор в судове засідання не з'явився. Ухвала від 12.11.2020 направлялася рекомендованою кореспонденцією на адресу, яка була повідомлена ліквідатором суду - буд. 34, м. Київ, 01001, а/с. Станом на день розгляду заяви поштове повідомлення про вручення ухвали від 12.11.2020 до суду не повернулося. Згідно інформації, яка міститься на сайті Укрпошти (трек номер 7650101178684) - "відправлення не вручене під час доставки: інші причини".

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно із положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, положень Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт не вручено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Відтак факт неотримання ухвали, яку суд з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав ліквідатору за належною адресою, свідчить про його суб'єктивну поведінку щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2020 у справі № Б-11/45-3/270-21/145 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.11.2020.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд враховує наявність у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 та від 12.02.2019 у справі № 906/142/18 правової позиції про те, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи. Проте, така правова позиція не може бути застосована при розгляді цієї справи, оскільки у вказаних справах мали місце інші фактичні обставини, відмінні від обставин у цій справі. У справах № № 752/11896/17, 906/142/18 були відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток, тобто відповідач не був повідомлений про існування судового провадження щодо нього, про час та місце розгляду справи.

На відміну від обставин справ № № 752/11896/17, 906/142/18, у цій справі ліквідатор безумовно обізнаний про існування судового провадження, а у засідання на 12.11.2020, за наслідком якого постановлялась ухвала, ним подавались письмові пояснення.

Повідомивши суду як засіб зв'язку поштову адресу, ліквідатор, не з'явившись у судове засідання 12.11.2020, мав вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження, стан надходження поштових відправлень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ліквідатор належним чином повідомлений про дату розгляду заяви ОСОБА_1 та про його обов'язок щодо виконання вимог ухвали суду від 12.11.2020. Однак, 30.11.2020 у встановлений час у судове засідання не з'явився, документи, витребувані судом, повторно не надав, причини неподання не повідомив.

Неподання ліквідатором відомостей щодо результатів розгляду грошових вимог ОСОБА_1 та необхідних для її розгляду документів, не дає можливості суду своєчасно, у визначені Кодексом України з процедур банкрутства строки, розглянути грошові вимоги кредитора, що призводить до порушення строків проведення процедури банкрутства та прав учасників провадження на розгляд справи у розумні строки.

В свою чергу, невиконання ліквідатором ухвал суду від 24.06.2020, від 14.07.2020, від 10.09.2020, від 01.10.2020, від 29.10.2020, від 12.11.2020 (які відповідно до приписів статей 232, 235 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до виконання судовим рішенням, що набрало законної сили), є порушенням приписів частин 1, 2 статті 1291 Конституції України, частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим посадову особу відповідача може бути притягнуто до відповідальності, в тому числі кримінальної (ст. 382 Кримінального кодексу України).

Відповідно до частин 8 та 9 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно із статтею 131 Господарського процесуального кодексу України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку, зокрема, неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

Відповідно до частини 2 означеної статті, у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п'яти до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102, 00 гривень.

Приймаючи до уваги наведені приписи процесуального законодавства, а також враховуючи повторне неподання ліквідатором витребуваних судом документів та не повідомлення причин такого неподання, з метою спонукання до добросовісного виконання процесуальних обов'язків, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до нього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 10 510, 00 гривень, що складає п'ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на підставі частини 2 статті 135 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу ліквідатора, що за приписами частини 2 статті 132 Господарського процесуального кодексу України, застосування заходів процесуального примусу не звільняє його від обов'язку надати до суду витребувані документи.

При цьому суд повідомляє, що згідно із частиною 6 статті 135 Господарського процесуального кодексу України, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.

Керуючись статтями 2, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 135, 202, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Застосувати до арбітражного керуючого (ліквідатора) Седлецького О. В. (свідоцтво арбітражного керуючого від 03.07.2013 № 764) захід процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 10 510, 00 гривень за неподання доказів, витребуваних судом ухвалами від 24.06.2020, від 14.07.2020, від 10.09.2020, від 01.10.2020, від 29.10.2020, від 12.11.2020 у справі № Б-11/45-3/270-21/145.

Стягнути з арбітражного керуючого (ліквідатора) Седлецького Олександра Валентиновича (вул. Пост-Волинська, 3, м. Київ, 03061; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; свідоцтво арбітражного керуючого від 03.07.2013 № 764) в дохід державного бюджету України - 10 510, 00 гривень (десять тисяч п'ятсот десять гривень) штрафу (отримувач коштів УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA118999980313090106000026007, Код класифікації доходів бюджету 21081100).

Стягувачем за ухвалою є:

Державна судова адміністрація України

(вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код: 26255795)

Боржником за ухвалою є:

арбітражний керуючий (ліквідатор) Седлецький Олександр Валентинович

( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки

платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідно до частини 2 статті 135 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.

Строк пред'явлення ухвали до виконання з 01.12.2020 по 01.03.2021.

2. Відкласти розгляд заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог на 22.12.2020 о 11:00 год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області у м. Івано-Франківську по вул. Грушевського, 32, зал судових засідань № 8.

3. Повторно зобов'язати ліквідатора Седлецького О. С. у десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали надати суду:

- довідку про розмір доходу ОСОБА_1 за останні шість місяців роботи на підприємстві;

- копію наказу про звільнення ОСОБА_1 ;

- розмір посадового окладу посади інженера стандартизації;

- розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 29.06.2017 по 23.03.2018;

- інформацію щодо результатів розгляду поданих грошових вимог;

- копію актів про передачу документів з кадрових питань Івано-Франківського ОДОСП до Державного архіву Івано-Франківської області;

- докази звернення ліквідатора Седлецького О. С. до Державного архіву Івано-Франківської області з метою отримання вище означених документів.

4. Відповідно до частини 2 статті 135 Господарського процесуального кодексу України, у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п'яти до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

5. Явку ліквідатора Седлецького О. В. визнати обов'язковою.

6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://if.arbitr.gov.ua/sud5010/.

7. Ухвала набирає законної сили 30.11.2020 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

8. Повний текст ухвали складено 07.12.2020.

Суддя В. В. Михайлишин