10.12.2020 Справа № 904/3061/20
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Антонік С.Г., Іванов О.Г.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2020 у справі №904/3061/20
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Львів
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград Дніпропетровська область
про стягнення штрафу в розмірі 71455,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу в сумі 71455,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням складання відповідачем перевізних документів, а саме зазначення неправильної маси вантажу, за що передбачена відповідальність у вигляді сплати штрафу відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2020 у справі №904/3061/20 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу в розмірі 71455,00 грн. задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за неправильно зазначену масу вантажу в сумі 71455,00 грн. та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Означене рішення вмотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, суд також дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для зменшення розміру штрафу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2020 у справі №904/3061/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Львівська залізниця", м.Львів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Відповідач вважає, що суд першої інстанції не врахував, що в порушення вимог п. 10 Правил складання актів, комерційний акт №350002/154/15 від 12.12.2019 не містить підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).
Судом помилково встановлено, що агент комерційний ОСОБА_1 і приймальник поїздів ОСОБА_2 мають право приймати участь у перевірці маси вантажу та підписувати комерційний акт. Таким чином, на думку відповідача, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що даний комерційний акт є доказом, який засвідчує обставини неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній та може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача у вигляді нарахованого позивачем штрафу.
Також відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, яке полягає у незастосуванні норм частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення , а також приписів частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, за якими судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому апелянт зазначає, що позивач не надав доказів настання наслідків та спричинення будь-яких збитків внаслідок розбіжностей у накладній та комерційному акті щодо маси вантажу.
Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу
Позивач (АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця) у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апеляційної скарги.
Позивач посилається на витяг із штатного розпису станції Здолбунів, в підтвердження обставин того, що в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).
За поясненнями позивача комерційний акт №350002/154 підписано начальником станції ОСОБА_3 , агентом комерційним ОСОБА_1 і приймальником поїздів ОСОБА_2 Агент комерційний ОСОБА_1 є працівником станції, який особисто здійснював перевірку та діяв відповідно до ч. 22 п. 2.1.2. Розділу своєї посадової інструкції, а саме виконує завдання та обов'язки згідно п. 2 Інструкції прийомоздавача вантажу, яка затверджена наказом Укрзалізниці №157-Ц від 02.04.2002 та п. 4 Інструкції в частині підписання комерційних актів, як завідувач вантажного двору.
Приймальник поїздів ОСОБА_2 є також працівником станції, який особисто здійснював перевірку та діяв відповідно до п. 2.11. 2 Розділу Робочої інструкції, оскільки виконує обов'язки прийомоздавальника вантажу та багажу, приймає участь в комерційній перевірці та контрольному зважуванні вагонів з комерційними несправностями, з ознаками незбереження перевозимих вантажів, підписує акти загальної форми та комерційні акти.
Стосовно того, що судом не застосовано положень частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статті 233 Господарського кодексу України зазначає, що зменшення розміру санкцій за вказаними нормами є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізоване при наявності сукупності передбачених в контексті вказаних норм обставин. До заяви про зменшення розміру штрафу відповідачем не було додано жодного доказу в підтвердження наявності виняткових обставин, які є достатніми для зменшення розміру штрафу у розумінні статті 233 Господарського кодексу України.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2020 у справі №904/3061/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини
19.11.2019 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Добротвір Львівської залізниці відправником - Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" згідно групової відправки було відправлено вантаж - вугілля кам'яне марки г-газовий, одержувачем якого є ДТЕК Добротвірська ТЕС.
Доказом відправки вантажу є залізнична накладна № 45454606.
Відповідно до граф 24, 26 накладної №45454606, маса вантажу 70000 кг визначено відправником на "вагонних вагах статистичних, заводський номер 0121 відправника на статодинамічних вагах".
На станції Здолбунів Львівської залізниці у зв'язку з підозрою на завантаження вагону понад його вантажопідйомність по прибуттю потягу і одночасному зважуванні на електронно-тензометричний вазі виявлено: згідно протоколу зважування брутто 97900 кг., згідно документа: тара 23500 кг, вага вантажу та вантажопідйомність вагону 70000 кг, що більше проти документа та вантажопідйомність на 4400 кг. Вагон відчеплено на статичну вагу на контрольне переважування, здано охороні.
Дані обставини стали підставою для оформлення їх в акті загальної форми (форма ГУ-23) №1549 від 12.12.2019 .
В цей же день було складено акт загальної форми (форма ГУ-23) №8118, яким зафіксовано, що при комісійному переважуванні вагона на 150тн трьохплатформеній тензометричній електронній вазі виявлено: брутто 94850 кг, тара з документу 23500 кг, нетто 71350 кг, з документу вага 70000 кг. Тобто, вагон завантажений понад вантажопідйомність на 1350 кг, що є порушенням п.4.1 глави 1 додатку 3 до СМГС та загрожує безпеці руху згідно ПТЕ розділ 15 п.15.27. Вагон затримано надано оперативне повідомлення.
На підставі вказаних актів загальної форми 12.12.2019 на станції Здолбунів Львівської залізниці складено комерційний акт №350002/154/15, в якому зазначено, що при комісійному зважуванні вагону №63889521 в дійсності виявилося: вантаж вугілля кам'яне марки г-газовий брутто - 94800кг., тара - 23500 кг. З документу, нетто - 71350 кг., тобто лишок вантажу проти документу становить 1350 кг. Вантажопідйомність вагона 70 тн, тобто вагон завантажений понад вантажопідйомності на 1350 кг. При повторному переважуванні даного вагона перевантаження більше документа та вантажопідйомності на 1350 кг підтвердилось, що є порушенням пункт 4.1. Глави 1 додатку 3 до СМГС та загрожує безпеці руху поїздів згідно ПТЕ розділ 15 п.15.27.
Згідно акту загальної форми №603 від 16.12.2019, складеного на станції Здолбунів Львівської залізниці для усунення перевантаження вантажу вугілля кам'яне марки г-газовий, вантаж із вагона №63889521 в кількості -2050 кг відвантажено у вагон №44737732. Після відвантаження лишку вантажу проведено переважування вагона №44737732 на 150 тн.електронній трьохплатформенній тензометричній вазі клеймо 2019 де виявлено: брутто: 22800, тара: 20750 перевірена, нетто 2050 кг. На вагон №44737732 оформлено досильний перевізний документ Здолбунів Льв.-Добротвір Льв.№37246949.
26.02.2020, що підтверджується поштовим фіскальним чеком на адресу ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" Залізницею було направлено претензію (вих №ДН-3-06/34 від 18.02.2020) з пропозицією у зв'язку з встановленими вище обставинами сплатити штраф у сумі 71455,00 грн.
Оскільки штраф підприємством сплачений не був, посилаючись на статті 118, 122 Статуту залізниць України залізниця звернулась з позовом про стягнення штрафу до господарського суду.
За приписами частин 1-3 статті 11 Цивільного кодексу України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:1) договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізничним транспортом і тому, окрім Господарського і Цивільного кодексів України регулюються Законом України "Про залізничний транспорт" (із змінами), Статутом залізниць України (далі - Статут), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (із змінами).
Згідно з частинами 1-3 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. (частини перша, друга статті 307 Господарського кодексу України)
Аналогічні положення містяться у частинах 1-3 статті 909 Цивільного кодексу України.
Частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Частинами 1- 3 статті 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
В силу статті 37 Статуту залізниць України вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року №644 передбачено, що у графі накладної 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Враховуючи те, що відомості про масу вантажу у залізничну накладну №45454606 внесено ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", то у залізниці відсутній обов'язок перевірки відповідності вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення.
В частині четвертій статті 52 Статуту залізниць України зазначено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку граничного розходження визначення маси нетто.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 122 вказаного Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За приписами статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (пункт а)
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Відповідач вважає, що складений комерційний акт, в порушення пункту 10 Правил складання актів, не містить підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), а агент комерційний ОСОБА_1 і приймальник поїздів ОСОБА_2 не мали права на підписання акту.
Згідно пункту 10 вказаних Правил комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Посадові обов'язки агенту комерційного ОСОБА_1 визначені в посадовій інструкції агенту комерційного станції Здолбунів, затвердженій В.о. начальника виробничого структурного підрозділу Рівненської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_4 20.03.2017.
Пунктами 1.2., 1.6. вказаної інструкції встановлено, що агент комерційний безпосередньо підпорядковується начальнику станції і відноситься до категорії "фахівці".
З пункту 2.1. інструкції вбачається, що агент комерційний виконує, зокрема, наступні операції:
- проводить приймання вантажів до перевезення;
- виконує завдання та обов'язки згідно п.2 Інструкції прийомоздавача вантажу, яка затверджена наказом Укрзалізниці №157-Ц від 02.04.2002 та п. 4 зазначеної інструкції в частині підписання комерційних актів, як завідувач вантажного двору.
Щодо приймальника поїздів ОСОБА_2 , то він діє відповідно до робочої інструкції приймальника поїздів ПКО Шепетівського парку станції Здолбунів, затвердженої В.о. заступника начальника Виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" О.В.Тарасюк 01.09.2018. Таким чином, приймальник поїздів ОСОБА_2 є працівником станції, який особисто здійснював перевірку.
За приписами частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Позивачем також надано витяг штатного розпису Виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" на 01.08.2019 станції Здолбунів, з якого вбачається відсутність посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).
Отже всі три особи є належними підписантами комерційного акту №350002/154/15 від 12.12.2019.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про підтвердження факту неправильного зазначення маси вантажу у вагоні №63889521 належними і допустимими доказами, а саме комерційним актом №350002/154/15 від 12.12.2019.
Щодо посилання відповідача на наявність підстав для задоволення його заяви про зменшення суми штрафу і незастосування судом частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України і статті 233 Господарського кодексу України.
Звертаючись із заявою про зменшення розміру штрафу відповідач зазначив, що сума штрафу заявлена позивачем до стягнення є завищеною і необґрунтованою. На думку відповідача штраф є додатковим засобом отримання прибутку для позивача, оскільки відповідачем за перевезення вантажу було сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення вантажу. Позивач не зазнав будь-яких збитків внаслідок неправильного зазначення маси вантажу у залізничній накладній.
Розглядаючи питання правомірності висновку суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів виходить з наступного.
Виконання цивільних обов'язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства (частина третя статті 14 Цивільного кодексу України).
За змістом частини другої статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема як штрафні санкції.
Згідно статті 233 Господарського кодексу України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Предметом спору є не стягнення збитків, а стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, отже необхідність з'ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня.
До того ж, у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Тобто, не зазначення в судовому рішенні, які збитки поніс позивач, не може бути підставою для його скасування.
Судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу на те, що перевантаження вагону створює потенційну загрозу безпеці руху залізниці.
Відповідно до пункту 15.27 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року №411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за №50/1854 забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.
Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з перевантаженням означеного вагону позивач здійснив додаткові операції на станції Здолбунів по перевантаженню надлишків вантажу з вагону №63889521 у інший вагон №44737732, який був надісланий за накладною №37246949 від 16.12.2019.
Зважаючи на вищевикладене доводи відповідача про недотримання судом першої інстанції норм статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, якими передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій є необґрунтованими і непідтвердженими жодними належними доказами.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частин 1-5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3153,00 грн. на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2020 у справі №904/3061/20 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 10.12.2020.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя С.Г. Антонік
Суддя О.Г. Іванов