ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
07 грудня 2020 року 10:11 № 640/12076/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.
Київ, вул. Дегтярівська, 11-г)
до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
(03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32)
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від
28 квітня 2020 року №60793551,-
за участю сторін:
представника позивача - Демченка С.В.,
представника відповідача - не прибув,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 28 квітня 2020 року №60793551, прийняту Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішення суду в межах виконавчого провадження №60793551 не виконано у зв'язку з тим, що Офіс позбавлений технічної можливості виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року у справі №826/3513/17, оскільки ДФС України є власником інформаційно-телекомунікаційної системи та адміністратором програмного забезпечення щодо функціонування системи та ведення інтегрованих карток платників податків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Представник відповідача вимоги ухвали від 10 вересня 2020 року про надання копій матеріалів виконавчого провадження не виконав, копію ухвали отримав 15 вересня 2020 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Представник відповідача також не надав до суду відзиву на адміністративний позов.
У призначене судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у передбачений статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України спосіб.
Відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
У відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебуває виконавче провадження №60793551 з примусового виконання виконавчого листа №826/3513/17, виданого 29 серпня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва щодо зобов'язання Офісу великих платників податків ДФС внести зміни до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФОРЕСТ» з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої у період з 12 грудня 2016 року по 19 грудня 2016 року пені за платежем податок на додану вартість у розмірі 125 559,39 грн.
09 листопада 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа та боржнику, тобто Офісу великих платників податків ДФС, надано 10 робочих днів на виконання рішення суду.
У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду державним виконавцем 03 лютого 2020 року винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5 100,00 грн. та повторно надано боржнику десятиденний строк на виконання рішення суду.
Зважаючи на те, що станом на 28 квітня 2020 року інформацію про виконання рішення суду в повному обсязі боржником не надано, державним виконавцем 28 квітня 2020 року прийнято постанову про накладення штрафу на Офіс великих платників податків ДФС у розмірі 10 200,00 грн.
Незгода позивача із вказаною постановою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Вимогами статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 75 вказаного Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії виконавець наступного робочого дня після закінчення строку для добровільного виконання рішення перевіряє його виконання та у випадку якщо рішення за яким було відкрито виконавче провадження не було виконано виносить постанову про накладення на боржника - юридичну особу штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що підставою для прийняття рішення про накладення штрафу за невиконання судового рішення є невиконання такого рішення виключно за відсутності поважних причин такого невиконання.
Поважними в розумінні наведених норм Закону можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №821/1568/16.
Отже, державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №127/3770/17.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що у виконавчому документі від 29 серпня 2019 року, виданому Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №826/3513/17 на позивача як боржника покладено обов'язок внести зміни до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФОРЕСТ» з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої у період з 12 грудня 2016 року по 19 грудня 2016 року пені за платежем податок на додану вартість у розмірі 125 559,39 грн.
Виходячи з фактичних обставин справи, зокрема, надаючи оцінку поважності причин невиконання Офісом великих платників податків ДФС рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року по справі №826/3513/17, суд враховує, що з метою виконання даного судового рішення позивач листами від 20 червня 2019 року №3952/8/28-10-44-02-05, від 19 липня 2019 року №4659/8/28-10-44-02-05 та від 16 грудня 2019 року №2145/8/28-10-44-02 звертався до Державної фіскальної служби України (зокрема, Департаментів моніторингу доході та обліково-звітних систем; Департаменту податків і зборів юридичних осіб) щодо розробки механізму або внесення змін до картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФОРЕСТ» з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої у період з 12 грудня 2016 року по 19 грудня 2016 року пені за платежем податок на додану вартість у розмірі 125 559,39 грн.
При цьому, вказані листи містять посилання на те, що у Офісу великих платників ДФС відсутня технічна можливість внести такі зміни до картки особового рахунку платника податку.
Матеріали справи доказів надання ДФС України відповідей на вказані листи позивача не містять.
Водночас, позивачем до матеріалів справи не надано ні доказів надіслання, ні доказів отримання Державною фіскальною службою України листів від 20 червня 2019 року №3952/8/28-10-44-02-05, від 19 липня 2019 року №4659/8/28-10-44-02-05 та від 16 грудня 2019 року №2145/8/28-10-44-02.
Також позивачем не надано доказів повідомлення державного виконавця про вжиття ним як боржником заходів щодо виконання рішення суду, в т.ч. і про надіслання до ДФС України вищевказаних листів.
Крім того, вимогами статті 31, 33 Закону №1404-VIII передбачено право звернення сторони виконавчого провадження із заявою про роз'яснення відповідного судового рішення та/або із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, однак докази такого звернення до суду матеріали справи також не містять.
Так, частиною 3 статті 33 Закону №1404-VIII визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Вказані положення Закону №1404-VIII кореспондують з вимогами статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту частини 3 якої підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
В той же час, матеріали справи не містять доказів реалізації позивачем як учасником справи №826/3513/17 та боржником виконавчого провадження №60793551 законодавчо наданого права на звернення до суду із відповідною заявою щодо встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Вжиті заходи у вигляді надсилання листів від 20 червня 2019 року №3952/8/28-10-44-02-05, від 19 липня 2019 року №4659/8/28-10-44-02-05 та від 16 грудня 2019 року №2145/8/28-10-44-02 до Державної фіскальної служби України, доказів надсилання яких матеріали справи не містять, не призвели до фактичного виконання рішення суду у справі №826/3513/17 та, на думку суду, не є вичерпними та достатніми заходами, які вчинені позивачем як боржником з метою такого виконання.
При цьому, суд зазначає, що застосування такого заходу реагування як накладання штрафу на боржника є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
З урахуванням того, що позивачем не надано доказів наявності поважних причин щодо невиконання у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, зважаючи, що факт невиконання судового рішення у справі №826/3513/17 не заперечується позивачем, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених вимог та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, судові витрати відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню на користь позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).
Суддя А.Б. Федорчук