ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 грудня 2020 року м. Київ № 640/24402/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу адміністративну справу
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071,
м. Київ, вул. Ярославська, 40)
до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
(03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32)
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від
29 вересня 2020 року у ВП №62702440,-
за участю сторін:
представника позивача - не прибув,
представника відповідача - не прибув,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 29 вересня 2020 року у ВП №62702440.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, однак зробив цього. При цьому, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин.
Водночас, виплати пенсій можуть бути здійснені Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. На думку представника позивача, Головним управлінням виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/21113/19 у зазначений спосіб не з його вини, а за відсутності бюджетного асигнування, алгоритм якого врегульовано державною у Порядку №649.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Представник відповідача не надав копії матеріалів виконавчого провадження та відзиву щодо суті заявлених позовних вимог.
У призначене судове засідання представники учасників справи не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у передбачений статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України спосіб.
Відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З наявних матеріалів справи вбачається, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа №640/21113/19, виданого 04 червня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Пунктом 2 вказаної постанови Головному управлінню Пенсійного фонду України в Київській області як боржнику повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 12 серпня 2020 року №1000-0802-5/65917 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження повідомило, що на виконання рішення суду по справі №640/21113/19 Головне управління здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, визначеному судовим рішенням, за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2020 року, розмір якої після проведеного перерахунку становить 11 592,00 грн.
На думку боржника, оскільки рішення Окружного адміністративного суду по справі №640/21113/19 містить зобов'язальний характер в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 80 % від сум грошового забезпечення, то Головним управлінням повністю виконане зазначене рішення.
Додатково представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомив державному виконавцю, що постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджету Пенсійного фонду України на цю мету. Таким чином, сума доплати за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2020 року в розмірі 30 429,00 грн. буде виплачена після прийняття відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України, оскільки рішення взято на облік в окремому реєстрі відповідно до постанови №649.
У межах виконавчого провадження №62702440 державним виконавцем 29 вересня 2020 року винесено постанову, якою на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області за повторне невиконання рішення без поважних причин накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн.
Незгода позивача із вказаною постановою від 29 вересня 2020 року зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Вимогами статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 75 вказаного Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії виконавець наступного робочого дня після закінчення строку для добровільного виконання рішення перевіряє його виконання та у випадку якщо рішення за яким було відкрито виконавче провадження не було виконано виносить постанову про накладення на боржника - юридичну особу штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наявних матеріалів виконавчого провадження вбачається, що резолютивною частиною рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року у справі №640/21113/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) (адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071) здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Зі змісту листа Головного управлінні Пенсійного фонду України у Київській області від 12 серпня 2020 року №1000-0802-5/65917, як і змісту обґрунтування адміністративного позову судом вбачається, що рішення у справі №640/21113/19 позивачем не виконано в частині здійснення виплати гр. ОСОБА_1 суми доплати за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2020 року у розмірі 30 429,00 грн. через відсутність відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України, оскільки рішення взято на облік в окремому реєстрі відповідно до постанови №649.
З аналізу норм слідує, що Законом №1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин.
При цьому, поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.
В силу статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду в справі №640/21113/19 позивачем проведено перерахунок розміру пенсії гр. ОСОБА_1 , сума доплати по перерахунку за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2020 року, виплата якої наразі дійсно не відбулась, оскільки така заборгованість включена до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Тобто наразі відсутні підстави стверджувати, що рішення суду не виконане взагалі. Фактично залишилась невиконаною лише частина цього рішення (щодо виплати заборгованості ), стосовно якої існував окремий порядок його виконання.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що виконання рішення суду у справі №640/21113/19 в порядку черговості згідно Порядку № 649 є поважною причиною не своєчасної виплати платежу на користь стягувача, оскільки грошові кошти на виплату гр. ОСОБА_1 перерахованої пенсії до цього часу не надійшли та не знаходяться на рахунках Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Фактичне у повному обсязі виконання судового рішення в даному випадку можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок коштів Державного бюджету.
Отже, суд погоджується з доводами позивача про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Окрім того, така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30.06.2015 року в справі № 21-1044а15, від 20.10.2015 року у справі № 21-2630а15, від 02.02.2016 року у справі № 21-5118а15, від 22.11.2016 року у справі № 21-1907а16, постановах Верховного Суду від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 21.02.2018 року у справі № 814/2655/14.
У свою чергу, Порядок № 649 був прийнятий саме з метою врегулювання існуючої проблеми невиконання судових рішень органами Пенсійного фонду з підстав відсутності відповідного фінансового забезпечення.
Суд також враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року справі №640/5248/19 залишено без задоволення апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Так, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі № 640/5248/19 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року змінено, зокрема пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, до 22 липня 2020 року Порядок № 649 був чинний і боржник зобов'язаний був ним керуватись. У той же час, після 22.07.2020 року відшкодування невиплаченої суми заборгованості може бути здійснено лише за наявності для цього відповідних фінансових ресурсів, а тому визнання судовим рішенням нечинними пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» не може вважатися обставиною, що свідчить про невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам у сукупності з наведеними законодавчими нормами, суд доходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної позивачем постанови про накладення штрафу, оскільки невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на рахунках боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. При цьому накладення штрафу на боржника та його стягнення у дохід держави в такому випадку жодним чином не захищає право особи (стягувача) на отримання тих же бюджетних коштів з Державного бюджету України.
За таких обставин суд вважає, що постанова відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 29 вересня 2020 року у ВП №62702440 в розмірі 10 200 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем не понесено судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим відсутні підстави для вирішення даного питання.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 29 вересня 2020 року у ВП №62702440.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).
Суддя А.Б. Федорчук