ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 грудня 2020 року м. Київ № 640/8351/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доЗаступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 , в якому просить суд:
- визнати дії заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича щодо відмови у розгляді по суті скарги ОСОБА_1 від 26.12.2019 №26/12-02 - протиправними;
- зобов'язати заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 здійснити повний і всебічний розгляд скарги ОСОБА_1 від 26.12.2019 №26/12-02.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив про те, що дії заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича щодо відмови у розгляді по суті скарги громадянина ОСОБА_1 від 26.12.2019 №26/12-2, поданої у порядку Закону України "Про звернення громадян" є протиправними, оскільки відмовляючи у розгляді скарги по суті відповідач помилково дійшов висновку щодо порушення посадовими особами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прав адвоката Калька Д.О. як представника ОСОБА_1 шляхом перешкоджання адвокатській діяльності, оскільки предметом оскарження у поданій позивачем скарзі був факт порушення директором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Оленичем П.С. права позивача ОСОБА_1 на особистий прийом, а не факт перешкоджання адвокатській діяльностій його представника адвоката Калька Д.О.
На думку представника позивача, заступник голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непоп В.І. своїм листом-відповіддю від 15.01.2020 №004-144 протиправно відмовив у розгляді по суті скарги ОСОБА_1 від 26.12.2019 №26/12-2, що призвело до порушення права останнього на всебічний і повний розгляд звернення.
Крім того, представник позивача наголосив на тому, що доводи відповідача, викладені у листі від 15.01.2020 №004-144 про те, що до скарги позивача не було додано нотаріально посвідченої у встановленому порядку довіреності (її копії), що уповноважує ОСОБА_3 представляти або захищати інтереси ОСОБА_1 , є помилковими з огляду на те, що скарга була підписана та направлена самим позивачем, а оскільки вона не була розглянута у присутності позивача (його представника) витребування довіреності є передчасним та необгрунтованим і не може бути підставою для відмови у розгляді скарги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2020 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/8351/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
У поданому до суду відзиві від 21.08.2020 відповідач заявлені позовні вимоги не підтримав, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обгрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив про те, що подання позивачем скарги на ім'я посадової особи, а саме заступнику голови виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Непопу В.І., який з урахуванням роз'яснення, неведеного у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" за своїм статусом та колом повноважень не підпадає під розуміння органу державної влади та інших суб'єктів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", що є порушенням вимог статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а отже, відповідач вважає, що позивачем порушено суб'єктний склад учасників справи. Також представник відповідача наголосив на тому, що відповідно до позовних матеріалів оскаржувана відповідь надавалася не особисто позивачу, а адвокату Кальку Дмитру Олексійовичу, тобто іншій особі, що само по собі унеможливлює факт порушення будь-яких прав позивача.
Представник відповідача ацентував увагу на тому, що дії позивача щодо подання великої кількості адміністративних позовів до Окружного адміністративного суду міста Києва, заявлених протягом короткого проміжку часу до одного відповідача, з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, свідчать про штучний характер позовів, що на думку відповідача, є свідченням зловживання позивачем процесуальними правами на звернення до суду, що, в свою чергу, суперечить завданню адміністративного судочинства та відповідно до припису частини третьої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення позову без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2020 запропоновано позивачу надати свої пояснення стосовно клопотання відповідача про зловживання процесуальним правом на подання позову та залишення його без розгляду в адміністративній справі №640/8351/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зловживання процесуальним правом на подання позову та залишення його без розгляду в адміністративній справі №640/8351/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2020 виправлено описку у вступній частині ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2020, зазначивши правильну дату - 09.12.2020.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 із скаргою №26/12-2 в порядку Закону України "Про звернення громадян", в якій просив:
- вчинити необхідні дії (службову перевірку) щодо притягнення директора Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_4 за фактом вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу";
- скаргу розглядати в присутності заявника, про що повідомити останнього належним чином засобами поштового зв'язку: АДРЕСА_1 та на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1
Листом від 15.01.2020 №004-144 відповідач повідомив позивача про те, що Закон України "Про звернення громадян" не може бути застосований до відповідних правовідносин щодо стверджуваних порушень прав адвоката, а порушення законодавства у діях директора Департаменту при прийнятті наказів є необгрунтованими та виключають можливість притягнення директора Департаменту до дисциплінарної відповідальності.
Вважаючи дії заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 щодо відмови у розгляді по суті скарги ОСОБА_1 від 26.12.2019 №26/12-02 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 у справі №1-29/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
У відповідності до статті 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
У відповідності до частини першої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Частинами першою, третьою та четвертою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
За приписами частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Наведені норми Закону України «Про звернення громадян» вказують, що звернення громадян, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду тим органом чи посадовою особою органу, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, зазвичай протягом одного місяця, з обов'язковим повідомленням громадянина про результати розгляду; при цьому орган або посадова особа зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти звернену до них заяву та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.
Як зазначив позивач у позовній заяві, 09.12.2019 адвокат Калько Д.О., який діяв в інтересах клієнта ОСОБА_1 мав намір потрапити на особистий прийом до директора Департаменту Оленича П.С. з метою реалізації прав та законних інтересів ОСОБА_1 , проте директором Департаменту Оленичем П.С. представнику ОСОБА_1 було надано неправдиву інформацію, що призвело до порушення права останнього на особистий прийом, передбачений Конституцією України та Законом України "Про звернення громадян".
Позивачем також наголошено на тому, що у своїй скарзі від 26.12.2019 №26/12-2 чітко зазначено предмет оскарження, а саме факт порушення директором Департаменту Оленичем П.С. права ОСОБА_1 на особистий прийом, а не факт перешкоджання адвокатській діяльності його представника адвоката Калька Д.О.
Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог зазначив про те, що подання позивачем скарги на ім'я посадової особи, а саме заступнику голови виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Непопу В.І., який з урахуванням роз'яснення, неведеного у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" за своїм статусом та колом повноважень не підпадає під розуміння органу державної влади та інших суб'єктів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", що є порушенням вимог статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а отже, відповідач вважає, що позивачем порушено суб'єктний склад учасників справи.
Суд звертає увагу відповідача, що зазначена постанова регулює порядок застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації, в той час як позивач, звертаючись до відповідача із скаргою від 26.12.2019 №26/12-02, керувався приписами Закону України "Про звернення громадян".
При цьому, Закон України "Про звернення громадян" не містить права/обов'язку суб'єктів владних повноважень розглядати подане в рамках цього Закону звернення за правилами іншого спеціального Закону («Про доступ до публічної інформації»).
Більш того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Такими чином, посилання відповідача на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" в межах даної адміністративної справи є необгрунтованими.
Як вже було зазначено судом, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що система місцевого самоврядування у місті Києві включає, зокрема, виконавчий орган міської ради.
Відповідно до статті 10-1 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 14 вказаного Закону секретаріат Київської міської ради утворюється радою. Його структура, чисельність, визначена відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, та витрати на утримання встановлюються радою за поданням міського голови. Секретаріат за посадою очолює заступник міського голови - секретар міської ради.
Таким чином, з аналізу наведених норм, вбачається, що заступник голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є посадовою особою, на яку поширюється дія Закону України "Про звернення громадян".
Також представник відповідача наголосив на тому, що відповідно до позовних матеріалів оскаржувана відповідь надавалася не особисто позивачу, а адвокату Кальку Дмитру Олексійовичу, тобто іншій особі, що само по собі унеможливлює факт порушення будь-яких прав позивача.
Судом встановлено, що відмовляючи у розгляді скарги позивача від 26.12.2019 №26/12-02, відповідач керувався тим, що Закон України "Про звернення громадян" не може бути застосований до відповідних правовідносин щодо стверджуваних порушень прав адвоката.
При цьому, позивачено наголошено на тому, що адвокат ОСОБА_3 як представник ОСОБА_1 діяв виключно в інтересах клієнта і мав намір потрапити на особистий прийом до директора Департаменту Оленича П.С. з метою реалізації прав та законних інтересів клієнта ОСОБА_1 .
На переконання суду, застосування відповідачем положень Закону України «адвокатуру та адвокатську діяльність» до скарги ОСОБА_1 від 26.12.2019 №26/12-02 є неправомірним, з огляду на те, що позивач звернувся до заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 зі скаргою від 26.12.2019 №26/12-02 за своїм власним підписом відповідно до Закону України «Про звернення громадян», що у свою чергу унеможливлює відмову в наданні відповіді по суті звернення з тих підстав, що до такої скарги не може бути застосований Закон України "Про звернення громадян".
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Суд наголошує на тому, що у листі від 15.01.2020 №004-144 відповідачем не було роз'яснено порядок оскарження прийнятого рішення.
Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_1 у розгляді його звернення (скарги) від 26.12.2019 №26/12-02 та наданні на нього відповіді по суті.
Крім того, як вбачається із скарги позивача від 26.12.2019 №26/12-02 він клопотав скаргу розглядати в присутності заявника, про що повідомити останнього належним чином засобами поштового зв'язку: АДРЕСА_1 та на електронну адресу: kalkod@ukr.net.
Так, стаття 18 Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що особа, яка звернулася із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право особисто викласти аргументи особі, що перевірила заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
У статті 19 Закону України «Про звернення громадян» також визначений обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
З аналізу вказаних норм Закону України «Про звернення громадян» вбачається, що право громадянина особисто викласти свої аргументи особі, що перевіряла звернення не ставиться в залежність від форми розгляду такого звернення (одноособово, колегіально тощо); у свою чергу стаття 19 Закону України «Про звернення громадян» визначає обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб забезпечити реалізацію права громадянина, на його прохання, бути присутнім особисто при розгляді його звернення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року №К/9901/17415/18 (справа №826/12287/16).
Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем при розгляді скарги позивача від 26.12.2019 №26/12-02 порушено право останнього особисто викласти аргументи особі, що перевірила заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, а також право бути запрошеним на засідання відповідного органу, що розглядає заяву чи скаргу, що вказує на протиправність відповідача та про необхідність задоволення позову в цій частині.
Щодо тверджень відповідача, зазначених у листі від 15.01.2020 №004-144 про те, що до скарги позивача не було додано нотарільно посвідченої у встановленому порядку довіреності (її копії), що уповноважує ОСОБА_3 представляти або захищати інтереси ОСОБА_1 судом не беруться до уваги, оскільки скарга ОСОБА_1 від 26.12.2019 №26/12-02 підписана та направлена самим позивачем, а оскільки вона не була розглянута по суті у присутності позивача (його представника) витребування такої довіреності є передчасним, необгрунтованим та не може бути підставою для відмови у розгляді скарги.
У свою чергу, доведена протиправність дій заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича щодо відмови у розгляді по суті скарги ОСОБА_1 від 26.12.2019 №26/12-02 є підставою для зобов'язання заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 здійснити повний і всебічний розгляд скарги ОСОБА_1 від 26.12.2019 №26/12-02.
Позивачем в позовній заяві наведено обгрунтування щодо витрат на правову допомогу, пов'язаних з підготовкою позовної заяви до суду, проте суд звертає увагу, що прохальна частина позову вимог щодо розподілу судових витрат не містить, а тому розгляду не підлягає.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На думку суду відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки при розгляді скарги ОСОБА_1 від 26.12.2019 №26/12-02 з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат вирішенню не підлягає.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати дії заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича щодо відмови у розгляді по суті скарги ОСОБА_1 від 26.12.2019 №26/12-02 - протиправними.
3. Зобов'язати заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 здійснити повний і всебічний розгляд скарги ОСОБА_1 від 26.12.2019 №26/12-02.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.