ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 грудня 2020 року м. Київ № 640/24918/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення ОСОБА_2 перерахунку пенсії позивача на виконання постанови Подільського районного суду м. Києва від 11.08.2017 по справі № 758/8339/17 щодо визначенні середньомісячної суми виплат по довідці від 21.03.2017 № 69 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії шляхом ділення загальної суми виплат за період з травня 2008 року по квітень 2010 року на 60 місяців,
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 21.04.2017, визначивши середньомісячну суми виплат по довідці від 21.03.2017 № 69 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії шляхом ділення загальної суми виплат за період з травня 2008 року по квітень 2010 року на 24 місяці.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно визначив середньомісячну суму виплат по довідці про складові заробітної плати для обрахування пенсії шляхом ділення суми "інших виплат" не на 24 місяці, а на 60 місяців, оскільки внаслідок таких дій занижено розмір пенсії.
Зокрема, позивач вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватися положення законодавства в редакції станом на дату призначення пенсії, згідно якої передбачалося, що середньомісячна сума зазначених виплат за 24 або 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60, тоді як відповідачем застосовано положення законодавства зі змінами, які погіршують майновий стан позивача та призводять до зменшення розміру пенсії.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що ним здійснено всі розрахунки відповідно до чинного законодавства, і підстав застосовувати положення законодавства в іншій редакції немає.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України як отримувавач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 11.08.2017 по справі № 758/8339/17 визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління ПФУ в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням суми індексації заробітної плати, середньомісячної суми матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутові питання.
Зобов'язано Центральне об'єднане управління ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 21.04.2017, в розмірі 85% від заробітної плати державного службовця, включивши до сум заробітної плати, з якої нараховується пенсія, суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до даних довідки від 21.03.2017 № 69.
Проте, при здійсненні перерахунку пенсії пенсійним органом при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсії сума "інших виплат" була розділена на 60 місяців.
На звернення позивача Центральне об'єднане управління ПФУ в м. Києві листом від 16.03.2018 № 15412/04 повідомило, що розрахунок пенсії проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернулась з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади, механізми функціонування системи страхування, визначає принципи, засади, механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Право вибору пенсії закріплено у статті 10 Закону № 1058-IV.
Зокрема, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів.
З 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 7323-ХІІ.
Відповідно до пункту 1 частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 7323-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", яка застосовується з 01.05.2016 року.
Згідно пункту 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Вищевказаними нормами чітко встановлено, що середньомісячна сума виплат визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією, і ця норма вже була чинна станом на час прийняття постанови Подільського районного суду м. Києва від 11.08.2017 по справі № 758/8339/17 , та наступного перерахунку пенсії на виконання зазначеного рішення.
Підстав для застосування інших положень законодавства для визначення розміру пенсії позивача у відповідача не було, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" в редакції станом на 2011-2013 р., у відповідача не було, оскільки ним застосовано і мало застосовуватися законодавством станом на час проведення розрахунку пенсії.
Положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", яка застосовується з 01.05.2016 року, якою скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії", не містить будь-яких застережень щодо можливості застосування положень скасованого нормативно-правового акту ретроактивно до правовідносин щодо розрахунку раніше призначених пенсій.
З врахуванням викладеного, відповідачем середньомісячний заробіток для обчислення пенсії суми "інші виплати" має бути обчислено відповідно до вимог Порядку № 622, а саме - за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією, що і було правомірно здійснено пенсійним органом.
Суд також звертає увагу позивача, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо обмеження (звуження) соціальних прав та гарантій державами - учасницями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, в рішенні від 03.06.2014 у справі "Валентина Великода проти України" Європейський суд з прав людини зауважив на змінюваності законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Відтак, зміна порядку порядку обчислення складових пенсії за умови, якщо такі зміни не призвели до зменшення розміру вже існуючих виплат, не призводять до порушення прав пенсіонера, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов