10 грудня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/4097/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Аміго» до Північної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,
Мале приватне підприємство «Аміго» (далі - МПП «Аміго») 22.09.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулось до суду з позовом до Північної митниці Державної митної служби України (далі - Північна митниця Держмитслужби), у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості від 24.04.2020 №UA102290/2020/000001/2 та від 29.05.2020 №UA102290/2020/000002/2.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що всупереч наявності всього переліку документів на підтвердження вартості задекларованого товару йому було відмовлено у прийнятті митної декларації та винесено рішення про коригування митної вартості.
Ухвалою судді від 13.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, у встановлений судом строк надав відзив на позов та пояснив, що під час митного контролю товарів за поданими МПП «Аміго» деклараціями було виявлено розбіжності в документах, а саме: відсутність банківських платіжних документів про 100% сплату коштів за товар та страхових документів, що містять відомості про вартість страхування, що стало підставою для прийняття спірних рішень. Для вирішення питання щодо перегляду митної вартості товару по кожному з прийнятих рішень позивач звертався із відповідними заявами до Північної митниці Держмитслужби, проте за митною декларацією від 24.04.2020 №UA102290/2020/001054 минув термін 80 днів, протягом якого МПП «Аміго» мало право надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а за митною декларацією від 01.06.2020 №UA102290/2020/001383 - такі документи взагалі надані не були.
Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій МПП «Аміго» позовні вимоги підтримало у повному обсязі та просило їх задовольнити.
Представником відповідача подано заперечення, у яких Північна митниця Держмитслужби підтримала правову позицію, наведену у відзиві на позов, та просила відмовити МПП «Аміго» у задоволенні вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом враховано таке.
МПП «Аміго» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому чинним законодавством порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Свою діяльність здійснює на підставі статуту (а.с. 8-20).
Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2019 між позивачем (покупець) та Mody Chemi Pharma Ltd, Індія (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №25/10/19, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати покупцю на умовах CIF Одеса товар у кількості та за ціною, визначеною у специфікації і у відповідності до технічних умов. Ціна товару, що поставляється за даним контрактом, визначається в дол. США, конкретно валюта платежу вказується в специфікаціях на поставку товару. Розрахунок за товар, що поставляється, здійснюється в дол. США на умовах 100% передоплати (а.с. 95-96).
Аналогічний за формою і змістом договір між вказаними суб'єктами господарювання був також укладений 08.01.2020 за №08/01/20 (а.с. 26-28).
23.04.2020 МПП «Аміго» до митного оформлення подано митну декларацію №UA102290/2020/001041, а 29.05.2020 - митну декларацію №UA102290/2020/001371 та заявлено до декларування товар «Бром рідкий» вартістю 33 048,00 дол. США (за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України). Як вбачається зі змісту вказаних декларацій, поставка товару відбувалась відповідно до вказаних вище контрактів (а.с. 88, 94).
Для підтвердження митної вартості товару по вказаним митним деклараціям МПП «Аміго» відповідачу було подано зовнішньоекономічний контракт із додатковими угодами до нього, інвойси, коносаменти, автотранспортні накладні, банківські платіжні документи, договір страхування, декларація відправника та ін. (а.с. 89-93, 95-108, 110-115).
У зв'язку з неподанням декларантом документів, що підтверджують митну вартість товару, та наявністю розбіжностей у наданих МПП «Аміго» документах, 24.04.2020 відповідачем прийнято рішення №UA102290/2020/000001/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом визначено митну вартість товару на рівні 36 720,00 дол. США (а.с. 59-60).
У графі 33 вказаного рішення Північною митницею Держмитслужби зазначено, що в результаті здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що номер контракту в графі 44 митної декларації відрізняється від номеру контракту в платіжному дорученні. У зв'язку з виявленими розбіжностями, що можуть вплинути на числове значення митної вартості, декларанту направлено вимогу про надання додаткових документів, а саме: копію митної декларації країни відправлення, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Декларантом не надано додаткові документи, що витребовувалися, а також будь-які інші додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість.
У митного органу наявна інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів, тому з урахуванням вагових та кількісних характеристик, рівень митної вартості визначений відповідно митної декларації №UA102290/2020/000451 від 17.02.2020 на рівні 9,00 дол. США/кг.
Також 29.05.2020 Північною митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA102290/2020/000002/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом визначено митну вартість товару, задекларованого у митній декларації №UA102290/2020/001371, на рівні 36 720,00 дол. США (а.с. 61-62).
У графі 33 вказаного рішення Північною митницею Держмитслужби зазначено, що в результаті здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що в графі 44 митної декларації повинен бути зазначений код документа 3001 - банківський платіжний документ, а не код 3002- платіжний документ, що підтверджує вартість товару. Декларанту направлено вимогу про надання додаткових документів, а саме: копію митної декларації країни відправлення, висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларантом не надано додаткові документи, що витребовувалися, а також будь-які інші додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість.
У митного органу наявна інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів, тому з урахуванням вагових та кількісних характеристик, рівень митної вартості визначений відповідно митної декларації №UA102290/2020/001120 від 04.05.2020 на рівні 9,00 дол. США/кг.
Не погоджуючись із проведеними Північною митницею Держмитслужби коригуваннями митної вартості товару, МПП «Аміго» звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).
Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, із сиcтемного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Щодо митного оформлення товару (брому рідкого), вартістю 33 048,00 дол. США, визначеною у митній декларації №UA102290/2020/001371, судом встановлено, що його поставка відбувалась відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 08.01.2020 №08/01/20 та специфікації від 25.02.2020 №3, у якій визначено вартість товару на рівні 33 048,00 дол. США (а.с. 26-29, 93).
Для підтвердження заявленої митної вартості МПП «Аміго» було надано коносамент, інвойс від 20.03.2020 №MCPL/EX/55, платіжні документи, міжнародну товарно-транспортну накладну, в яких зазначено характеристики товару та його ціну (а.с. 89-93).
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України рахунок-фактура (інвойс) є обов'язковим документом, який подається декларантом на підтвердження заявленого рівня митної вартості.
Інвойс - це документ в міжнародній комерційній діяльності, що надається продавцем іноземному покупцеві. В інвойсі обов'язково повинно бути зазначено назва та юридична адреса організації - експортера, назва і адреса компанії-покупця, найменування товару, його кількість, ціна та умови поставки, характеристика товару (колір, вага і т.п.).
Таким чином, суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару у митній декларації №UA102290/2020/001371 за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Відповідач не надав доказів того, що вказані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3)вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).
Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 29.05.2020 №UA102290/2020/000002/2 Північної митниці Держмитслужби є протиправним, а тому має бути скасованим.
Разом з тим, щодо рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 24.04.2020 №UA102290/2020/000001/2, яким МПП «Аміго» скореговано митну вартість товару, визначеного у митній декларації №UA102290/2020/001041, суд зазначає таке.
Як вбачається зі змісту вказаної вище декларації, поставка товару (брому рідкого) здійснювалась відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 25.10.2019 №25/10/19, що не заперечується позивачем у поданому позові (а.с. 94-96). Разом з тим, на підтвердження задекларованої митної вартості в розмірі 33 048,00 дол. США позивачем до митниці та суду було надано платіжні та інші документи, які складені на виконання умов контракту від 08.01.2020 №08/01/20 (а.с. 105-107). У свою чергу, платіжне доручення, яке б підтверджувало сплату коштів за товар у рамках контракту від 25.10.2019 №25/10/19 надано не було.
За наведених обставин, суд погоджується із позицією відповідача про не підтвердження МПП «Аміго» належними документами заявленої у митній декларації №UA102290/2020/001041 митної вартості товару і обраного методу її визначення, а тому позивачу в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 24.04.2020 №UA102290/2020/000001/2, слід відмовити.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги МПП «Аміго» слід задовольнити частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Малого приватного підприємства "Аміго" до Північної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Північної митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 29.05.2020 №UA102290/2020/000002/2.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Державної митної служби України на користь Малого приватного підприємства "Аміго" судові витрати в сумі 1059 (одна тисяча п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 10 грудня 2020 року.
Позивач: Мале приватне підприємство "Аміго" (код ЄДРПОУ 22597174, вул. Свободи, 37/14, м. Шостка, Сумська область, 41100).
Відповідач: Північна митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43332675, просп. Перемоги, буд. 6, м. Чернігів, 14017).
Суддя С.В. Бородавкіна