про залишення позовної заяви без руху
09 грудня 2020 року Справа № 480/8748/20
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС, Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС, Слобожанської митниці Держмитслужби в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 21.02.2020 № 80-о “Про звільнення ОСОБА_1 ”;
- негайно поновити з 28 лютого 2020 року на раніше займаній посаді - головного державного інспектора сектору з управління ризиками Сумської митниці ДФС;
- стягнути з Слобожанської митниці Держмитслужби кошти за час вимушеного прогулу за період з 28.02.2020 до дня прийняття судом рішення з урахуванням середньоденного заробітку у розмірі 1676,20 грн.
Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху для усунення недоліків з наступних підстав.
Частиною шостою статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу її проходження звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини третьої статті 120 КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У даній категорії справ законодавець визнав достатнім строк в один місяць для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 по справі №620/1982/19.
З позовної заяви вбачається, що наказом Сумської митниці ДФС від 21.02.2020 №80-о ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора сектору з управління ризиками Сумської митниці ДФС 27.02.2020.
З позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 08.12.2020.
Тобто позивачкою подано позовну заяву поза межами місячного строку.
У зв'язку з пропуском строку ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що вона не мала фізичної можливості у місячний строк звернутися до суду з даним позовом, оскільки з 12.03.2020 в Україні постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2" встановлено карантин, а постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 №956 продовжено дію карантину до 31.12.2020 на всій території України. Термін дії карантинних заходів на час звернення з позовом до суду не скасовано. Також позивачка зауважує, що має незадовільний стан здоров'я.
Оцінивши наведені позивачкою обставини та обґрунтування причин пропуску строку, суд вважає їх неповажними з огляду на наступне.
Відповідно до вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02 квітня 2020 року до 16 липня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-IX, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Закон № 731-IX).
Вказаним Законом законодавець по-іншому врегулював питання процесуальних строків під час дії карантину, які були продовжені на строк дії карантину Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Так, Законом № 731-IX пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 року, N48, ст. 436) викладено в такій редакції: « 3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Ураховуючи те, що клопотання про поновлення строку звернення до суду не обґрунтовано неможливістю учинення конкретної процесуальної дії у зв'язку з обмеженнями впровадженими на підставі карантинних заходів, суд визнає неповажними причини пропуску строку.
При цьому, позивачкою не вказано обґрунтованих причин неможливості звернення до суду з позовною заявою, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, в тому числі підстави неможливості направлення позовної заяви поштовим зв'язком або електронною поштою, в той час, як поштові відділення та Сумський окружний адміністративний суд працювали та здійснювали свої повноваження.
Тобто не надано доказів того, що саме карантинні обмеження та незадовільний стан здоров'я були обґрунтованою причиною пропуску строку звернення до суду.
Суд зазначає, що обставини, з якими позивачка пов'язує поважність причин пропуску строків звернення, повинні бути доведеними та підтвердженими належними доказами, і дійсно підтверджувати неможливість звернення до суду у встановлений законодавством строк. Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Тому посилання позивачки на запровадження карантину та незадовільний стан здоров'я є необґрунтованим, суперечить принципу добросовісного користування наданими законом процесуальними правами.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу через 9 місяців після звільнення, у той час, коли Кодексом адміністративного судочинства України встановлено місячний строк звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання клопотання про поновлення строку звернення до суду та вказати інші підстави для поновлення строку з відповідними доказами, поважності пропуску звернення до суду.
Відповідно до ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС, Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Бондар