10 грудня 2020 року м. Київ № 320/5146/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Білоцерківського районного відділу Центрального міжрегіонального
управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Білоцерківського РВ ЦМУДМС у м. Києві та Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Білоцерківського РВ ЦМУДМС у м. Києві та Київській області у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язати Білоцерківський РВ ЦМУДМС у м. Києві та Київській області оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, без передачі будь-яких даних про нього до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 08.12.2017 було викрадено його паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, після чого він за рекомендацією працівників поліції звернувся до відповідача із заявою про видачу йому паспорта громадянина України у вигляді книжечки замість втраченого з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про нього до Єдиного державного демографічного реєстру. Додатково, позивач повідомив, що за релігійними переконаннями не бажає оформляти паспорт у вигляді пластикової картки.
Позивач вказав, що листом №1149-19-П від 26.09.2019 відповідач відмовив йому у задоволенні заяви, оскільки відсутні правові підстави. Додатково, відповідач зазначив, що лише після подання до Білоцерківського РВ всіх необхідних документів для оформлення паспорта документів та власноруч заповненої заяви про видачу паспорта громадянина України позивачу буде оформлено та видано паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Разом з тим, суд запропонував відповідачеві протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та витребував докази по справі.
У строк визначений судом Білоцерківський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області не скористався своїм правом на подання відзиву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.12.1971.
Згідно відомостей паспорта громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є громадянином України.
З висновку дільничного офіцера поліції Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції О.О.Карпюка, судом встановлено, що 09.12.2017 о 20:50 год. до Білоцерківського ВП по телефону надійшло повідомлення від лікаря ОСОБА_3 , про те що ними надавалась медична допомога гр. ОСОБА_1 . 09.12.2017 до Білоцерківського ВП надійшла письмова заява від гр. ОСОБА_1 в якій він просить допомогти йому у розшуку його документів, а саме: паспорта громадянина України на його ім'я та ідентифікаційного коду які він втратив під час бійки з невідомим громадянином по вул. Леваневського неподалік ДК«Росава» 08.12.2017 року близько 09:00 год. від проходження, СМЕ гр. ОСОБА_1 відмовився.
Під час проведеної перевірки було встановлено що гр. ОСОБА_1 дійсно проживає за вищевказаною адресою. Так 08.12.2017 року близько 09:00 год гр. ОСОБА_1 проходив по вул. Леваневського неподалік ДК «Росава» та в цей час у нього на раптовому ґрунті з невідомим йому громадянином виникла короткочасна бійка. Проте, після цього гр. ОСОБА_1 оглянув всі свої речі та виявив відсутність вищевказаних документів. Тому з метою розшуку вищевказаних документів гр. ОСОБА_1 вирішив звернутися до ОВС. Під час проведеної перевірки встановити місце перебування паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду на ім'я гр. ОСОБА_1 не вдалось можливим.
У подальшому, 25.06.2019, позивач звернувся до Білоцерківського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою, у якій просив оформити паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
Рішенням, оформленим листом від 29.06.2019 № 1149-19-П, Білоцерківським районним відділом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області відмовлено ОСОБА_1 у видачі паспорта у формі книжечки.
Так, відповідач вказав, що «…відповідно до п.3 постанови кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 ... Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994,року здійснює оформлення та видачу такт паспортів ,у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року
Відповідно до ст.1 розділу VI Наказу МВС У країни № 456 від 06.06.2019 року «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», що вступило в силу 26.06.2019 року:
Для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає: заяву про втрату/викрадення паспорта (Додаток 5 до Тимчасового порядку); рішення суду; заяву (Додаток 1 до Тимчасового порядку); дві фотокартки розміром 3,5x4,5 см; платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита... (у разі втрати); витяг Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення)...».
Також відповідач вказав, що після подання до Білоцерківського РВ всіх необхідних для оформлення паспорта документів та власноручно заповненої заяви про видачу паспорта громадянина України (Додаток 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України) заявнику буде оформлено та видано паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Не погоджуючись із правомірністю відмови відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржуване рішення (відповідь у формі листа) відповідача прийняте у відповідності до зазначених вище умов.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України <…> містять безконтактний електронний носій.
Частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Про втрату або викрадення документа на території України заявник (батьки особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або інші її законні представники, представники закладів, які виконують функції опікунів чи піклувальників над особою) зобов'язаний у порядку і строки, визначені законодавством, повідомити уповноваженому суб'єкту, який здійснив видачу документа, та органам Національної поліції, якщо інше не передбачено цим Законом. Про втрату або викрадення документа, що дає право особі на виїзд з України та в'їзд в Україну, за кордоном заявник зобов'язаний повідомити компетентним органам іноземної держави та ЗДУ за місцем перебування, яка протягом доби інформує уповноваженого суб'єкта, який видав документ, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону України, Національне центральне бюро Інтерполу в Україні із зазначенням внесеної до документа інформації (частина друга статті 16 Закону № 5492-VI).
Підстави, за яких уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, установлено в частині сьомій статті 16 Закону № 5492-VI.
Так, уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Замість втраченого або викраденого документа уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформляє та видає новий документ (частина дев'ята статті 16 Закону № 5492-VI).
Відповідно до статті 20 Закону № 5492-VI за оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обмін документів справляється адміністративний збір, а за проведення таких дій за кордоном - консульський збір. Адміністративний збір справляється у порядку, визначеному цим Законом.
За оформлення паспорта громадянина України вперше адміністративний збір не справляється.
Частинами першою, другою статті 21 Закону № 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пунктами 2, 3, 19 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, яке є чинним, передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Громадянин повинен надійно зберігати паспорт. Про втрату паспорта громадянин зобов'язаний терміново повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, який видає тимчасове посвідчення, що підтверджує його особу. Форма тимчасового посвідчення та порядок його видачі встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Також на виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України 25.03.2015 прийняв постанову №302 (далі - Постанова № 302), якою затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).
Згідно з пунктом 3 Постанови №302 паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія (тобто у формі паспортної книжечки), оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 302 у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
Приписами підпункту 1 пункту 7 Порядку № 302 установлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Згідно з пунктом 9 Порядку № 302 за оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта справляється адміністративний збір у порядку та розмірах, установлених законодавством. Адміністративний збір справляється у разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта зразка 1994 року. За оформлення паспорта вперше адміністративний збір не справляється.
Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС (пункт 12 Порядку №302).
Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС (пункт 13 Порядку № 302).
Інформація про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, та яка вноситься до заяви-анкети визначається пунктом 14 Порядку № 302.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 302 після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви - анкети відомостей про особу (пункт 27 Порядку № 302).
Поряд з цим пунктами 46-68 Порядку № 302 окремо врегульовано питання, пов'язані з поданням документів для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого.
Разом з тим у спірному випадку, як встановлено судом, мова йде про втрачений позивачем паспорт громадянина України у формі книжечки. ОСОБА_1 виявив бажання замість втраченого паспорта отримати новий паспорт громадянина України також у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
У зв'язку тим, що норми Порядку № 302 регламентують оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а питання видачі паспорта громадянина України, які виявили намір отримати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, не було врегульовано, то постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302", було внесено зміни до Постанови №302 (чинні з 07.06.2019). Зокрема пункт 3 Постанови №302 доповнено абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року".
З 21.06.2019 набрав чинності Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456.
Відповідно до пункту 1 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (в редакції постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V), і визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
З урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302», норми Тимчасового порядку застосовуються до правовідносин у разі, якщо особа виявила бажання отримати паспорт у формі книжечки у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, незалежно від наявності рішення суду.
Такі висновки суду ґрунтуються на аналізі постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 та виходячи з того, що іншого механізму, правил та порядку оформлення та видачі підрозділами державної міграційної служби паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», чинне законодавство не визначає. Навіть, якщо особа не зверталась до суду, це не свідчить про відсутність у неї права на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року.
При цьому Порядок №302 не може бути застосований, оскільки передбачає заповнення відповідних заяв-анкет з внесенням даних до Єдиного державного демографічного реєстру, що здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС, та відповідно внесення інформації, на яку особа, що бажає отримати паспорт громадянина України у формі книжечки, не надає згоди на обробку.
Згідно з пунктом 2 розділу І Тимчасового порядку паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».
Відповідно до пункту 3 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС):
1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто;
2) особі, яка досягла 16-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники).
Згідно з пунктами 4, 5 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта.
Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.
Заяву заповнює особисто заявник від руки розбірливим почерком без скорочень та виправлень та власним підписом підтверджує правильність внесених до неї відомостей, а також надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних». Якщо заявник через фізичні вади не може підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального підрозділу ДМС робить відмітку про неможливість такого підтвердження (пункт 7 розділу І Тимчасового порядку).
Після заповнення заявником заяви працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє правильність заповнення заяви та її відповідність наданим документам, про що вчиняє відповідний запис у графі 9 заяви (пункт 8 розділу І Тимчасового порядку).
У графі 9 заяви працівник територіального підрозділу ДМС зазначає реквізити документів, що є підставою для оформлення паспорта (свідоцтва про народження / документа, що підтверджує обставини, на підставі яких паспорт підлягає обміну / втраченого/викраденого паспорта/ довідки про реєстрацію особи громадянином України та рішення суду). У разі подання довідки про реєстрацію особи громадянином України у графі «Службові відмітки» зазначаються номер і дата рішення про набуття особою громадянства України та країна попереднього громадянства (пункт 9 розділу І Тимчасового порядку).
Оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України, паспорта, що підлягає обміну (у разі обміну паспорта), документів, що підтверджують сплату державного мита, рішення суду) повертаються заявнику після прийняття заяви, їх копії, завірені працівником територіального підрозділу ДМС, долучаються до заяви (пункт 10 розділу І Тимчасового порядку).
Відповідно до пунктів 11, 12 розділу І Тимчасового порядку після проведення перевірок та прийняття рішення про оформлення паспорта за заявою особи територіальний підрозділ ДМС отримує від територіального органу ДМС бланк паспорта громадянина України для його заповнення та подальшої видачі.
Після оформлення та видачі паспорта заява та подані документи зберігаються в алфавітному порядку у формі картотеки в територіальному підрозділі ДМС або у визначеному ДМС територіальному органі ДМС / структурному підрозділі апарату ДМС. Строки зберігання таких документів та матеріалів перевірки визначаються відповідно до вимог законодавства у сфері архівної справи і діловодства.
Розділом VI Тимчасового порядку регламентована процедура видачі паспортів замість утрачених або викрадених.
Ця процедура передбачає, що для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає:
1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку;
2) рішення суду;
3) заяву;
4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;
5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта);
6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України);
7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб) (пункт 1 розділу VI Тимчасового порядку).
Строк розгляду заяви про втрату паспорта становить 30 календарних днів з дня подання заяви. За потреби проведення додаткової перевірки за матеріалами справи про втрату паспорта або у разі несвоєчасного надходження відповіді на направлені запити строк розгляду продовжується не більше ніж на 30 календарних днів (пункт 2 розділу VI Тимчасового порядку).
Крім того, процедурою передбачено проведення під час розгляду заяви перевірки інформації за даними відомчої інформаційної системи ДМС, а відомостей про реєстрацію місця проживання, які подані заявником, - за даними обліку територіального органу ДМС. У разі, якщо особа зазначила у заяві, що її місце проживання зняте з реєстрації та/або не зареєстроване, така перевірка здійснюється за обліками всіх територіальних органів ДМС (пункт 3 розділу VI Тимчасового порядку).
Якщо втрачений/викрадений паспорт був отриманий у територіальному підрозділі ДМС, до якого подано заяву про втрату паспорта, здійснюється звірка даних особи та її фотозображення з даними і фотокарткою, уклеєною до заяви про видачу цього втраченого/викраденого паспорта. У разі отримання паспорта, який було втрачено/викрадено, в іншому територіальному підрозділі ДМС для підтвердження видачі цього паспорта саме тій особі, яка його втратила / у якої викрадено паспорт, не пізніше наступного дня після надходження заяви про втрату/викрадення паспорта до територіального підрозділу ДМС, який здійснював оформлення паспорта, який було втрачено/викрадено, засобами поштового або фельд'єгерського зв'язку надсилається запит за формою, наведеною в додатку 9 до цього Тимчасового порядку, з долученою фотокарткою цієї особи. У разі якщо втрачений/викрадений паспорт був оформлений територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, територіальний підрозділ ДМС надсилає такі запити до всіх територіальних органів ДМС. Під час перевірки працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє відповідність відомостей, наведених у запиті, та долученої до нього фотокартки даним заяви про видачу паспорта, який було втрачено/викрадено, та фотокартці, що міститься на ній. Одночасно в графі «Службові відмітки» заяви проставляється відмітка про дату надходження запиту й орган, який оформлює паспорт замість втраченого, після чого заява поміщається до архівної картотеки. За результатами перевірки складається відповідь за формою, наведеною в додатку 10 до цього Тимчасового порядку, до якої долучається завірена керівником територіального підрозділу ДМС копія заяви про видачу паспорта, який було втрачено/викрадено (пункт 4 розділу VI Тимчасового порядку).
У разі якщо під час порівняння фотокарток не встановлено тотожність зображеної на них особи або виявлено невідповідність відомостей, зазначених у запиті, даним заяви про видачу паспорта, який було втрачено/викрадено, про це повідомляється територіальний підрозділ ДМС, який надіслав запит, для вжиття додаткових заходів з установлення особи заявника та обставин виникнення розбіжностей (пункт 5 розділу VI Тимчасового порядку).
У разі якщо картотеки заяв про видачу паспорта, який було втрачено/викрадено, територіального підрозділу ДМС не збереглися, відсутня будь-яка інформація у наявних даних обліку територіального органу ДМС, проводиться процедура встановлення особи відповідно до розділу VIII цього Тимчасового порядку (пункт 6 розділу VI Тимчасового порядку).
Після проведення необхідних перевірок за заявою про втрату паспорта працівник територіального підрозділу ДМС складає висновок за заявою про втрату паспорта за формою згідно з додатком 11 до цього Тимчасового порядку, який затверджується керівником цього підрозділу. У висновку зазначаються результати перевірки і прийняте рішення про видачу паспорта (пункт 8 розділу VI Тимчасового порядку).
Отже, Тимчасовий порядок передбачає у разі втрати паспорта громадянина України у формі книжечки подання заявником особисто до органу ДМС заяви про втрату паспорта за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку (підпункт 1 пункт 1 розділу VI Тимчасового порядку), та заяви про видачу паспорта громадянина України, за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку (підпункт 1 пункту 3 розділу I, підпункт 1 пункт 1 розділу VI Тимчасового порядку); дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; платіжного документа з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта).
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IX Тимчасового порядку територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо:
1) особа не є громадянином України;
2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання);
3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію;
4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;
5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта;
6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п'яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови. Заявник має право повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, через які йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки).
Суд зазначає, що ухвалою суду про відкриття провадження у справі судом витребувано у відповідачу докази по справі, зокрема: належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 про видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки; письмові пояснення з нормативно-правовим обґрунтування щодо результатів розгляду вказаної заяви та належним чином засвідчена копія рішення за результатами такого розгляду.
Разом з тим, до часу завершення розгляду справи та прийняття рішення суду у цій справі вимоги ухвали не виконано і зазначені документи до суду відповідачем не надано та поважності причин не надання таких документів або об'єктивних обставин, за яких такі документи не можуть бути надані суду не наведено.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин
Частиною п'ятою вказаної статті визначено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин суд визнає, що відповідач без поважних причин не надав докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, а тому згідно з приписами ч. 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд зауважує, що відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, будь- яких заяв чи пояснень щодо власних доводів не надав, відтак суд кваліфікує такі дії відповідача як визнання позову.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідач не надав до суду заяви ОСОБА_1 про видачу паспорта громадянина України, та не довів суду тих обставин, що подана позивачем заява до Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не відповідала встановленій чинним законодавством формі, визначеній у додатку 1 та додатку 5 до Тимчасового порядку.
Зі змісту листа вбачається, що така відповідь не є рішенням у розумінні Закону № 5492-VI та Тимчасового порядку про відмову ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, а містить лише роз'яснення з приводу порядку отримання паспорта громадянина України у формі книжечки та вказує на необхідність особистого звернення заявника.
Відтак суд звертає увагу, що з оскаржуваної відповіді не вбачається саме відмови позивачу в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, така відповідь містить роз'яснення положень Тимчасового порядку та необхідність заявнику особисто звернутися до органу ДМС, та надати визначені Тимчасовим порядком документи.
При цьому відповідач не навів ні у листі від 29.06.2019 №1149-19-П, ні у відзиві на позов, які саме вимоги Тимчасового порядку не дотримані ОСОБА_1, які саме документи не подані. Фактично заява не розглядалася по суті у відповідності до вимог Тимчасового порядку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова Білоцерківського РВ ЦМУДМС у м. Києві та Київській області у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ є протиправною та підлягає скасуванню.
Визначаючи спосіб захисту права, порушеного протиправною бездіяльністю відповідача, суд керується частиною четвертою статі 245 КАС України, якою передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи.
Згідно частини першої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI), мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону № 2297-VI).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 Закону № 2297-VI).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Втім, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Відтак, суд зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 № 2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …».
За сталою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст. 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, заява №18139/91, п. 37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».
Згідно підпункту 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затверджений постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Відтак, суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати Білоцерківський РВ ЦМУДМС у м. Києві та Київській області оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України.
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо виготовлення паспорту громадянина України без передачі будь-яких даних про нього до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру слід відмовити, оскільки виготовлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки не передбачає формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Щодо посилання позивача на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, то суд зазначає таке.
Великою Палатою Верховного Суду були визначені наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.09.1992 № 2503-ХІІ.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у вказаній зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.09.1992 № 2503-ХІІ, та у разі, якщо такі правовідносини виникли до набрання чинності Тимчасовим порядком та до внесення змін до Постанови №302 постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", якими до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року вирішено здійснювати таке оформлення та видачу паспортів у тому ж порядку, що й громадянам України, щодо яких прийнято відповідне рішення суду про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тобто дана справа не є типовою адміністративною справою.
Відтак, застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17, можливе лише в частині правовідносин щодо права особи на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.09.1992 № 2503-ХІІ. Проте реалізація такого права на даний час здійснюється в інший спосіб, ніж той, що мав місце у зразковій справі.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
За подання цього позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн за одну позовну вимогу немайнового характеру, отже, з огляду на часткове задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Білоцерківського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та у Київській області від 29.06.2019 №1149-19-П у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
3. Зобов'язати Білоцерківський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 3) оформити та видати ОСОБА_1 ( рнокпп НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 3).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.