16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/949/20
"08" грудня 2020 р. м.Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Ріхтера В.В.,
з участю секретаря судового засідання Циліцької Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області, про встановлення факту належності документа,
ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, посилаючись на те, що при видачі їй свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 було допущено орфографічну помилку, зокрема, неправильно зазначено ім'я « ОСОБА_1 », тоді як правильним написанням її ім'я згідно паспорта, свідоцтва про народження є « ОСОБА_1 », на що вона у свій час не звернула увагу. Дана обставина обмежує її права, так як внаслідок допущеної помилки вона не може переоформити пільги померлого чоловіка, які дають право на отримання надбавки до пенсії, а також спадщини. Просить встановити факт належності їй свідоцтва про одруження.
Заявник в судове засідання не з'явився. В заяві, адресованій суду, просить справу розглянути без його участі. Вимоги заяви підтримує в повному обсязі. Просить суд заяву задовольнити.
Заінтересована особа в судове засідання представника не направила, надіслала до суду письмові пояснення за змістом заяви та одночасно просила розглянути справу без участі свого представника.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
За змістом положень ст.293, 315 ЦПК України окреме провадження (до якого відноситься й подана ОСОБА_1 заява про встановлення факту належності документа) це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995р. (надалі постанова ПВСУ), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
На вказане також звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (постанова від 10.04.2019 року, справа № 320/948/18), яка зазначила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до ч.3 ст.315 ЦПК України справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають. Дані питання вирішуються органом, який видав документ, що узгоджується з роз'ясненнями п.12 вищевказаної постанови ПВСУ.
Тобто, норми Цивільного процесуального кодексу України не передбачають можливості розгляду в порядку окремого провадження заяв про встановлення факту належності особі певного документа. При цьому, заявниця не позбавлена права звернутися до органів державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) як суб'єкта владних повноважень з метою внесення змін до актового запису про одруження, а у випадку відмови - оскаржити такі дії в суді в порядку адміністративного судочинства.
Слід відмітити, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (частина друга статті 49 ЦК України).
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 1 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI).
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом ДРАЦС за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган ДРАЦС складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону № 2398-VI).
Наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила), за змістом пунктів 1.1, 1.5 яких внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами ДРАЦС України, проводиться за заявами громадян відділами ДРАЦС у випадках, передбачених чинним законодавством.
Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду (підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил).
Таким чином, органи ДРАЦС за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
Відтак, оскільки вимогами заяви ОСОБА_1 є встановлення факту належності їй свідоцтва про одруження, яке видається органом державної реєстрації актів цивільного стану, то такі вимоги заявниці не підлягають розгляду у судовому порядку.
Аналогічні висновки викладені у численних постановах Верховного Суду, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року, справа № 398/4017/18.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата ВС звертала увагу (постанова від 10.04.2019 року, справа № 320/948/18) на те, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова від 10.04.2019 у справі № 320/948/18).
Враховуючи наведене, суд вважає, що за таких обставин провадження у справі слід закрити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 255 п. 1 ч. 1, 315 ЦПК України, суд
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області, про встановлення факту належності документа закрити.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через Борзнянський районний суд) шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно до ст.354 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України.
Суддя В.В. Ріхтер