30 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Замезі Ю.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 14.03.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17.04.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1до Дружківського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2000-2004 роки, -
встановила:
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дружківського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2000-2004 роки, передбаченої Законом України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 14.03.2006 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17.04.2006 р. вказане судове рішення без змін.
На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про їх скасування з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам II групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому, відповідно до частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» від 26.12.2002 р. № 372 розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2003 року у розмірі 185 грн. на місяць, а з 1 грудня 2003 року - 237 грн. Зі змісту статті 1 цього Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796.
Статтею 2 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» від 26.12.2002 р. передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм, а саме стаття 2 цього Закону вказує, що до 01.03.2003 року Кабінету Міністрів України слід було внести пропозиції про поетапне наближення розміру мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму та про внесення змін до законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата. Згідно статті 1 цей Закон набирає чинності з 1 січня 2003 року.
Статтею 89 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 17.06.2004 р. № 1801 встановлено з 1 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати 205 грн. на місяць, а з 1 вересня 2004 року - 237 грн. на місяць.
Статтею 83 Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. № 2505 встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 грн. на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 грн. на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 грн. на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 грн.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796, стаття 1 Закону України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік» від 26.12.2002 р. № 372, стаття 89 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 17.06.2004 р. № 1801, стаття 83 Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. № 2505, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 р. № 836.
Дружківським міським управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 була виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2000 рік - 26,7 грн. - 24.11.2003 р.; за 2001 - 2003 роки - по 26,7 грн. - 31.08.2004 р. за кожний рік; за 2004 рік - 26,7 грн. - 25.06.2005 р.
З урахуванням отриманої ОСОБА_2 суми 133,5 грн. (26,7 х 5) та розміру заробітної плати, встановленої на момент виплати (24.11.2003 р. - 185 грн., 31.08.2004 р. - 237 грн., 26.06.2005 р. - 290 грн.), на корить позивача з Дружківського міського управління праці та соціального захисту населення за період 2000 - 2004 роки підлягає стягненню 5796,5 грн. (185 грн. + (237х3) + 290 х 5 - 133,5 грн.) недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 - 2004 роки.
Колегія суддів вважає, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої і апеляційної інстанції допущено грубі порушення норм процесуального і матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а тому судові рішення слід скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
постановила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 14.03.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17.04.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1до Дружківського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2000-2004 роки скасувати.
Позов ОСОБА_1до Дружківського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2000-2004 роки задовольнити.
Стягнути з Дружківського міського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_15796,5 грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 - 2004 роки.
Постанова оскарженню не підлягає.