ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
20 червня 2007 р. м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
при секретарі - Біла-Грошко А.О.
з участю представника Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська Стрельченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 липня 2005 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровську про зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2005 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулося з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровську про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідач безпідставно в порушення вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та _____________________________________________________________________________
Справа №-к-12406/06 Доповідач: Леонтович К.Г.
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відмовляється від включення в акти звірки загальної суми витрат, які підлягають відшкодуванню за період з 01.06.2004 р. по 31.12.2004 р. на суму 9222,76 грн. відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які отримують пенсії у зв'язку з трудовим каліцтвом, отриманим ними за межами України за існування СРСР ще до 1991 року. Позивач просить зобов'язати відповідача включити до заліку відшкодування витрат, понесених ним по виплаті та доставці пенсій вищевказаним особам за вказаний період та зобов'язати включити зазначених пенсіонерів до актів щомісячних звірок починаючи з 01.01.2005 р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 6 червня 2005 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 липня 2005 року, в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача включити до заліку відшкодування витрат, понесених Управлінням Пенсійного Фонду по виплаті та доставці пенсій за період з 01.06.2004 р. по 31.12.2004 р. відмовлено, в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача включити зазначених пенсіонерів до актів щомісячних звірок починаючи з 01.01.2005 р. провадження у справі припинено з тих підстав, що дана вимога має умовний характер та заявлена на майбутнє.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська подало касаційну скаргу та просить скасувати постанову апеляційного суду, яка прийнята з порушенням норм матеріального права та направити справу до господарського суду на новий судовий розгляд.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач поніс витрати по виплаті та доставці пенсій за період з 01.06.2004 р. по 31.12.2004 р. на суму 9222,76 грн. відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які отримують пенсії у зв'язку з трудовим каліцтвом, отриманим ними за межами України за існування СРСР ще до 1991 року.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровську відповідно листа відмовилося приймати до заліку суми витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності потерпілим, які отримали травми за часів СРСР на підприємствах за межами України.
Доводи судів першої та апеляційної інстанції що позовні вимоги безпідставні не відповідають обставинам справи та законодавству.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення» здійснюється органами Пенсійного Фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.
З набранням чинності Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Положення ч.2 п.5 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлює, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Понесені Пенсійним Фондом України у зв'язку із виплатою пенсій, передбачених ст.26 Закону України “Про пенсійне забезпечення» підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Вказане підтверджується ст.7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності“, відповідно до якої органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, починаючи з 1 квітня 2001 р. відшкодовують органам Пенсійного фонду України пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 р. № 5-4\4 затверджено “Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» (Порядок), що встановив механізм погодження та відшкодування таких витрат.
Пунктом 5 Порядку визначено, що органи Пенсійного фонду України щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі Списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та Списку померлих осіб, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності та до 15 числа місяця наступного за звітним подають його відповідним головним управлінням Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.
Лише на підставі даних особових справ інвалідів, занесених до актів звірки, робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню в централізованому порядку.
З часу прийняття Закону України “Про страховані тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», передбачено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань України проводити відшкодування ПФУ.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівникам внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до ст.3 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав в області пенсійного забезпечення від 13.02.1992 р. всі витрати, які зв'язані із здійсненням пенсійного забезпечення по цій Угоді, несе держава, яка надає забезпечення. Взаєморозрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Посилання відповідача на те, що вказана Угода не може бути прийнята до уваги, оскільки не ратифікована Верховною Радою України є безпідставне, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 12.07.2000 р. № 9-рп/2000 встановлена неконституційність положень статті 7 Закону України “Про міжнародні договори», а саме, ратифікація міжнародних договорів шляхом ухвалення Верховною Радою України спеціального закону про ратифікацію.
Тому посилання позивача на норми Угоди від 13.03.1992 р. є правомірним.
Обґрунтування відповідачем своєї позиції по відмові виконати дії по підписанню актів про взаємні розрахунки із УПФ положенням Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків, є неправомірним, оскільки вищенаведеними нормами законів, передбачене відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням ними трудових обов'язків.
Судами вірно встановлені фактичні обставини справи, яким дана невірна правова оцінка, однак, неправомірно зроблений висновок про безпідставність заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача включити до заліку відшкодування витрат, понесених Управлінням Пенсійного Фонду по виплаті та доставці пенсій за період з 01.06.2004 р. по 31.12.2004 р.. та припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача включити зазначених пенсіонерів до актів щомісячних звірок починаючи з 01.01.2005 р. з підстав, що дана вимога має умовний характер та заявлена на майбутнє, оскільки позов заявлений у травні 2005 р., а позовні вимоги щодо зобов'язання включення відповідачем до актів щомісячних звірок ставиться позивачем із 01.01.2005 р., що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої і апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Виходячи з вищенаведеного рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню як незаконні з винесенням судом касаційної інстанції постанови про задоволення позовних вимог як законних та обґрунтованих.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
постановила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 6 червня 2005 року, та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 липня 2005 року скасувати.
Позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровську про зобов'язання вчинити дії задовольнити, зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровську включити до заліку відшкодування витрат, понесених Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська по виплаті та доставці пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, за період з 01.06.2004 р. по 31.12.2004 р. та зобов'язати включити зазначених пенсіонерів до актів щомісячних звірок починаючи з 01.01.2005 р.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Судді: підписи
З оригіналом згідно:
Суддя Вищого адміністративного
суду України К.Г.Леонтович