ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
12 червня 2007 р. № К-11311/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.І.
Карася О.В.
Пилипчук Н.Г.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: Шевчук В.П., дов. № 8728/Ш/10 від 24.05.2006 р.;
відповідача: ОСОБА_2, договір щодо надання юридичних послуг від
03.05.2007 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р.
у справі № 16/2399 господарського суду Житомирської області
за позовом Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Житомирі)
до Приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення 4183,65 грн., -
Житомирська ОДПІ звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ПП ОСОБА_1 4183,65 грн. податкового боргу.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.10.2004 р. у справі № 16/2399 позов задоволено, стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету 1516,65 грн. прибуткового податку, 1778 грн. податку на додану вартість, 889 грн. штрафних санкцій та 51 грн. державного мита, на користь ДП «Судовий інформаційний центр» - 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано зокрема тим, що між податковим органом та відповідачем було укладено договір про розстрочення податкового боргу в сумі 4183,65 грн., що свідчить про згоду відповідача з результатами проведеної перевірки і донарахованою сумою податкового зобов'язання.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р. рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено з посиланням на недоліки акту перевірки, який є основним доказом при вирішенні даного спору. В зв'язку з недоліками акту, за висновком суду апеляційної інстанції, у податкового органу відсутні підстави для стягнення з ПП ОСОБА_1 податкового боргу.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Житомирська ОДПІ оскаржила її в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р. та залишити без змін рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.2004 р.
В судовому засіданні суду касаційної інстанції представником ДПІ у м. Житомирі заявлено клопотання про заміну позивача у справі - Житомирської ОДПІ на її правонаступника - ДПІ у м. Житомирі.
Судова колегія, на підставі наданих суду касаційної інстанції належним чином завірених копій витягу з Положення про Державну податкову інспекцію в м. Житомирі, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, приходить до висновку про задоволення вказаного клопотання та, керуючись ст. 55 КАС України, здійснює у справі процесуальне правонаступництво, замінивши позивача у справі Житомирську ОДПІ на її правонаступника - ДПІ у м. Житомирі.
Представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти доводів касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на слідуюче.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Житомирською ОДПІ у грудні 2003 р. проведена перевірка дотримання вимог законодавства про оподаткування ПП ОСОБА_1 за період з 01.10.2000 р. по 30.09.2003 р., за результатами якої складено акт від 23.12.2003 р. № НОМЕР_1.
За наслідками перевірки Житомирською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 31.12.2003 р. № НОМЕР_2 про визначення ПП ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем прибутковий податок в розмірі 1516,65 грн. (основний платіж) та № НОМЕР_3 про визначення ПП ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2667 грн., у тому числі основний платіж - 1778 грн. та штрафні (фінансові) санкції 889 грн.
В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що ПП ОСОБА_1 занизила оподатковуваний дохід за період з 01.10.2000 р. по 31.12.2000 р. на 451,86 грн., за період з 01.01.2001р. по 31.12.2001 р. на 2844,63 грн., за період з 01.01.2002 р. по 30.09.2002 р. на 3755,84 грн. і за період з 01.01.2003 р. по 31.03.2003 р. на 1775,50 грн.
Крім цього, занижені суми ПДВ, віднесені до податкового зобов'язання у вересні 2002 р. на 48 грн. та завищені суми ПДВ, віднесені до податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ, визначеної до сплати, на 1778 грн. у зв'язку з тим, що до податкового кредиту включений ПДВ по сумах, які не відносяться до складу валових витрат.
Також в акті перевірки зазначено, що видом діяльності ПП ОСОБА_1 є консультативні послуги згідно договору послуг координатора НОМЕР_4, укладеного підприємцем з ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн».
Згідно п. 2.4.3 договору координатор зобов'язується регулярно проводити послуги та навчання нових покупців, консультувати, проводити презентації по використанню косметичної продукції за власний рахунок, надавати допомогу та підтримку покупцям, всіляко сприяти збільшенню об'єму реалізації продукції Компанії «Ейвон». У зв'язку з цим, Координатор зобов'язується бути в постійному контакті із залученими покупцями «Ейвон», щоб забезпечити їх навчання та розвиток в цілях довгострокового співробітництва з Компанією. З цією метою Координатор повинен використовувати брошури, що продаються Компанією «Ейвон», а також інші наявні матеріали та косметичну продукцію, які він повинен купувати у Компанії «Ейвон» за цінами, що встановлені Компанією.
Згідно п.2.5.0 договору Координатор не має права безпосередньо приймати кошти за продану продукцію від покупців, а також використовувати особові рахунки покупців у власних цілях.
Згідно акту перевірки підприємцем були надані книги обліку доходів та витрат, обліку придбання товарів, книги обліку продажу товарів, декларації з податку на додану вартість та первинні документи - податкові й видаткові накладні, реквізити яких не вказані.
По всіх періодах, в яких відповідачу проведено донарахування прибуткового податку, в акті зазначається, що порушення виникло невизначенням бази оподаткування та представленням на перевірку документів, які не відносяться до складу валових витрат, з посиланням на пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий прибуток з громадян» передбачено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилається перевіряючий як на підставу неприйняття до врахування валових витрат документів, наданих відповідачем, до валових витрат включаються:
· витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку;
· витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподатковуваного прибутку платника за попередній звітний (податковий) квартал.
Апеляційним господарським судом встановлено, що в акті від 23.12.2003 р. не зазначається, які саме первинні документи не прийняті перевіряючим на підтвердження витрат платника податків, не вказаний абзац пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не вказано, з якими цілями придбавались підприємцем товари, витрати на які включені до складу валових витрат та яким чином ці товари фактично ним використовувались і чи використовувались вони для організації прийомів, свят, безоплатної роздачі зразків тощо та як це підтверджено при проведенні перевірки.
В зв'язку з викладеним, колегія суддів підтримує позицію суду апеляційної інстанції, що актом від 23.12.2003 р. не підтверджується правомірність неприйняття перевіряючим на підтвердження валових витрат, наданих підприємцем ОСОБА_1, первинних документів.
Придбання косметичної продукції, брошур, засобів гігієнічного захисту у компанії «Ейвон» безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю підприємця ОСОБА_1, яка як координатор надавала цій компанії послуги по розширенню ринку збуту вказаної компанії.
Тому судом апеляційної інстанції правомірно визнано необґрунтованим і висновок перевіряючого про заниження суми ПДВ у зв'язку з необґрунтованим віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ, які не відносяться до складу валових витрат, чим порушено пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
З огляду на те, що апеляційним господарським судом встановлено, що при проведенні перевірки не підтверджена необґрунтованість віднесення відповідачем до валових витрат вартості придбаних товарів, які використовувались при здійсненні господарської діяльності, тому відсутні і підстави для виключення з податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого при придбанні цих товарів.
Згідно п.п. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Колегія суддів вважає, що оцінка апеляційним господарським судом акту перевірки податкового органу проведена з дотриманням вимог ст. 43 ГПК України, який підлягав застосуванню на час розгляду даної справи.
При вирішенні даного спору, акт перевірки є основним доказом, а тому у зв'язку з встановленими судом недоліками акту, у податкового органу відсутні підстави для стягнення з ПП ОСОБА_1 визначеного їй податкового боргу сумі 4183 грн. 65 коп.
Крім того, апеляційним господарським судом вірно зазначено, що лише факт укладення між відповідачем та податковим органом 12.01.2004 р. договору про розстрочення даного податкового боргу не може слугувати підставою для стягнення з відповідача податкового боргу.
Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.І.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Пилипчук Н.Г.
(підпис) Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.