241/1238/20
2/241/337/2020
(повний текст)
26.11.2020 року смт. Мангуш
Першотравневий районний суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Демочко Д.О.
при секретарі Цукановій Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -
Позивач, в інтересах якого діє за довіреністю представник, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 12.02.2015 року, яка станом на 20.04.2020 року становить 14737,49 грн. та складається з наступного: 9485,04 - заборгованість за тілом кредиту; 9485,04 - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 - заборгованість за нарахованими відсотками; 3343,14 - заборгованість за простроченими відсотками; 631,33 - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 100,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 677,98 грн. - штраф (процентна складова), вказавши на таке.
12.02.2015 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого, відповідач отримав кредит у розмірі 8500.00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг.
ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір.
Отже, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та умовами виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому змінювався.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 умов та правил надання банківських послуг.
Однак, відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яку позивач і просить стягнути з відповідача у повному розмірі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив справу розглянути в його відсутності.
Приймаючи до уваги, що відповідач в судове засідання не з'явився, не зважаючи на те, що про розгляд справи повідомлявся належним чином - заказною кореспонденцією з повідомленням і від нього не надійшло повідомлення про розгляд справи в його відсутності, тому справа розглядається заочно.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до анкети - заяви, витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та додаткової інформації (обов'язкова к заповненню для отримання кредиту/кредитної картки) від 12.02.2015 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 8500.00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.
З розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № б/н від 12.02.2015 року станом на 20.04.2020 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 14737,49 грн. та складається з наступного: 9485,04 - заборгованість за тілом кредиту; 9485,04 - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 - заборгованість за нарахованими відсотками; 3343,14 - заборгованість за простроченими відсотками; 631,33 - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 100,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 677,98 грн. - штраф (процентна складова).
З наданої позивачем довідки вбачається, що термін дії кредитної картки відповідача ОСОБА_1 становить до 03/19, тобто до останнього дня березня 2019 року.
Отже між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.
Обґрунтовуючи своє право вимоги, а також розмір і порядок нарахування відсотків за кредитним договором, позивач посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також Тарифи, як невід'ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пені та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо відповідальності за прострочення виконання зобов'язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.
За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, відповідальності за прострочене зобов'язання, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору у вигляді заяви-анкети вбачається, що він не містить розміру відсотків за користування грошовими коштами а також умов відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання у вигляді сплати штрафу.
При цьому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, які підлягають захисту шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума несплаченого тіла кредиту в розмірі 9485,04 грн., оскільки такий розмір заборгованості підтверджений випискою за вищевказаним договором, та відповідачем не спростований, проте в задоволенні інших вимог слід відмовити за недоведеностю.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Як вбачається з платіжного доручення від 20.06.2019 року (документ, що підтверджує сплату судового збору) (а.с.1), розмір судових витрат складає 1921 гривень, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 9485,04 грн. х 100% : 14737,49 грн. ціни позову = 64,36%), тобто 64,36% від ціни позову (64,36% х 2102 гривень : 100% = 1352,85 грн.), що складає 1352,85 грн.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 203, 257, 261, 267, 509, 526,527,530, 546, 550,610,611,625, 634,638, 1048,1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (р/р НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.02.2015 року у розмірі 9485 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) гривень 04 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 1352 (одна тисяча триста п'ятдесят дві) гривні 85 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити у повному обсязі.
Повний текст рішення виготовлено 04.12.2020 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду.
Суддя Д.О. Демочко