Справа №265/4816/20
Провадження №2-а/265/64/20
07 грудня 2020 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Вайновського А.М., за участю секретаря судових засідань Гавшиної А.С., позивача ОСОБА_1 та її представника в особі адвоката - Пітецького Віталія Вікторовича, представника відповідача - адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області в особі Базаря Олени Іванівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
24 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з адміністративним позовом до адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області (надалі адміністративної комісії) про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 16 липня 2020 року за ч.2 ст.156 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 10 червня 2020 року знаходилась за місцем своєї роботи магазин “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за адресою АДРЕСА_1 де працює продавцем, цього дня здійснювала роздрібну продаж харчової продукції, тютюнових виробів цього дня не продавала. Близько 13 години до неї звернулись робітники поліції та повідомили про начебто вчинення нею адміністративного проступку, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, а саме про нещодавню продаж тютюнових виробів - цигарок марки “Parliament” неповнолітній особі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про вчинене правопорушення відносно неї було складено протокол про адміністративне правопорушення, з яким вона не погодилась бо не вчиняла жодного правопорушення. Слухання вказаного протоколу адміністративною комісією було призначено та відбулося 16 липня 2020 року. За результатами розгляду її було визнано винною у вчиненні адміністративного проступку та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Позивачка та її представник обґрунтовуючи підстави скасування вказаного рішення, зазначили, що висновки адміністративної комісії про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджені жодним доказом. Так, матеріали справи не містять в собі жодних підтверджень продажі з боку ОСОБА_1 тютюнових виробів неповнолітній особі, перш за все фіскального чеку щодо продажу цигарок, крім того відсутні будь які свідки подій адміністративного правопорушення, фото- та відео- фіксація правопорушення не проводилась, більш того, згідно звіту магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” щодо вчинення касових операцій в день коли на думку адміністративної комісії позивачка вчинила адміністративний проступок в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” не було жодної продажі тютюнових виробів (цигарок) таким чином, взагалі не зрозуміло на чому ґрунтовувались висновки комісії про винуватість ОСОБА_1 . У зв'язку з чим, просили рішення - постанову адміністративної комісії №1068 від 16.07.2020 року скасувати, а провадження у справі закрити.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 липня 2020 року відкрито провадження у справі, сторонам роз'яснені їх права та строки на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Пітецький В.В. заявлені вимоги підтримали повністю, надали пояснення аналогічні тим, що викладені письмово за змістом адміністративного позову. Просили постанову адміністративної комісії скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Представник відповідача, Базаря О.І., що діє на підставі довіреності, вимоги пред'явленого позову не визнала, доводи, викладені за змістом відзиву на позов підтримала, просила у задоволенні позову відмовити. При цьому вказала що на її погляд факт продажу тютюнових виробів підтверджено повністю матеріалами справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи адміністративного позову та відзиву на нього, а також докази надані сторонами, судом встановлено наступні обставини.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_3 , працює продавцем у магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за адресою АДРЕСА_1 де у тому числі, 10 червня 2020 року здійснювала роздрібну продаж товарів згідно асортименту магазина, у тому числі тютюнових виробів (цигарок) відповідно до Ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
10 червня 2020 року інспектором Центрального ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області Тібейкіним О.В. без участі свідків складено протокол серії АПР18 №674885 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КУпАП, як зазначено в протоколі відносно потерпілої ОСОБА_2 .
За змістом вказаного протоколу ОСОБА_1 10 червня 2020 року о 13:05 годині знаходячись на робочому місці у магазині “Меркурій”, розташованому по проспекту Ілліча, 141 в місті Маріуполі, здійснила продаж продаж цигарок марки “Parliament” за ціною 58 гривень неповнолітній особі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП, протоколом повідомлено про розгляд справи на 01 липня 2020 року. Правопорушник ОСОБА_1 згідно протоколу свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення заперечувала, зазначивши про це у вказаному протоколі.
За приписами ст.218 КУпАП розгляд справ, про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.156 КУпАП, віднесено до компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах міських рад.
16 липня 2020 року у присутності правопорушника ОСОБА_1 відбулося засідання адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради з розгляду адміністративного протоколу серії АПР18 №674885 від 10.06.2020р.
За наслідками засідання адміністративною комісією було прийнято постанову №1068 про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 6800 гривень.
Перевіряючи законність та обґрунтованість вищевказаного рішення суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом та інше.
Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 статті 156 КУпАП передбачена відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.
Отже сутність правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, полягає у: торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях, на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визнаних рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради такими, де роздрібна торгівля зазначеними товарами заборонена; торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами неповнолітніми особами, а також через торгові автомати; продажу алкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років.
Крім цього, статтею ст.15-3 ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” заборонено продаж, в тому числі, тютюновий виробів особам, які не досягли 18 років.
Цією ж нормою встановлено, що продавець зобов'язаний отримати у покупця, який купує тютюнові вироби чи алкогольні напої, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у нього виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
В сенсі положень ст. 77 КАС України особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
На підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого рішення відповідачем надано посвідчені копії протоколу про адміністративне правопорушення серіїАПР18 №674885 від 10.06.2020, письмових пояснень неповнолітньої ОСОБА_2 , рапорту інспектора поліції від 10.06.2020р, протоколу огляду неповнолітньої та вилучення у неї пачки цигарок від 10.06.2020р, копії ліцензії та витягу з реєстру щодо ФОП ОСОБА_4 з додатками до них, фотознімків магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” його адреси, крім того залучено фотознімок ОСОБА_2 .
Так, у своїх письмових поясненнях неповнолітня ОСОБА_2 зазначає, що 10 червня 2020 року вона зайшла до магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, який розташовано по АДРЕСА_1 де придбала пачку цигарок за ціною 58 гривень, паспорт в неї продавець не вимагав.
Згідно із протоколом огляду та вилучення від 10.06.2020р у неповнолітньої ОСОБА_2 у присутності двох понятих (один з яких чоловічої статі, без присутності законного представника) було виявлено та вилучено пачку цигарок.
З рапорту інспектора Центрального ВП ГУНП Тібейкіна О.В. від 10.06.2020 на ім'я начальника Центрального ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області Бичіну С. повідомлено про факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Рештою письмових документів долучених до справи та надані представником відповідача, встановлено, що ОСОБА_5 перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_4 , який є фізичною особою-підприємцем, має ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
Інших доказів, передбачених ст.251 КУпАП, відповідачем не надано і посилань на їх наявність не наведено.
Дослідивши зазначені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП.
При цьому, суд виходить з того, що вказаними матеріалами не підтверджено факт продажі вилучених у неповнолітньої ОСОБА_2 тютюнових виробів в магазину “Меркурій”, бо матеріали справи вказують на відсутність будь яких підтверджень щодо продажі цієї продукції саме продавцем ОСОБА_1 , оскільки письмові пояснення ОСОБА_2 не містять посилань на певну особу - продавця, а свідки події чи фото- відеоматеріали, які б це доводили в матеріалах справи відсутні та представником відповідача суду не надано. Більш того, єдиним підтвердженням реалізації тютюнових виробів у даному випадку може бути виключно фіскальний чек, проте таких документів суду не надано, навпаки, надана позивачкою та його представником роздруківка вказує взагалі на відсутність будь-яких операцій в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” 10 червня 2020 року з тютюновими виробами.
Крім того, суд не може залишити поза увагою той факт, що відповідно до ст.15-3 ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” обов'язок продавця тютюнових виробів та алкогольных напоїв отримати (вимагати) у покупця документ, що засвідчує його вік, пов'язується із виникненням у нього об'єктивного сумніву щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
Визначення віку особи за зовнішніми ознаками пересічною людиною, на переконання суду, носить виключно суб'єктивний та індивідуальний характер і може залежати від багатьох факторів, таких як вік самого оцінювача, рівень його інтелектуального розвитку, сформовані у його свідомості еталонні подоби зовнішніх вікових ознак людини та інше.
Неповнолітня ОСОБА_2 на засідання адміністративної комісії запрошена не була, пояснень протилежних поясненням ОСОБА_1 не надавала, оцінювання її віку безпосередньо комісією за зовнішніми ознаками не проводилося, враховуючи, що на той час ОСОБА_2 майже набула повноліття та за зовнішніми ознаками (фотознімок ОСОБА_2 ) цілком відповідає критеріям повнолітньої особи.
Таким чином, на думку суду, яка перш за все ґрунтується на аналізі пояснень сторін та наданих в розпорядження суду письмових доказах відповідач прийшов невірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП та як наслідок притягнув її до адміністративної відповідальності.
Решті доводів позивача та його представника стосовно оскаржуваної постанови суд не надає оцінки, виходячи з наявних підстав для прийняття судового рішення про скасування оскаржуваної постанови.
Згідно із ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
В сенсі наведених норм та викладених обставин адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова адміністративної комісії відносно неї скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір сплачується у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 становить 2102,00 грн.
Згідно ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, у відповідності до положень ст.149, 244 КАС України суд вважає занеобхідне стягнути з відповідача на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір сплачений позивачкою у розмірі 420,40 гривень.
Керуючись ст. 241-246, 257-263, 293-295 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову №1068 винесену адміністративною комісією виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області від 16 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП - скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення пов'язане з порушенням правил торгівлі відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Рішення суду може би бути оскаржене в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud0538/.
Повний текст рішення виготовлений 09 грудня 2020 року.
Суддя А.М. Вайновський