ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 грудня 2020 року м. Київ № 640/16497/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,
Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,
Співробітника Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Сухар Юлія Віталіївна,
Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
Державної казначейської служби України
третя особа Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси"
про визнання дій та бездіяльності протиправними, відшкодування шкоди
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Співробітника Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Сухар Юлії Віталіївни, Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної казначейської служби України, третя особа - Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси", в якому просить: визнати дії працівника Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Сухар Юлії Віталіївни по вилученню 19 березня 2017 року транспортного засобу Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_1 протиправними; визнати бездіяльність Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, що полягає у відмові повернути транспортний засіб Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_1 , протиправною; стягнути солідарно з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а також Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 250 316 (двісті п'ятдесят тисяч триста шістнадцять) грн. 64 коп.; стягнути з відповідачів судовий збір.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В подальшому до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін.
Розглянувши клопотання представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зауважує, що дана справа не підпадає під категорію справ визначених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
За таких підстав та з урахуванням того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, а також враховуючи, що представником позивача не надано жодного належного та допустимого доказу того, що адміністративна справа становить значний суспільний інтерес, враховуючи, що бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи в порядку загального провадження та приймаючи до уваги, що спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду, будь - яких інших достатніх причин, з яких вбачається необхідність проведення судового засідання за участі представників сторін представником позивача не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача та розгляду справи в судовому засіданні за участі сторін.
Керуючись частиною 4 статті 260, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.І. Кузьменко