ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 грудня 2020 року м. Київ № 640/2695/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження клопотання представника Апарату Верховної Ради України про залишення без розгляду позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Апарату Верховної Ради України
про зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - відповідач), в якому просить: зобов'язати Управління справами Апарату Верховної Ради України в повному обсязі здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану ним відпустку за період 2013-2019 р.р.; зобов'язати Управління справами Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку; стягнути з Управління справами Апарату Верховної Ради України понесені судові витрати в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року замінено первісного відповідача у справі № 640/2695/20 Управління справами Апарату Верховної Ради України на належного - Апарат Верховної Ради України.
В подальшому представником відповідача подано до Окружного адміністративного суду міста Києва клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Клопотання обґрунтовано тим, що за загальним правилом звернення до суду з позовом про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку повинен застосовуватись тримісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України.
У відповіді на відзив представник позивача наголошував, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат на які працівник має право.
Розглянувши клопотання представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу у відповідності пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом з матеріалів наявних у справі встановлено, що ОСОБА_1 перебував на посаді помічника-консультанта народного депутата України з 01 квітня 2013 року по 29 серпня 2019 року. При звільненні з посади помічника-консультанта народного депутата України позивачу не була виплачена компенсація за невикористану відпустку.
З даним позовом позивач звернувся до суду 05 лютого 2020 року.
Відповідно частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
Статтею 4 Кодексу законів про працю України вказано, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У статті 3 Кодексу законів про працю України зазначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено право працівника у разі порушення законодавства про оплату праці звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У відповідності до частини 3 статті 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі, виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Таким чином, у спорах, предметом яких є стягнення заробітної плати, зокрема, грошової допомоги та грошової компенсації, строк на звернення до адміністративного суду необмежений, а відтак, строк на звернення до суду позивачем не порушено, з огляду на що підстави для задоволення клопотання представника Апарату Верховної ради України про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Крім того, суд в частині доводів представника відповідача про відсутність доказів сплати судового збору позивачем зазначає, що відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У зв'язку з тим, що грошова компенсація за невикористану відпустку є частиною заробітної плати позивача, позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 123, 240, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
В задоволенні клопотання представника Апарату Верховної Ради України про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя А.І. Кузьменко