ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 грудня 2020 року місто Київ №640/27106/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., в порядку письмового провадження розглянувши заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду
за позовомОСОБА_1
до третя особаПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»
провизнання дій протиправними, скасування постанови від 01.10.2020 у виконавчому провадженні №63171721,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання дій протиправними, скасування постанови від 01.10.2020 у виконавчому провадженні №63171721.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/27106/20 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні 16.11.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Разом з тим, через канцелярію суду 16.11.2020 від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.
В обгрунтування заяви про залишення позовної заяви без розгляду відповідач зауважив, що поштове відправлення, в якому направлено оскаржувану постанову, вручено позивачу (боржнику) 10.10.2020, а тому, на думку відповідача, позовна заява повинна була бути подана до 20.10.2020.
Відповідач також зазначачив про те, що доводи позивача стосовно того, остання зверталась зі скаргою до Дніпровського районного суд міста Києва, однак ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.10.2020 відмовлено у відкритті провадження не можуть братись судом до уваги, оскільки відповідач вважає, що неравильно визначено позивачем підсудність справи не є достатньою та обгрунтованою підставою для поновлення строку на звернення до адміністративного суду.
Так, вирішуючи відповідну заяву, суд зазначає наступне.
Згідно із приписами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2020 (в межах десятиденного строку з моменту отримання оскаржуваної постанови) позивач звернулась до Дніпровського районного суду зі скаргою на постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівнипро відкриття виконавчого провадження №63171721 від 01.10.2020, та, як наслідок, просила скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні від 01.10.2020 №63171721.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.10.2020 відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд».
Як зазначила позивач, про копію ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 26.10.2020 остання дізналась 29.10.2020 з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Суд, вирішуючи питання щодо строків звернення до суду, звертає увагу на тому, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Таким чином, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
Тобто, пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для прямого застосування наслідків такого пропуску (залишення без розгляду, повернення), оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причин пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги положення чинного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача про залишення позовної заяви у справі №640/27106/20 без розгляду.
Таким чином, дослідивши вказану заяву, матеріали справи, предмет та підстави позову, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 241-243, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №640/27106/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Іщук І.О.