09 грудня 2020 року справа № 580/2112/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби (далі- митниця, відповідач) про визначення митної вартості товарів № UA00000/2019/200002/1 від 16.12.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що 03.12.2019 позивачем було подано митну декларацію № UA902070/2019/709357 для проведення митного оформлення ввезення автомобіля, однак рішенням Київської митниці Держмитслужби про визначення митної вартості товарів № UA00000/2019/200002/1 від 16.12.2019 відмовлено у митному оформленні товарів за вказаною митною декларацією з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA100730/2019/00003 від 16.12.2019.
Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 подав всі документи, визначені статтею 53 Митного кодексу України, а згідно з частиною 5 статті 53 вказаного кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні).
17 липня 2020 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що декларантом в порушення вимог статей 52, 53, 58, 368 Митного кодексу України документально не підтверджено заявлену митну вартість товару, визначену за основним методом визначення митної вартості.
У зв'язку із закінченням 10-денного строку, протягом якого позивач мав подати додаткові документи для підтвердження значень митної вартості декларантом, 16.12.2019 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/200002/1.
В подальшому зазначений у митній декларації товар 19.12.2019 відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України був випущений у вільний обіг за митною декларацією № UA100730/2019/709930 зі сплатою митних платежів згідно митною вартістю товару, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між цією сумою та сумою митних платежів, визначених митницею відповідно до рішення про коригування митної вартості № UA00000/2019/200002/1. Загальна сума наданих декларантом гарантій становила 20045,77 грн.
Відповідач зазначає, що метод визначення митної вартості за ціною угоди не міг бути застосований, оскільки декларантом порушено вимоги статей 52, 53, 58 та 368 Митного кодексу України.
На час прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості в митниці були наявні документи, які не дозволяли підтвердити митну вартість, визначену позивачем, рішення було прийнято в межах повноважень, визначених статтями 54-55 Митного кодексу України за встановленою формою, а тому об'єктивні підстави для його скасування відсутні.
07 серпня 2020 року представник позивача подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
19 серпня 2020 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що позивачем з метою оформлення легкового автомобіля Ford Fiesta 2015 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 надано до Київської митниці Держмитслужби всі необхідні документи, визначені статтею 53 Митного кодексу України.
Крім того, представник позивача зазначив, що переклад митних документів на державну мову не впливає на складові митної вартості товару, що зазначені в цих документах.
Також, представник позивача наголошує, що у разі визначення митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має містити також порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідний товар, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато з урахуванням Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 18 червня 2020 року № 731-IX.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, 20.11.2019 ОСОБА_1 придбав у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль Ford Fiesta, 2015 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який був в експлуатації та вартість якого на дату придбання становила 1700 евро (одна тисяча сімсот евро).
03 грудня 2019 року позивачем подано митну декларацію № UA902070/2019/709357 для проведення митного оформлення ввезення автомобіля. Митну вартість автомобіля було задекларовано у 1700,00 Євро (графи 22, 42) еквівалент 44893,92 грн. (графа 45 “коригування”), за основним (першим) методом визначення митної вартості: ціни угоди за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються ( графа 43 “Код MBB”).
Для підтвердження заявлених даних, митниці було подано документи (графа 44):
-рахунок (інвойс) № 61/11/2019 від 20.11.2019 (код документа 0380), в якому зазначено вартість автомобіля 1700,00 євро;
-акт митного огляду від ЗОЛ 1.2019р. № UA209060/2019/69204 (код 1721);
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29.01.2016, НОМЕР_3 від 27.11.2019, НОМЕР_4 від 29.01.2016 (код 2800);
-акт виконаних робіт № 3H00053652 від 03.12,2019 (код 9000).
За ввезення даного товару за митною декларацією № UA902070/2019/709357 від 03.12.2019, ОСОБА_1 , як власнику автомобіля необхідно було сплатити 25054,24 грн (графи 47, В):
-акцизний податок (код платежу 185) - 8906,82 грн;
-ввізне мито (код платежу 121) - 4489,39 грн (10%);
-ПДВ (код платежу 128) - 11658,03 грн ( 20%).
16 грудня 2019 року Київська митниця Держмитслужби прийняла рішення про визначення митної вартості товарів № UA100000/2019/200002/1 в якому вказано, що декларанту в порядку пункту 3 статті 53 МК України запропоновано надати до митниці додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
04 грудня 2019 року декларантом до митного оформлення надано чек про сплату вартості транспортного засобу Quittung від 20.11.2019, завірений печаткою компанія Automobile Lichius (Німеччина), митну декларацію країни відправлення від 27.11.2019 № 19 та звіт про незалежну оцінку по визначенню вартості транспортного засобу від 02.12.2019 № 4500/19, затверджений директором ПП “АЖІО” ОСОБА_2 .
Згідно з вказаним рішенням, митна вартість товару була визначена митницею у розмірі 4107,16 EUR, за резервним (6) методом із посиланням на джерело визначення митної вартості на митну декларацію від 11.12.2019 № UA204020/2019/300626.
У зв'язку з прийняттям рішення про визначення митної вартості від 16.12.2019 № UA100000/2019/200002/1 митницею було відмовлено у митному оформленні товарів за митною декларацією № UA902070/2019/709357 від 03.12.2019 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення № UA100730/2019/00003 від 16.12.2019.
Рішення мотивоване тим, що в наданих декларантом документах відповідно до умов, зазначених в частинах 2-4 статті 53 МК України відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
15 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київської митниці Держмитслужби з заявою про надання додаткових документів в порядку частини 8 статті 55 МК України, а саме відповідачеві додатково надано:
- копію інвойсу від 20.11.2019р. № 61/11/2019 німецькою мовою та оригінал перекладу українською мовою;
- оригінал перекладу квитанції (Quittung) від 20.11.2019р. (яка містить відомості про особу яка сплатила кошти, яка сума та за який автомобіль з точним зазначенням ідентифікаційного номеру), що підтверджує сплату за автомобіль Ford Fiesta, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 коштів саме у розмірі 1700 євро.
У вказаній вище заяві позивач просив під час прийняття рішення, визначеного частиною 9 статті 55 МК України щодо визнання або невизнання заявленої вартості товару, розглянути додатково подані документи в сукупності з первинно поданими декларантом, враховуючи оригінал інвойсу № 61/11/2019 від 20.11.2019 та оригінал квитанції від 20.11.2019, що вже знаходяться у митного органу.
ОСОБА_1 вважає, що подав всі визначені статтею 53 МК України документи, а згідно з частиною 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а тому рішення про визначення митної вартості товарів № UA00000/2019/200002/1 від 16.12.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.
Під час вирішення спору по суті суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України), Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України, наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із частиною 3 статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписами частини 4 статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 4 статті 53 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З аналізу вказаних положень законодавства України суд вбачає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказаних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а у подібних правовідносинах.
Згідно з частиною 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: - а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; - б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; - в) на основі віднімання вартості; - г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); - ґ) резервний.
Частинами 2-8 вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд встановив, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості транспортного засобу - легковий автомобіль Ford Fiesta, 2015 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , декларант надав митному органу разом з декларацією (графа 44 декларації) такі документи: рахунок (інвойс) від 20.11.2019 № 61/11/2019 (код документа 0380), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: № НОМЕР_2 від 29.01.2016, № НОМЕР_3 від 27.11.2019, № НОМЕР_4 від 29.01.2016 (код 2800), акт митного огляду від 30.11.2019 № UA209060/2019/69204 (код 1721); акт виконаних робіт № 3H00053652 від 03.12.2019 (код 9000).
Крім того, 04.12.2019 декларантом, на виконання вимоги відповідача до митниці надано чек про сплату вартості транспортного засобу Quittung від 20.11.2019, завірений печаткою компанія Automobile Lichius (Німеччина), митну декларацію країни відправлення від 27.11.2019 № 19 та звіт про незалежну оцінку по визначенню вартості транспортного засобу від 02.12.2019 № 4500/19, затверджений директором ПП “АЖІО” ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проаналізувавши наведені норми суд зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваного товару із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервного методу.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 в справі № 816/1199/15-а у подібних правовідносинах.
Щодо оцінки правомірності дій із застосування методу визначення митної вартості товару, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
У рішенні про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100730/2019/00003 від 16.12.2020 відповідач не зазначає: які саме відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними та які відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів відсутні.
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/200002/1 від 16.12.2019 відповідач зазначив, що митна вартість товару визначена за резервним методом. Джерелом інформації, на який посилається відповідач під час збільшення митної вартості оцінюваних товарів за резервним методом є митна декларація від 11.12.2019 № UA204020/2019/300626, однак спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить ані порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару.
Відповідно до пункту 23 та пункту 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Враховуючи оцінені докази, проаналізовані норми права, встановлені обставин, суд зазначає, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, що містили достатню інформацію про митну вартість та її складові, що виключає можливість дійти висновку про обґрунтовані сумніви відповідача на час здійснення митного контролю. Натомість, контролюючий орган не довів належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, що надані декларантом документи сукупно не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не давали можливості здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і підстав для застосування резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.02.2019 у справі № 815/5988/15.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/200002/1 від 16.12.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );
2) відповідач - Київська митниця Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 09.12.2020.
Суддя В.О. Гаврилюк