Справа № 560/5587/20
іменем України
09 грудня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести ОСОБА_1 з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 71% від сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 05.03.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Виплата перерахованої пенсії проводилась відповідачем з 01 січня 2018 року з урахуванням 50 % суми її підвищення, з 01 січня 2019 року - 75 % суми її підвищення, а з 01.01.2020 - 100% суми її підвищення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21 лютого 2018 року.
Вказав, що пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року були визнані нечинними рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року. При цьому розмір пенсії зменшено з 71% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
На звернення позивача про проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018 року із урахуванням 100% суми її підвищення, визначеного станом на 01.03.2018 року, та 71% від сум грошового забезпечення до раніше здійсненого перерахунку, він отримав відмову, яка, на його думку, є протиправною.
24.09.20 у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поданий відзив, у якому відповідач вказав, що підстав для зобов'язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області провести з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 71% від сум грошового забезпечення та зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії з 05.03.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, немає. Вважає вимоги позивача необґрунтованими та просить у позові відмовити.
У відзиві на позов відповідач просив розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін у зв'язку зі складністю справи, та з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що згідно з частинами 5, 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідач не надав обґрунтувань у чому полягає складність справи та які обставини можуть бути встановлені судом у судовому засіданні. Тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
До суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про залишення позову без розгляду, в якому зазначено, що позивач знав про розміри виплачуваної їй пенсії та види грошових забезпечень, які враховані для призначення пенсії, з квітня 2019 року. Проте, до суду звернувся лише у вересні 2020, тобто, з порушенням строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказав, що згідно з постановою Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №521/21851/16-а незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Оцінюючи зазначене клопотання, суд зазначає та враховує наступне.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Про обмеження пенсійних прав позивач дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.09.2020 №4508-3939/С-03/8-2200/20.
Враховуючи викладене, позивачем не пропущено строк звернення до суду, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.
До суду надійшло клопотання представника відповідача, в якому просить зупинити провадження у справі № 560/5587/20 до винесення рішення Великою Палатою Верховного Суду по справі 510/1286/16-а.
Суд вказує, що згідно з п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, суд вважає, що Великою Палатою Верховного Суду у справі №510/1286/16-а не переглядається судове рішення у подібних правовідносинах, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі №560/5587/20.
Позивач подав відповідь на відзив, де не погоджується з доводами відповідача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, отримуючи пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
14.08.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області з заявою про перерахунок пенсії без її розстрочення згідно п.1 Постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 та виходячи з розміру 71% від сум грошового забезпечення до 01.01.2018 року.
Листом №4508-3939/С-03/8-2200/20 від 16.09.2020 року відповідач повідомив, що відсутні підстави для проведення перерахунку та виплати з 01.01.2018 року із розрахунку 100% від сум підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, та 71% від сум грошового забезпечення до раніше здійсненого перерахунку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45).
Згідно з пунктом 1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262-XII пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі по тексту - Постанова №704), якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови №704 ця постанова набирає чинності з 1 січня 2018 року. Отже, з набранням чинності Постановою №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, відповідно до пункту 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови КМУ №704.
Відповідно до пункту 2 Постанови №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах:
- з 01 січня 2018 року - 50 відсотків;
- з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;
- з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
З матеріалів справи встановлено, що з 01 січня 2018 року позивачу здійснено перерахунок пенсії відповідно до Постанови №103.
Відповідно до наявного розрахунку пенсії позивача вбачається, що підвищення пенсії позивача виплачувалось з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 50% від суми підвищення, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75% від суми підвищення, з 01 січня 2020 року - 100% від суми підвищення.
У той же час, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тобто, вказане рішення, відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набрало законної сили з 05 березня 2019 року.
Отже, положення пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратили чинність саме з 05 березня 2019 року.
Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відтак, з 05 березня 2019 року у позивача виникло право на отримання пенсії у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
06 серпня 2019 року Верховним Судом прийняте Зразкове Рішення Іменем України у справі №160/3586/19, у якому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог особи про перерахунок та виплату з 05 березня 2019 року підвищення розміру пенсії без обмеження відсотково.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на вказане Зразкове Рішення Верховного Суду від 06 серпня 2019 року.
Верховний Суд підтвердив право пенсіонерів - військовослужбовців на виплату їм з 05 березня 2019 року пенсії у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, відтак прийшов до висновку про неправомірність дій ГУ ПФУ щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року лише 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Що стосується посилання відповідача на право КМУ встановлювати так звану "розстрочку" виплати перерахованої пенсії відповідно до положень статті 63 Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 103, слід зазначити, що згідно із частиною 3 статті 52 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати "порядок перерахунку пенсії" не є тотожним праву встановлювати "строки перерахунку пенсії", "строки виплати пенсії".
Відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.
Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року).
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях теж неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" №804 від 14 серпня 2019 року, відповідно до якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01 січня 2018 року здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
По-перше, суд виходить з того, що принцип обмеження пенсійних виплат або встановлення так званих "розстрочок", знову застосований у цій постанові КМУ, за своєю суттю є тим самим, який був попередньо визнаний протиправним та нечинним згідно з наведеними вище рішеннями судів. Як встановлено Верховним Судом у постанові від 12.11.2019 року у справі №826/3858/18 у Кабінету Міністрів України відсутнє право здійснювати розстрочку виплат перерахованої пенсії.
По-друге, оскільки на момент проведення перерахунку пенсії позивача у 2018-2019 роках вказана постанова Кабінету Міністрів України взагалі була відсутня, на спірні правовідносини її вимоги не поширюються, а тому суд відхиляє покликання відповідача на цей нормативно-правовий акт.
Враховуючи викладене, з 05.03.2019 року пенсія позивача підлягає перерахунку та виплаті з урахуванням 100 відсотків суми її підвищення, відтак суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління ПФУ в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату позивачу з 05 березня 2019 року 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Щодо вимоги позивача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії у розмірі 71% від сум грошового забезпечення, суд вказує наступне.
Частиною 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Оскільки розмір призначеної пенсії (71% суми грошового забезпечення) не перевищує 90%, то підстав для його зменшення у відповідача не було.
Відповідно до статті 13 Закону №2262-XII (у редакції Закону №1166-VII) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Вирішуючи питання про застосування Закону №2262-ХІІ у часі, суд зазначає, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Отже, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
У постанові від 03.04.2018 по справі №175/1665/17 (2-а175/41/17) Верховний Суд зазначив, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового утримання, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
У пункті 50 рішення по справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом".
Отже, дії Головного управління ПФУ в Хмельницькій області щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу у розмірі 70% грошового забезпечення та зменшення у зв'язку з цим встановленого розміру пенсії у відсотковому виразі (з 71% суми грошового забезпечення) є протиправними.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління ПФУ в Хмельницькій області провести позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ у розмірі 71% суми грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 по дату прийняття рішення суд вважає обґрунтованими.
Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести ОСОБА_1 з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 71 % від сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року пенсію з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.) грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 09 грудня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя П.М. Майстер