Справа № 560/5609/20
іменем України
09 грудня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Президента України , Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України , в.о. заступника керівника департаменту - керівника управління з питань помилування О. Марченка про скасування відповіді та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до Офісу Президента України, Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України, в.о. заступника керівника департаменту - керівника управління з питань помилування О. Марченко, в якому просив:
- скасувати відповідь в.о. заступника керівника Департаменту - керівника управління з питань помилування Марченка О.П.;
- зобов'язати Департамент з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України розглянути клопотання ОСОБА_1 про помилування відповідно до діючого законодавства колегіальною Комісією.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві та у відповіді на відзив позивач зазначив, що він відбуває покарання у державній установі "Замкова виправна колонія №58" у вигляді довічного позбавлення волі. Вказав, що відбувши термін покарання 26,4 роки звернувся до Офісу Президента України з клопотанням про помилування. Однак, 18.08.2020 він отримав відповідь в.о. заступника керівника департаменту - керівника управління з питань помилування О. Марченко, якою його клопотання залишено без задоволення.
Вважає, що відповідь в.о. заступника керівника Департаменту - керівника управління з питань помилування Марченка О.П. щодо його помилування є такою, що порушує його матеріальні та процесуальні права, є незаконною, необгрунтованою та такою, що прийнята з порушенням процедури розгляду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Представником відповідачів подано до суду відзив, в якому останній зазначив, що клопотання позивача про помилування було розглянуто відповідно до вимог чинного законодавства України, а оскаржувана відповідь є засобом повідомлення ОСОБА_1 щодо результату розгляду його клопотання. Вважає, що відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Просив суд відмовити в задоволенні позову.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 засуджений вироком апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2002 року за ст.ст. 69, 190-1, 223 ч.2 КК України (в редакції Закону України від 28 грудня 1960 року), ст. 187 ч. 4 чинного КК України (бандитизм, посягання на життя працівників правоохоронного органу, у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків (одного вбили, другому заподіяли тяжкі тілесні ушкодження, третьому завдали легкі тілесні ушкодження), розкрадання вогнестрільної зброї й бойових припасів та розбійні напади з метою заволодіння чужим майном) до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
11.06.2020 до Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України з державної установи «Шепетівська виправна колонія №98» надійшло клопотання позивача від 27.05.2020 про його помилування.
Комісія при Президентові України у питаннях помилування з розгляду клопотань про помилування осіб, засуджених судами України на засіданні 04 серпня 2020 року не знайшла підстав для внесення пропозиції Президентові України про помилування та ухвалила відповідне рішення, оформлене Протоколом №4, про залишення клопотання позивача без задоволення, відповідно до пунктів 5, 9 Положення про порядок здійснення помилування (витяг з протоколу засідання Комісії).
В подальшому, Департамент листом від 10 серпня 2020 року за № 21-3304/01 надіслав на адресу начальника Державної установи «Замкова виправна колонія №58» відповідне повідомлення про результат розгляду клопотання позивача про його помилування.
За змістом листа Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України від 10 серпня 2020 року за № 21-3304/01, в ньому містилося прохання у встановленому порядку оголосити засудженому ОСОБА_1 про те, що його помилування розглянуто. Враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчинених ОСОБА_1 злочинів, а також беручи до уваги те, що адміністрація установи виконання покарань та спостережна комісія висловилися проти його помилування, клопотання залишено без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Президент України здійснює помилування.
Частиною 1 та 2 статті 87 Кримінального кодексу України встановлено, що помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи.
Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
Порядок здійснення Президентом України помилування відповідно до пункту 27 частини першої статті 106 Конституції України визначає Положення про порядок здійснення помилування, затверджене Указом Президента України від 21 квітня 2015 року №223/2015 (далі - Положення №223/2015).
Пунктом 7 Положення №223/2015 встановлено, що підготовку матеріалів до розгляду клопотання про помилування та повідомлення заявника про результати такого розгляду здійснює Департамент з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України (далі - Департамент).
Відповідно до п.8 Положення №223/2015, клопотання про помилування і підготовлені Департаментом матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування (далі - Комісія).
Під час розгляду клопотання про помилування враховуються: ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, його поведінка, щире каяття, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, сімейні та інші обставини; думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах дітей, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських об'єднань та інших суб'єктів про доцільність помилування (п.9 Положення №223/2015).
В силу п. 5 Положення №223/2015, особи, які засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини або мають дві і більше судимостей за вчинення умисних злочинів чи відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, можуть бути помилувані у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин.
Про клопотання, які не підлягають задоволенню за обставин, передбачених цим Положенням, Департамент доповідає Комісії. За результатами попереднього розгляду клопотань про помилування і матеріалів, підготовлених Департаментом, Комісія вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування. Про клопотання, підстав для задоволення яких не знайдено, Комісія доповідає Президентові України (п.10, п.12 Положення №223/2015).
Пунктами 13, 14 Положення №223/2015 передбачено, що про помилування засудженого Президент України видає указ. У разі відхилення Комісією клопотання про помилування засудженої особи повторне клопотання щодо неї за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії не раніш як через рік із часу відхилення попереднього клопотання.
Аналіз вищенаведених норм Положення №223/2015 приводить суд до висновку, що клопотання про помилування і підготовлені Департаментом матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування, та лише у випадку прийняття Комісією позитивного результату про можливість застосування помилування, передаються на розгляд по суті Президенту України, який в подальшому видає відповідний указ про помилування.
При цьому, якщо за наслідками розгляду клопотання, Комісія дійде висновку про відсутність підстав для помилування на даний час, то Комісія обмежується доповіддю Президентові України про зазначені обставини. Така доповідь, є належною формою реалізації Комісією своїх функціональних обов'язків.
Таким чином, суд доходить висновку, що у випадку коли Комісія вносить Президентові України пропозицію про застосування помилування, то належною формою реалізацією та юридично визначеним правовим наслідком з боку Президента України, є прийняття відповідного указу про помилування, а у випадку відхилення такої пропозиції, Комісія обмежується лише доповіддю Президенту України про це, в такому разі прийняття будь-яких указів з цього приводу, законодавством не передбачається.
Суд наголошує, що єдиним та належним рішенням, яке може бути прийняте Президентом України у випадку застосування до особи помилування, є указ. Такий указ, в межах спірних правовідносин, з урахуванням п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України є індивідуальним актом (рішенням) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи, безпосередньо особи відносно якої вирішене питання про помилування. В той же час, як вже зазначалось, що у випадку залишення Комісією без задоволення клопотання про помилування, законодавством не встановлено та не передбачено прийняття Президентом України будь-якого рішення.
В матеріалах справи відсутні відомості про відмову особисто Президентом України у розгляді клопотання про помилування, або прийнятті будь-якого ним рішення про відмову у такому помилуванні за наслідками внесеної Комісією Президентові України пропозиції про застосування помилування відносно ОСОБА_1 .
Аналіз змісту вищенаведених норм Положення №223/2015 свідчить про те, що клопотання про помилування і підготовлені Департаментом матеріали попередньо розглядаються Комісією та лише потім, за наявності підстав, передаються на розгляд по суті Президенту України.
Матеріалами справи підтверджено, що 11.06.2020 до Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України з державної установи «Шепетівська виправна колонія №98» надійшло клопотання позивача від 27.05.2020 про його помилування.
Комісія при Президентові України у питаннях помилування з розгляду клопотань про помилування осіб, засуджених судами України на засіданні 04 серпня 2020 року не знайшла підстав для внесення пропозиції Президентові України про помилування та ухвалила відповідне рішення, оформлене Протоколом №4, про залишення клопотання позивача без задоволення, відповідно до пунктів 5, 9 Положення про порядок здійснення помилування (витяг з протоколу засідання Комісії).
Надалі, Департамент листом від 10 серпня 2020 року за № 21-3304/01 надіслав на адресу начальника Державної установи «Замкова виправна колонія №58» відповідне повідомлення про результат розгляду клопотання позивача про його помилування.
За змістом листа Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України від 10 серпня 2020 року за № 21-3304/01, в ньому містилося прохання у встановленому порядку оголосити засудженому ОСОБА_1 про те, що його помилування розглянуто. Враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчинених ОСОБА_1 злочинів, а також беручи до уваги те, що адміністрація установи виконання покарань та спостережна комісія висловилися проти його помилування, клопотання залишено без задоволення.
Відтак, в ході розгляду справи судом встановлено, що клопотання позивача про його помилування було розглянуто відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства України, з дотриманням законодавчо встановленої процедури такого розгляду.
Отже, зібрані у справі докази повністю спростовують доводи позивача викладені у позовній заяві.
Таким чином, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, тому підстави для задоволення позову відсутні.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачі, як суб'єкти владних повноважень довели правомірність свого рішення, спростували доводи та пояснення позивача, а відтак діяли у межах та спосіб встановлений чинним законодавством України, а тому у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю.
Одночасно, позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Президента України, Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України, в.о. заступника керівника департаменту - керівника управління з питань помилування Марченка О.П. про скасування відповіді та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 09 грудня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідачі:Офіс Президента України (вул. Банкова, 11,Київ 220,01220) Департамент з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України (вул. Шовковична, 12,Київ 220,01220) В.о. заступника керівника департаменту - керівник управління з питань помилування О. Марченко (вул. Шовковична, 12,Київ 220,01220)
Головуючий суддя П.М. Майстер