Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 грудня 2020 р. № 520/16100/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2109-1 від 10.06.2020 року.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 13.01.2020 по 02.06.2020 в Мереф'янській районній центральній лікарні на посаді генерального директора та період з 08.08.1983 по 08.08.1985 року в Харківському медінституті як стажер-дослідник до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е-ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на мою користь витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2109-1 від 10.06.2020 року щодо не врахування відповідачем періоду роботи з 13.01.2020 по 02.06.2020 в Мереф'янській районній центральній лікарні на посаді генерального директора та періоду роботи з 08.08.1983 по 08.08.1985 року в Харківському медінституті як стажер-дослідник до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е-ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправним та таким, що порушує права позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 17.11.2020 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача 02.12.2020 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що період роботи з 08.08.1983р. по 08.08.1985р. в Харківському медінституті на посаді стажер-дослідника та період роботи з 13.01.2020 р. по теперішній час в Мереф'янській районній центральній лікарні на посаді генерального директора не зарахований до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки посада генерального директора та стажер-дослідника не передбачена Переліком закладів освіти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», а отже рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2109-1 від 10.06.2020 року є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України та не підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою від 02.06.2020 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та нарахування і виплати грошової допомоги яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2109-1 від 10.06.2020 року позивачу не зараховано період роботи з 13.01.2020 по теперішній час в Мерефянській районній центральній лікарні на посаді генерального директора та період з 08.08.1983 по 08.08.1985 року в Харківському медінституті як стажер-дослідник, не зараховано до розрахунку стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів «е-ж» статі 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також відмовлено в призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, оскільки, відсутній необхідний стаж на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.
Також вказаним рішенням позивачу було зазначено, що період роботи з 13.01.2020 року по теперішній час в Мерефянській районній центральній лікарні на посаді генерального директора та період з 08.08.1983 року по 08.08.1985 року в Харківському медінституті як стажер-дослідник, не зараховано до розрахунку стажу роботи який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до років «е-ж» статі 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», , оскільки зазначені посади не дають право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти мінімальних пенсій. На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу на ОСОБА_1 , страховий стаж заявника на момент звернення складає 42 роки 6 місяців 24 дні, з яких на посадах що дає право на пенсію за вислугу років - 34 роки 5 місяців 5 днів.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженої постановою КМУ від 23.11.2011 №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "є" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає правота пенсію за вислугу років".
Згідно частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить визначення «стажер-исследователь», поряд з тим, законодавство СРСР, що діяло на момент проходження такого стажування позивачем - ОСОБА_1 , визначало правовий статус стажера-дослідника як посаду, по якій молодий спеціаліст, безпосередньо після закінчення вищого навчального закладу у віці, як правило не більше 30 років, маючий здібності до наукової роботи проходить стажування на кафедрах, науково-дослідних лабораторіях вузу (інституту, університету, академії), що забезпечують їх кваліфікаційне керівництво та забезпечені сучасною науково-дослідною, дослідно-експериментальною базою.
За законодавством УРСР, стажери-дослідники мали такі ж самі умови праці, права та обов'язки у сфері трудового права, що й наукові працівники того підрозділу, в якому останні проходили стажування.
Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги в разі виходу на пенсію відповідно до ст.24 вказаного Закону, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 257 від 04.03.2004.
Згідно вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 257 від 04.03.2004 до цього Переліку відносяться: п.4 переліку (установи, організації, підприємства, не зазначені в пунктах 1-3 цього переліку) - керівник (завідуючий, начальник), заступники керівника (завідуючого, начальника), головний конструктор (інженер, технолог тощо), провідний конструктор (інженер, технолог тощо) наукового підрозділу (відділення, комплексу, центру, відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи); головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник; молодший науковий співробітник.
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не враховано вказаний період роботи до складу стажу, який зараховується для вислуги років.
Стосовно зарахування до стажу за вислугу років страхового стажу позивача - ОСОБА_1 , з 13.01.2020 по дату звернення з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в Мерефянській районній центральній лікарні на посаді генерального директора, суд зазначає наступне.
Рішенням XXXV сесії VII скликання Харківської районної ради Харківської області створено Комунальне некомерційне підприємство Харківської районної ради «Мереф'янська центральна районна лікарня» (де до сьогодні працює позивач) шляхом реорганізації (перетворення) КЗОЗ «Мереф'янська центральна районна лікарня» та пунктом 6 вказаного рішення призначено ОСОБА_1 на посаду генерального директора КНП Харківської районної ради «Мереф'янська центральна районна лікарня» шляхом подовження трудових відносин.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач - ОСОБА_1 , з 04.11.1999 року був прийнятий на посаду головного лікаря Харківського району Мереф'янської центральної районної лікарні, яка розпорядженням Харківської районної державної адміністрації №1101 від 26.06.2006 року перереєстрована в Комунальний заклад охорони здоров'я «Мереф'янська центральна районна лікарня». На підставі перереєстрації головний лікар Мереф'янської центральної районної лікарні приймає статус головного лікаря КЗОЗ «Мереф'янська центральна районна лікарня».
Таким чином суд зазначає, що в даному випадку є продовження трудових відносин позивача на посаді головного лікаря, які виникли з моменту його призначення відповідно до наказу №99/к від 04.11.1999 року та виконанням позивачем тих же самих повноважень та функцій управління лікарнею, з урахуванням особливостей реорганізації закладу охорони здоров'я, а не укладення нового трудового договору з новими повноваженнями та функціями.
Також суд зазначає, що органом пенсійного фонду в оскаржуваному рішенні визначено страховий стаж на момент звернення з заявою про призначення пенсії та виплати грошової допомоги 42 роки 6 місяців 24 дні, з них на посадах, що дає право на пенсію за вислугу років - 34 роки 5 місяців 5 днів.
В той час, у рішення про відмову в призначенні грошової допомоги пенсійний фонд обґрунтував незарахування стажу роботи (робота стажером-дослідником та робота на посаді генерального директора КНП ХРР «Мереф'янська центральна районна лікарня»), що становить 2 роки 7 місяців, хоча фактично відповідач не зарахував 8 років 1 місяць та 19 днів.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат з 02.06.2020 передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.
Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2109-1 від 10.06.2020 року є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно зобовязання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 13.01.2020 по 02.06.2020 в Мереф'янській районній центральній лікарні на посаді генерального директора та період з 08.08.1983 по 08.08.1985 року в Харківському медінституті як стажер-дослідник до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е-ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2109-1 від 10.06.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 13.01.2020 по 02.06.2020 в Мереф'янській районній центральній лікарні на посаді генерального директора та період з 08.08.1983 по 08.08.1985 року в Харківському медінституті як стажер-дослідник до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е-ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.