Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
08 грудня 2020 року № 520/15822/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають в перерахунку пенсії, виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 р; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 р. та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2019 р.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення з 01.01.2018 р., здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р., однією сумою без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 р., здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018; зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 р. згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840.80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно обмежено розмір пенсії, шляхом зменшення її розміру при проведенні перерахунку та виплати з 01.01.2018 у розмірі 70% грошового забезпечення та протиправно обмежено розмір сум підвищення пенсії, що підлягають виплаті з 01.01.2018 року та з 01.01.2019 року у розмірі 50% та 75% сум підвищення пенсії відповідно. Позивач зазначив, що зі змісту п. п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 вбачається, що нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку, зазначеними пунктами постанови фактично зменшено розмір доплат до пенсій за результатами перерахунку у 2018-2019 роках. Крім того, позивач зазначив, що мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку, отже, обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за попередні роки, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №103, не можуть бути застосовані.
Ухвалою суду від 12.11.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно з яким ГУ ПФ України в Харківській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що перерахунок пенсії позивача є законним, оскільки здійснений за чинними на день перерахунку приписами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ. Відповідач зазначив, що з 01.01.2018 пенсію перераховано відповідно частини 4 статті 63 Закону України №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України №103, на підставі довідки, виданої управлінням по Харківській області Служби безпеки України. Дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. та 75% з 01.01.2019 р., не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 р. № 103, положення п. п. 1, 2 якої на час вчинення спірних дій були чинними та підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області, як отримувач пенсії, призначеної на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 02.10.2011 року.
Пенсія позивачу призначена по лінії Міністерства оборони, вислуга років позивача складає 27 років (згідно довідки від 22.10.2020 року № 4951).
При цьому, як встановлено з наданої до суду довідки від 22.10.2020 року № 4951, основний розмір пенсії позивача станом на 01.01.2018 року обрахований з посадового окладу - 5500.00 грн., окладу за військове звання - 1410.00 грн., процентної надбавки за вислугу років 50% -3455 грн ( а.с.7) та встановлено, що відповідно до постанови КМУ № 103 підвищення складає 4500.88 грн, з них виплачується з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення 2250.44 грн, з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення 3375.66 грн, з 01.01.202 щомісячно 100 % від підвищення 4500.88 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, враховуючи висновки ВС України у рішенні від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18, суд зазначає, що спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон України № 2262-ХІІ).
Відповідно до статті 13 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції на момент введення в дію) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 - 80 процентів. В подальшому до статті 13 Закону України № 2262-ХІІ неодноразово вносилися зміни, в тому числі в частині максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до цієї статті.
Положеннями пункту 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності з 01.05.2014, до частини другої статті 13 Закону України №2262-ХІІ внесено зміни (чинні на момент проведення перерахунку пенсії позивача), зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за Законом України №2262-ХІІ, у разі реалізації ними такого права.
При цьому, зміна встановленого Законом України № 2262-ХІІ максимального розміру пенсії відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Суд зауважує, що внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зміни до частини другої статті 13 Закону України №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, які є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років та по інвалідності військовослужбовцям є стаття 63 Закону України №2262-ХІІ.
Зазначена стаття визначає підстави для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262- ХІІ умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою КМУ №103, якою постановлено здійснити перерахунок призначених до 1 березня 2018 року на підставі вказаного закону пенсій з 1 січня 2018 року.
Суд зауважує, що статтею 63 Закону № 2262- ХІІ не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновків, що при перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України №2262-ХІІ, змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, тоді як відсоткове значення розміру основної пенсії є незмінним.
Таким чином, дії відповідача, які полягають у перерахунку пенсії виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 є протиправними, а позовні вимоги щодо зобов'язання ГУ ПФ України у Харківській області перерахувати та виплатити пенсію у розмірі 71 % грошового забезпечення з 01.01.2018, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог у частині визнання протиправними дії ГУ ПФ в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 р. та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2019 р. та зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати пенсію у розмірі 71 % грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 р., здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі за текстом - постанова КМУ №704) збільшено розміри грошового забезпечення військовослужбовців. Дана постанова набрала чинності 01.03.2018 р.
У той же час, приписами постанови КМУ №103 передбачені нові строки виплати суми різниці у розмірі між раніше призначеною та перерахованою пенсіями (тобто сум підвищення).
При цьому, п. п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103 стосується усіх осіб, яким призначена пенсія у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", окрім працівників міліції та працівників поліції.
Заявник не є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України, отже, на правовідносини за участю заявника поширюється дія саме п. п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. № 103, якими запроваджено спеціальні строки виплати сум підвищення до пенсії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 р. по справі №826/3858/18 (залишеним у силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 р.) визнані нечинними п.п.1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103.
Таким чином, п. п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. № 103 як частини нормативно-правового акту відповідно до ст.ст.255, 265, 325 КАС України утратили чинність з 05.03.2019 року, отже не можуть застосовуватись відповідачем при визначенні пенсії позивача.
До указаної дати ці норми права правомірно застосовувались відповідачем.
Оскільки спір по справі склався з приводу виплат за пенсією з 01.01.2018 р., то до дати утрати чинності п. п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103 - 05.03.2019 р., має вирішуватись на підставі законодавства, котре діяло на той час.
Саме такий правовий висновок з приводу дії у часі та наслідків втрати чинності постановою КМУ № 103 викладений і постанові Верховного Суду від 16.10.2019 р. по справі № 2040/6740/18 (адміністративне провадження № К/9901/14857/19).
Окремо суд зауважує, що норми постанови КМУ №103 не змінювали порядку здійснення перерахунку пенсій, а лише регулювали порядок виплати підвищення до перерахованих пенсій, тобто регламентували ті відносини, котрі не були урегульовані законом.
Оскільки станом на момент проведення перерахунку пенсії заявника постанова КМУ № 103 була чинною, то до моменту втрати нею чинності Управління правомірно виплачувало підвищення до пенсії у розмірі 50% в 2018 р. та у розмірі 75% до 05.03.2019 р.
Після втрати чинності постановою КМУ № 103, тобто з 05.03.2019 р., владний суб'єкт не мав правових підстав для продовження виплати підвищення до пенсії у розмірі 75% суми підвищення пенсії.
Така підстава знов виникла 04.09.2019 року - з моменту набрання чинності постанови КМУ "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" №804 від 14.08.2019 р., якою Кабінет Міністрів України знов уповноважив пенсійні органи здійснювати виплату у 2019 році в розмірі 75 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. №804 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набула чинності 04.09.2019 р. установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Приписами ч.4 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, дії відповідача, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 р. та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 р. та зобов'язанні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат підлягають частковому задоволенню, а саме у визнанні дій протиправними та зобов'язанні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2020 року.
Щодо позовних вимог про здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, суд зауважує таке.
Приписами ч.ч.1,2 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
Отже, в даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Отже, в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу суд зазначає, що питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та відповідно до ч. 1 зазначеного Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ч. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно з статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, компенсація втрати частини доходів нараховується та виплачується на вже нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України.
При цьому, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. При цьому, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Враховуючи, що виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії на даний час позивачу не проведена, суд звертає увагу на відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
Отже, оскільки позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, враховуючи їх передчасність.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 у справі № 300/544/19.
Щодо посилань на Постанову Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, суд зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема приписів ст.129-1 Конституції України, ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та повинно виконуватися в повному обсязі і саме приписами Закону України "Про виконавче провадження".
Питання застосування чи незастосування Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 р. при виконанні судового рішення є питанням вже безпосереднього виконання такого рішення, і оскарження відповідних дій чи бездіяльності вже цієї стадії, тому такі вимоги є передчасними.
Крім того, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі № 640/5248/19 визнаний протиправним та скасований Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінено. Визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Наслідки визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним визначені у ст. 265 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, нормативно-правовий акт, який встановлював окремий порядок виплати заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії за судовими рішеннями, втратив чинність з 22 липня 2020 року.
Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, починаючи з 22 липня 2020 року не підлягає застосуванню під час виплати заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку за період з 01.01.2018 по 31.07.2020, внаслідок втрати ним чинності та не може бути підставою для встановлення способу виконання судового рішення.
У разі невиконання відповідачем судового рішення протягом розумного строку з дня втрати чинності Порядком, позивач не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАС України або із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України.
Щодо зобов'язання відповідача виплачувати пенсію, то вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки заявлена на майбутнє
Відповідно до ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд також враховує те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру схвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 8, 19,124, 129 Конституції України, ст.6-9, 2-77, 211,241-243, 255, 263, 295 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71 % грошового забезпечення з 01.01.2018, здійснивши платіж по виплаті різниці однією сумою.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019р. 75% суми підвищення до пенсії.
Зобов'язати здійснити Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 05.03.2019р. виплату пенсії у 100% розмірі підвищення, здійснивши платіж по виплаті різниці однією сумою.
В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зоркіна Ю.В.