справа№380/7867/20
02 грудня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить:
- розглянути позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами;
- визнати протиправними дії відповідача Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року;
- стягнути з відповідача Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь позивача ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року у сумі 107457,34 гривень;
- стягнути з відповідача Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, а саме: витрати пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи № 4182 від 01 липня 2020 року у розмірі 1961,28 гривень та витрати на правову допомогу.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року проходив військову службу у Головному квартирно-експлуатаційному управлінні Збройних Сил України, яке знаходиться на фінансовому забезпеченні Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (на момент звільнення перебував на посаді начальника відділу технічного нагляду за будівництвом). 01 березня 2019 року наказом Міністра оборони України (по особовому складу) № 105 його звільнено з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність). 15 березня 2019 року наказом начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (по стройовій частині) № 66 його виключно зі списків особового складу Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України.
Вказує, що станом на день виключення його зі списків особового складу Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України відповідач не провів з ним повного розрахунку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, яка гарантована йому чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року. У січні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати йому індексації грошового забезпечення, однак фактично отримав відмову, яка мотивована тим, що для виплати індексації в квітні 2016 року - грудні 2017 року фінансового ресурсу в Міністерства оборони України не було, фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Позивач вважає, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення є протиправною та необґрунтованою, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку із зростанням споживчих цін, є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Позивач зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань та свідомо відмовляти у проведенні індексації грошового забезпечення, доки відповідні правові положення національного законодавства, які її передбачають, є чинними.
Разом з тим, на думку позивача, невиплата індексації грошового забезпечення у зв'язку із збільшенням грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок їх преміювання є необґрунтованою та незаконною, оскільки якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі умови, необхідні для цього органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.
Позивач вважає, що відсутність механізму виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулий період не може бути підставою для позбавлення його права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, а не проведення та невиплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Крім цього, позивач зазначає про те, що на підставі його заяви від 12 червня 2020 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз надано висновок судово-економічної експертизи № 4182 від 01 липня 2020 року, згідно з яким сума індексації грошового забезпечення, яка підлягала виплаті на його користь за період з квітня 2016 року по березень 2019 року становить 107735,65 грн.
В той же час позивач відзначає, що у період з грудня 2018 року по березень 2019 року відповідач фактично здійснював нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення, однак таке нарахування проводилося всупереч вимогам чинного законодавства у значно занижених розмірах.
У зв'язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задоволити у повному обсязі.
Також позивач вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу у цій справі становить 3000,00 грн. за дії, пов'язані з написанням позовної заяви, а також по 1000,00 грн. за кожне судове засідання у супроводі адвоката.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує про те, що відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.
Зазначає, що як слідує зі змісту довідки Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 06 лютого 2020 року № 248/3/8/593д, яка додана позивачем до матеріалів справи, позивачу здійснювалася виплата сум індексації грошового забезпечення, що ним не спростовується. Зауважує, що позивач в порядку виконання свого обов'язку, визначеного частиною 1 статті 77 КАС України не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем Порядку проведення індексації грошових доходів населення, формули розрахунку суми індексації, порушення правил «базового місяця», а також не надав будь-яких розрахунків, платіжних документів, розрахункових листів, сукупність яких могла б свідчити про порушення правил проведення індексації грошового забезпечення.
У зв'язку з вищевикладеним просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає про безпідставність доводів відповідача про те, що зі змісту довідки Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 06 лютого 2020 року № 248/3/8/593д, яка долучена до матеріалів справи, йому здійснювалася виплата сум індексації грошового забезпечення, адже як видно з цієї довідки Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України за період з квітня 2016 року по листопад 2018 року не виплачувало індексацію грошового забезпечення. Починаючи з грудня 2018 року відповідач частково виплачував індексацію грошового забезпечення, а саме: з грудня 2018 року по лютий 2019 року щомісячно виплачував по 71,08 грн., а у березні 2019 року виплатив 65,07 грн. Зауважує при цьому, що зазначені суми є значно меншими, аніж мали б бути, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 4182 від 01 липня 2020 року.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 30 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Позивач - ОСОБА_1 з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року проходив військову службу Головному квартирно-експлуатаційному управлінні Збройних Сил України.
Відповідно до довідки Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 06 лютого 2020 року № 248/3/8/593д про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року позивачу з квітня 2016 року по листопад 2018 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація його грошового забезпечення.
За період з грудня 2018 року по березень 2019 року індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена позивачу у таких розмірах: у грудні 2018 року в сумі 71,08 грн; у січні 2019 року у сумі 71,08 грн.; у лютому 2019 року у сумі 71,08 грн.; у березні 2019 року у сумі 65,07 грн.
Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 06 лютого 2020 року № 248/3/8/108 позивача на його заяву стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 05 квітня 2016 року по 01 березня 2019 року повідомлено про те, що індексація грошових доходів населення провадиться відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок). Відповідно до статті 5 Закону України і пункту 6 Порядку індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Для виплати індексації в квітні 2016 року - грудні 2017 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Пунктом 14 Порядку визначено, що роз'яснення про застосування порядку проведення індексації грошових доходів населення надає Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики). Відповідно до роз'яснень Мінсоцполітики механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком не передбачений. Зазначене підтверджено роз'ясненнями Мінсоцполітики від 16.07.2015 року № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 року № 252/10/136-16, від 08.08.2017 року № 15966/0/2-17/16 та від 08.08.2017 року № 78/0/66-17.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01 березня 2018 року було підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів. Індексація грошового забезпечення провадиться, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 103%. Право на індексацію відбулося у грудні 2018 року, оскільки індекс споживчих цін за квітень-жовтень 2018 року перевищив встановлений поріг індексації (103%) в становив 103,7%. Індексація грошового забезпечення за грудень 2018 року та січень-березень 2019 року виплачена у сумі 278,31 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Предметом спору у цій справі є оцінка наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року у сумі 107457,34 гривень.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною другою статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (тут - і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із абзацом другим статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною шостою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (тут - і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з абзацами першим, другим, п'ятим, шостим пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Абзацами першим - шостим пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Суд звертає увагу на те, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
У рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України Конституційний Суд України зазначив про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року (справа № 825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа № 825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
З наявних у матеріалах справи доказів суд встановив, що відповідач в період з квітня 2016 року по листопад 2018 року не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення.
За період з грудня 2018 року по березень 2019 року індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена позивачу у таких розмірах: у грудні 2018 року в сумі 71,08 грн; у січні 2019 року у сумі 71,08 грн.; у лютому 2019 року у сумі 71,08 грн.; у березні 2019 року у сумі 65,07 грн.
Обґрунтовуючи правомірність підстав для ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по лютий 2018 року відповідач посилається на відсутність у згаданому періоді фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України. Крім того, зазначає про те, що відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 16 липня 2015 року № 10685/0/14-15/10, від 09 червня 2016 року № 252/10/136-16, від 08 серпня 2017 року № 15966/0/2-17/16 та від 08 серпня 2017 року № 78/0/66-17 механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачений.
Оцінюючи наведені підстави для ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період, суд зазначає наступне.
Щодо посилань відповідача на відсутність фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України у квітні 2016 року - лютому 2018 року, як на підставу для ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за указаний період суд зазначає про те, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
До того ж, відповідачем не надано жодних доказів для підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого він фінансується коштів на індексацію грошового забезпечення, і як наслідок не надходження відповідних фінансових асигнувань на його рахунки для виплати індексації військовослужбовцям у вказаний період, а також не доведено ту обставину, що ним протягом 2016-2018 рр. надсилались відповідні заявки до вищестоящого органу стосовно потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
З огляду на наведене посилання відповідача на відсутність фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України у квітні 2016 року - лютому 2018 року, як на підставу для ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за указаний період є безпідставними та до уваги судом не приймаються.
Щодо посилань відповідача на роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16 липня 2015 року № 10685/0/14-15/10, від 09 червня 2016 року № 252/10/136-16, від 08 серпня 2017 року № 15966/0/2-17/16 та від 08 серпня 2017 року № 78/0/66-17 суд вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки зазначені роз'яснення не є нормативно-правовими актами, а відповідач має діяти відповідно до вимог закону, який має вищу юридичну силу.
Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є безпідставними, оскільки частина 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулі періоди суд оцінює критично, оскільки вказане не може бути підставою для позбавлення позивача права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, а не проведення та не виплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обґрунтовуючи правомірність підстав для ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2018 року відповідач посилається на підвищення розміру посадового окладу усіх категорій військовослужбовців з березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, у зв'язку з чим згідно із пунктом 5 Порядку № 1078 індекс споживчих цін у березні 2018 року (місяць підвищення розміру посадового окладу) приймається за 1 або 100 відсотків, а тому індексація грошового забезпечення у цьому місяці позивачу не нараховувалася. Крім того, зазначає про те, що індексація грошового забезпечення проводиться, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%. З огляду на те, що величина індексу споживчих цін у квітні - жовтні 2018 року не перевищувала поріг індексації в розмірі 103%, індексація грошового забезпечення позивачу за цей період не проводилась.
Оцінюючи наведені підстави для ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період, суд зазначає наступне.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Пунктом четвертим цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Зазначена постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Як слідує з наявної у матеріалах справи довідки Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/8/592д від 06 лютого 2020 року про нараховані види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року, посадовий оклад позивача за березень 2018 року становив 8320,00 грн. та збільшився порівняно з лютим 2018 року на 6720,00 грн. (1600,00 грн. за лютий 2018 року).
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно із абзацом другим пункту п'ятого Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Водночас, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по грудень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Разом з тим, у контексті спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.
Так, відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.
Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Як слідує з матеріалів справи відповідач, вирішуючи питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2019 року врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Саме тому, з урахуванням зазначених норм, відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за цей спірний період.
Однак, на переконання суду відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2018 року.
Крім того, суд зауважує, що будь-яких пояснень чи доводів відповідача з приводу неврахування ним у межах спірних правовідносин при вирішенні питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2018 року положень абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 матеріали справи не містять.
Разом з тим, як уже було зазначено судом вище за період з грудня 2018 року по березень 2019 року індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена позивачу у таких розмірах: у грудні 2018 року в сумі 71,08 грн; у січні 2019 року у сумі 71,08 грн.; у лютому 2019 року у сумі 71,08 грн.; у березні 2019 року у сумі 65,07 грн.
Однак, враховуючи те, що у межах спірних правовідносин відповідач не врахував положення абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, дійшовши за таких обставин передчасного висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2018 року, суд, як наслідок, ставить під сумнів правильність нарахування та виплати відповідачем сум індексації грошового забезпечення позивача за період з грудня 2018 року по березень 2019 року (у грудні 2018 року в сумі 71,08 грн; у січні 2019 року у сумі 71,08 грн.; у лютому 2019 року у сумі 71,08 грн.; у березні 2019 року у сумі 65,07 грн.).
З огляду на наведене, суд доходить висновку саме про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року не у повному розмірі, а не протиправність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року, як зазначає позивач у позовній заяві.
Тому позовну вимогу у цій частині належить задоволити частково.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року у сумі 107457,34 гривень суд зазначає наступне.
Вищевказана сума індексації грошового забезпечення позивача за період з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року розрахована на підставі висновку експерта № 4182 від 01 липня 2020 року, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою ОСОБА_1 від 12 червня 2020 року, згідно з яким «дослідженням поданих документів документально підтверджується розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.04.2016 по 15.03.2019 відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-VІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в загальній сумі 107735,65 (сто сім тисяч сімсот тридцять п'ять грн. 65 копійок)».
Відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця.
Так, з аналізу норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення слідує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року у сумі 107457,34 гривень є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права позивача (конкретна сума індексації грошового забезпечення ще не нарахована відповідачем за увесь спірний період), що суперечить статті 5 КАС України, в той час, як судовий захист може надаватися лише порушеним правам, а тому у її задоволенні належить відмовити.
Тому з цих підстав суд відхиляє висновок експерта № 4182 від 01 липня 2020 року, складений за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою ОСОБА_1 від 02 червня 2020 року.
Разом з тим, згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Оскільки суд визнав протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року не у повному розмірі та, враховуючи те, що відповідно до норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення саме на відповідача покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пунктів першого, третього частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду з цим адміністративним позовом його не сплачував, а тому розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як уже зазначав суд вище до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Суд встановив, що між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Мицик і Партнери» (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 299 від 10 січня 2020 року (далі - Договір) (а.с.28).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов'язується надати Клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Договору передбачено, що відповідно до предмету цього Договору Клієнт приймає на себе наступні зобов'язання, зокрема, оплатити Виконавцю вартість правової допомоги (Гонорар), а також відшкодувати витрати пов'язані з наданням правової допомоги, зокрема: державне мито та інші обов'язкові платежі, вартість проживання у готелях, транспорті витрати, друкарські, копіювальні та інші роботи, переклад, нотаріальне посвідчення документів тощо.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що правова допомога, передбачена предметом цього Договору оплачується відповідно до акту виконаних робіт.
Відповідно до пункту 3.3 Договору гонорар сплачується Клієнтом в момент підписання Договору або протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку.
Як слідує зі змісту акта виконаних робіт від 15 липня 2020 року (а.с.31), Виконавцем (Адвокатським об'єднанням «Мицик і партнери») в інтересах Клієнта ( ОСОБА_1 ) згідно договору про надання правової допомоги № 299 від 10 січня 2020 року у повному обсязі виконано зобов'язання:
- надання консультацій та узгодження правової позиції - 0,5 год.;
- опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, а також індексації грошових доходів населення - 0,5 год.;
- оформлення заяви від імені Клієнта до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення - 1 год.;
- пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень практики в аналогічній категорії справ, пошук рішень Конституційного Суду України, а також Європейського Суду з прав людини, які стосуються гарантій соціальної захищеності військовослужбовців - 1 год.;
- складання позовної заяви - 3 год.
Розрахунок здійснено відповідно до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 години - 1000,00 гривень (6 год. х 1000,00 гривень = 6000,00 гривень). Таким чином, сума до оплати за виконану роботу становить 6000,00 гривень.
Сторони домовились, що оплата за даним актом проводиться Клієнтом із врахуванням знижки у розмірі 50% за надані послуги та становить 3000,00 грн.
Відповідно до квитанції № МР_АВ180579ВОМ_14674783 від 16 липня 2020 року ОСОБА_1 сплатив 1000,00 грн. на рахунок отримувача Адвокатського об'єднання «Мицик і Партнери», призначення платежу: оплата за надання правової допомоги у справі згідно договору № 299 від 10 січня 2020 року (а.с.33).
Відповідно до дубліката квитанції № 0.0.1577244055.1 від 01 листопада 2020 року ОСОБА_1 сплатив 2000,00 грн. на рахунок отримувача Адвокатського об'єднання «Мицик і Партнери», призначення платежу: оплата за надання правової допомоги у справі згідно договору № 299 від 10 січня 2020 року (а.с.32).
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п'ятій цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Відповідно до частин дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
За таких обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа відповідно до положень статей 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі.
Окрім того, згідно із частиною шостою статті 12 КАС України справи про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг відносяться до справ незначної складності.
Вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом у вигляді: надання консультацій та узгодження правової позиції - 0,5 год.; опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, а також індексації грошових доходів населення - 0,5 год.; пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень практики в аналогічній категорії справ, пошук рішень Конституційного Суду України, а також Європейського Суду з прав людини, які стосуються гарантій соціальної захищеності військовослужбовців - 1 год.; складання позовної заяви - 3 год. суд вважає завищеним, з огляду, зокрема, на те, що правова позиція щодо предмету позову у цій справі висловлена Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2019 у справі № 825/694/17.
Також суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в тому числі рішення Верховного Суду) з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, які приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову.
Крім цього, суд зауважує, що визначені в акті виконаних робіт від 15 липня 2020 року такі види послуг, наданих адвокатом, як: надання консультацій та узгодження правової позиції; опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, а також індексації грошових доходів населення; пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень практики в аналогічній категорії справ, пошук рішень Конституційного Суду України, а також Європейського Суду з прав людини, які стосуються гарантій соціальної захищеності військовослужбовців охоплюються фактично однією послугою адвоката - складання адміністративного позову.
Відшкодування витрат за оформлення заяви від імені Клієнта до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення - 0,5 год. суд вважає необґрунтованим з огляду на те, що в ордері на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1017513 від 27 лютого 2020 року чітко зазначено про те, що органом, у якому надається правова допомога є Львівський окружний адміністративний суд.
З огляду на вказані обставини справи, суд вважає, що визначений проміжок часу у підготовці цього позову тривалістю у 6 годин та вартістю таких послуг у розмірі 3000,00 грн. не є співрозмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги часткове задоволення позову судом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правничу допомогу адвоката у сумі 3000,00 грн., належить задоволити частково, шляхом стягнення таких витрат в сумі 1500,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з проведенням судово-економічної експертизи № 4182 від 01 липня 2020 року у розмірі 1961,28 грн. слід зазначити про те, що оскільки суд відхилив висновок експерта № 4182 від 01 липня 2020 року, складений за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою ОСОБА_1 від 12 червня 2020 року та відмовив у стягненні на користь позивача визначеної у ньому суми індексації грошового забезпечення, витрати пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи не підлягають відшкодуванню позивачу.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення - задоволити частково.
Визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року не у повному розмірі.
Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 23 квітня 2016 року по 15 березня 2019 року та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22990368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1500,00 грн. витрат на правничу допомогу.
У задоволенні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22990368) 1500,00 грн. витрат на правничу допомогу - відмовити.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22990368) витрат, пов'язаних з проведенням судово-економічної експертизи № 4182 від 01 липня 2020 року у розмірі 1961,28 грн. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року.
Суддя Клименко О.М.