09 грудня 2020 року Справа № 280/8576/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до: Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, буд.10, код ЄДРПОУ 35036926)
про: визнання протиправними та скасування постанов, -
26.11.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- поновити строк звернення до адміністративного суду;
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 28.11.2018 у виконавчому провадженні №52368936, винесену заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гнідою Юлією Володимирівною;
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №57807005 від 28.11.2018, винесену заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гнідою Юлією Володимирівною.
Ухвалою суду від 30.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначене судове засідання на 08.12.2020 з повідомленням (викликом) сторін. Також задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновлено позивачу строк звернення з позовом до адміністративного суду.
07.12.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження (вх.№59167).
08.12.2020 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження (вх.№59570).
Згідно ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду доказів.
Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено у позовній заяві від 26.11.2020 (вх.№57482). Зокрема зазначено, що у 2014 році, за результатами розгляду справи № 334/3427/14-ц, Ленінським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМФ «Сиурат-2011» про звернення стягнення на предмет іпотеки. На підставі виконавчого листа по справі, 26.09.2016 відкрито виконавче провадження №52368936, а 04.10.2016 винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Постановою відповідача від 28.11.2018 виконавче провадження №52368936 закінчено у зв'язку з передачею предмету іпотеки стягувачу. 28.11.2018 відповідачем повторно винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Позивач наголошує на протиправності постанови від 28.11.2018 про стягнення виконавчого збору в розмірі 321385,98 грн, винесену у виконавчому провадженні №52368936. Протиправність вказаної постанови обґрунтована тим, що в рамках виконавчого провадження №52368936 вже існувала постанова державного виконавця про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 04.10.2016. У зв'язку з цим, на думку позивача, у заступника начальника відділу Гнідої Ю.В не було підстав, згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон України №1404-VIII) приймати ще одну постанову про стягнення виконавчого збору. Також вказано, що відповідачем, при винесенні постанови, неправомірно застосовано норми ч.2 ст.27 Закону України №1404-VIII в редакції чинній на момент прийняття постанови у листопаді 2018 році, оскільки об'єкт іпотеки був переданий стягувачу у квітні 2018 року, коли вказана норма діяла в іншій редакції. Позивач також зауважив, що починаючи з 2018 року він не отримував спірних постанов, а тому не є боржником, який вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень. З підстав вищезазначених порушень просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення проти позову викладені у відзиві від 07.12.2020 (вх.№59166 від 07.12.2020). Відповідачем роз'яснено, що підставою для відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору стало те, що попередня постанова про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016 була відсутня в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень. Сума виконавчого збору з боржника не була стягнута, а тому на підставі ст.40 Закону України №1404-VIII 28.11.2018 відповідачем прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та виведено її в окреме виконавче провадження за №57807005. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2014 по справі №334/3427/14-ц (провадження №2/334/1708/14) задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМФ «Сиурат-2011» про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 27-2013 від 22.10.2013 в сумі 3 213 859,89 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 44,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, площею 0,0797 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 2310100000:04:022:0481, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а.с.8-10).
У зв'язку з набранням вказаним рішенням законної сили 17.06.2014, 05.09.2014 видано виконавчий лист по справі (а.с.12-13).
26.09.2016 постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ Запорізької області Панасенко К.О. відкрито виконавче провадження №52368936 з виконання виконавчого листа №334/3427/14-ц виданого 05.09.2014 (а.с.16-17).
04.10.2016, в рамках виконавчого провадження №52368936, державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ Запорізької області Панасенко К.О. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 10% від стягнутої суми (а.с.18).
Актом про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 19.04.2018 предмет іпотеки передано стягувачу (а.с.14-15).
У зв'язку з цим, 28.11.2018 заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гнідою Ю.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.19-21).
28.11.2018 заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гнідою Ю.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 321385,98 грн в рамках ВП№52368936 (а.с.42-43).
28.11.2018 заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гнідою Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57807005 з виконання постанови №52368936 виданої 28.11.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 321385,98 грн (а.с.44).
25.11.2019 заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гнідою Ю.В. винесено постанову про арешт майна, що належить боржнику (а.с.47).
17.11.2020 заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гнідою Ю.В. винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.50-51).
Як свідчать матеріали справи, на підставі заяви від 23.11.2020 про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 суми виконавчого збору у розмірі 321385,98 грн., представник позивача адвокат Ткаченко Д.С. ознайомився з матеріалами виконавчих проваджень №57807005 та №52368936, а також отримав копії постанов від 04.10.2016, від 26.09.2016, від 28.11.2018 та від 23.11.2020 (а.с.52-54).
Вважаючи постанови від 28.11.2018 у виконавчих провадженнях №57807005 та №52368936 протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду про їх скасування.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
За змістом ст.1, 5 Закону України №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Предметом спору у справі, що розглядається, є правомірність постанови відповідача від 28.11.2018 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 321385,98 грн в рамках ВП №52368936, а також постанови про відкриття виконавчого провадження №57807005, винесеної на виконання постанови №52368936.
За правилами ч.1 ст.27 Закону України №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Розмір виконавчого збору регулюється ч.2 ст.27 Закону України №1404-VIII.
На час виникнення спірних правовідносин, ч.2 ст.27 Закону України №1404-VIII (в редакції чинній до 28.08.2018) визначалось, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
В рамках виконавчого провадження №52368936, державним виконавцем Панасенко К.О. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.10.2016 у розмірі 10% від стягнутої суми.
Як зазначалось вище, 28.11.2018 виконавче провадження №52368936 закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України №1404-VIII у зв'язку з передачею майна стягувачу у рахунок погашення боргу.
Згідно акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 19.04.2018, предмет іпотеки (житловий будинок та земельна ділянка) передані стягувачу за його заявою про залишення за собою нереалізованого майна. Вартість переданого майна за результатом третіх електронних торгів, склала 357840 грн.(а.с.14-15).
Постанова про закінчення виконавчого провадження №5236893 від 28.11.2018 винесена заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гнідою Ю.В. з посиланням на п.9 ч.1 ст.39 Закону України №1404-VIII, що передбачає закінчення виконавчого провадження в разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
В позовній заяві позивачем наголошувалось про протиправність дій державного виконавця в частині зазначення підстав для закриття виконавчого провадження. Однак, суд не надає оцінку вказаним обставинами, оскільки дане питання виходить за рамки предмету розгляду справи.
В свою чергу, постанова про закінчення виконавчого провадження №5236893 від 28.11.2018 позивачем не оскаржується.
В обґрунтування правомірності підстав для винесення вже другої постанови від 28.11.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, відповідач посилається на те, що попередня постанова від 04.10.2016 про стягнення з відповідача виконавчого збору була відсутня в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.
При цьому, попередня постанова про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016, навіть попри її відсутність в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, є чинною, не скасованою відповідачем, а виконавчий збір у розмірі 10% від стягнутої суми боржником не сплачено.
Таким чином, в одному виконавчому провадженні № 52368936, двома різними державними виконавцями було винесено дві постанови про стягнення виконавчого збору, а саме від 04.10.2016 та 28.11.2018, з посиланням на законодавчо різні підстави стягнення виконавчого збору.
Однак, нова постанова про стягнення виконавчого збору від 28.11.2018 винесена з урахуванням положень ч.2 ст.27 Закону України №1404-VIII ( в редакції з 28.08.2018), що передбачає стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно оскаржуваної постанови від 28.11.2018, сума виконавчого збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 321385,98 грн, що фактично складає 10 відсотків суми що підлягала примусовому стягненню з боржника (3 213 859,89 грн.).
Сторонами не заперечується, що виконавчий збір у розмірі 10% від стягнутої суми за постановою від 04.10.2016 з боржника не стягнуто. З урахуванням вартості предмета іпотеки переданого стягувачу в рахунок погашення боргових зобов'язань позивача, виконавчий збір до стягнення підлягав у розмірі 35784 грн, тобто у розмірі 10 відсотків суми вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Таким чином, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам ст.27 Закону України №1404-VIII.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналіз зазначених норм у сукупності свідчить, що підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є, зокрема, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
За правилами п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України № 1404-VIII постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.
Згідно ч.5 ст.26 Закону України № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України № 1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Як свідчать обставини справи, після закінчення виконавчого провадження, 28.11.2018 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, та, відповідно постанову про відкриття виконавчого провадження №57807005 з її виконання.
Позивач стверджує, що оскаржувані постанови ним не були отримані.
Слід зазначити, що в матеріалах виконавчого провадження, наданого відповідачем, також не міститься доказів надіслання позивачу рекомендованим поштовим відправленням постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2018 №57807005. В свою чергу, надані супровідні листи не підтверджують факту належного направлення та отримання документів.
З цих підстав суд зауважує, що законодавством покладено обов'язок на державного виконавця надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Це зумовлено тим, що сторона виконавчого провадження має право знати про дії, що вчиняються державним виконавцем під час виконання функцій покладених Законом на останніх. Така вимога Закону обумовлена, зокрема, тим, що для вчинення добровільного виконання рішення суду боржнику необхідно знати про строки протягом яких він може виконати зобов'язання добровільно, не чекаючи при цьому вжиття виконавцем заходів щодо стягнення у примусовому порядку.
Така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 810/5107/14, від 10.05.2018 у справі № 826/4030/16, від 17.12.2019 у справі №160/4634/19.
Беззаперечно, належне повідомлення позивача про наявність відкритого виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору надало б можливість своєчасно зреагувати на вказані події та попередило б винесення численних постанов з примусового виконання постанови №52368936 від 28.11.2018.
Зокрема, в матеріалах справи наявні копії постанов про арешт майна боржника від 25.11.2019, про арешт коштів боржника від 17.11.2020, про звернення стягнення на заробітну плату (а.с.46-51, 55-57).
Крім того, суд зауважує про наявність помилок в оформленні постанови про відкриття виконавчого провадження №57807005 від 28.11.2018, оскільки за вказаною постановою з ОСОБА_1 стягується судовий збір у розмірі 321385,98 грн, а не виконавчий збір.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1681,60 грн., що підтверджується квитанцією №ПН1831697 від 26.11.2020 (а.с.7).
За таких обставин, судовий збір у розмірі 1681,50 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, буд.10, код ЄДРПОУ 35036926) про визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 28.11.2018 у виконавчому провадженні №52368936, винесену заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гнідою Юлією Володимирівною.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №57807005 від 28.11.2018, винесену заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гнідою Юлією Володимирівною.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, буд.10, код ЄДРПОУ 35036926) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі1680 (одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 09.12.2020.
Суддя І.В.Садовий